Туриз як галузь свiтового господарства
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
цiни пакету послуг.
Отже, при формуваннi цiн важливим пунктом контрактноi угоди з iноземними партнерами СФ умови розрахункiв. При iх обговореннi узгоджуються всi деталi: форми i способи платежiв, термiни платежiв, пiдстави для платежiв тощо.
При калькулюваннi цiн на тури здiйснюСФться розрахунок прямих змiнних витрат та розподiл непрямих умовно-постiйних витрат на окремi види турiв.
Наказом Державного комiтету Украiни по туризму № 23 вiд 6 червня 1999 р. затвердженi Методичнi рекомендацii щодо облiку витрат, якi входять до собiвартостi туристичного продукту та порядок формування фiнансових результатiв, що враховуються при оподаткуваннi прибутку суб'СФктiв туристичноi дiяльностi 13.
У туристичнiй практицi прямi змiннi витрати туру включають складовi цiни нетто), передбаченi у складi туру контрактною, агентською чи iншою туристичною угодою, а також прямi виробничi витрати турфiрми на придбання прав на послуги стороннiх органiзацiй, оплату працi виробничого персоналу з вiдрахуваннями на соцiальнi заходи, вартiсть послуг гiда, екскурсовода, перекладача та комiсiйну винагороду iншим посередникам вiтчизняним чи iноземним фiрмам-партнерам.
Типова структура непрямих умовно-постiйних адмiнiстративних, комерцiйних та iнших загальних витрат вiтчизняних туристичних фiрм на виробництво i реалiзацiю туристичноi продукцii (Вп) включаСФ такi складовi
1, с. 90:
Вп = Воп + Всз + Вр + Взб + Вiн (5.2)
де Воп. витрати на оплату працi працiвникiв адмiнiстративного апарату тур- фiрми ЗО - 35%;
Всз. вiдрахування на соцiальнi заходи 12 - 15%;
Вр. витрати на рекламу близько 20%;
Взб. витрати на iншi заходи щодо стимулювання збуту близько 10%;
Вiн. усi iншi витрати, в т. ч. оренда офiсу, комунальнi послуги, опалення, банкiвськi послуги, амортизацiйнi вiдрахування та iн. близько 20%.
Отже, понад двi третини умовно-постiйних витрат турфiрм це витрати на рекламу та на оплату працi працiвникiв адмiнiстративного апарату з вiдрахуваннями на соцiальнi заходи.
РЖнколи сума умовно-постiйних витрат турфiрм розподiляСФться мiж рiзними турами рiвними частками, але такий метод розподiлу витрат не можна вважати виправданим, тому що асортимент турiв, якi реалiзуСФ пiдприСФмство, суттСФво вiдрiзняСФться за цiною нетто, за iнтенсивнiстю продажу та iншими факторами. Некоректний розподiл умовно-постiйних витрат спричиняСФ помилки у планових розрахунках цiн на тури, валового прибутку та iнших показникiв дiяльностi на наступний перiод. Бiльш об'СФктивним та економiчно виправданим СФ метод розподiлу умовно-постiйних витрат пропорцiйно до маржинального доходу, що входить до цiни пропозицii туру та обумовлюСФться туристичними угодами й контрактами.
При розробцi цiни на туристичний продукт, який реалiзувався через посередникiв, враховують загальний розмiр комiсiйноi винагороди посередникiв.
Практика вiтчизняного туристичного бiзнесу розрiзняСФ такi види комiсiйних винагород:
- Комiсiйна винагорода туроператорiв, що розробляють програми турiв та реалiзують iх самостiйно або через посередникiв 15 - 30% вiд цiни нетто.
- Роздрiбна комiсiйна винагорода, що виплачуСФться турагентам, якi реалiзують тури 5 - 10% вiд цiни нетто.
- Комiсiйна винагорода iнших посередникiв мiж туристом та готелем, екскурсiйним бюро, розважальним закладом тощо вiд 5% до 15% вiд цiни нетто, з врахуванням обсягу реалiзацii послуг.
Залежно вiд умов агентських угод мiж туроператором та турагентами, договорiв та контрактiв туроператора з виробниками послуг, туристичнi фiрми формують своi доходи та прибутки за рахунок виплаченоi iм комiсiйноi винагороди або за рахунок надбавок до договiрних цiн.
У практицi iноземних туристичних фiрм такi надбавки мають назву margin (маржа) i складають 15 - 25% вiд цiни нетто, за якою туроператори розраховуються з авiакомпанiями, готелями та iншими виробниками туристичних послуг. Маржа використовуСФться для покриття власних витрат туристичноi фiрми та формування ii прибутку.
Розрахунок загального планового обсягу маржинального доходу туристичноi фiрми необхiдний для того, щоб визначити, чи зможе пiдприСФмство покрити постiйнi витрати та чи залишаться в нього кошти для формування прибутку. Маржинальний дохiд необхiдно визначати окремо по кожному турпродукту, тому що тури нерiвноцiннi за своСФю вартiстю, рiзною СФ сума змiнних витрат, якi вiдносяться на собiвартiсть туру. Складнiсть планового розрахунку полягаСФ в тому, що на момент розрахунку важко визначити, якi саме тури користуватимуться найбiльшим або найменшим попитом у плановому роцi, отже виникаСФ необхiднiсть прогнозування кон'юнктури ринку туристичних послуг. Загальний обсяг маржинального доходу туристичного пiдприСФмства визначаСФться як рiзниця мiж виручкою вiд реалiзацii туристичноi продукцii й прямими змiнними витратами.
Маржинальний дохiд вiд органiзацii туру в розрахунку на одного туриста розраховуСФться за формулою:
Дм = Ц С (5.3)
де Дм Маржинальний дохiд у розрахунку на одного туриста;
Ц цiна туру (брутто);
С обмежена собiвартiсть туру (цiна нетто).
Такий аналiз СФ одним iз стандартних прийомiв, якi застосовуються у бiзнес-плануваннi для обТСрунтування ефективностi iнвестицiйних проектiв туристичних фiрм, у тому числi