Туриз як галузь свiтового господарства
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
кого бiзнесу 6, с. 176.
Як перших мандрiвникiв можна видiлити жителiв Океанii та Середземноморя.
Серед найперших були подорожi по Океанii. Маленькi човниковi каное, не бiльше 40 футiв завдовжки, використовувалися для подорожей з Пiвденно-Схiдноi Азii через Мiкронезiю i Тихий океан до островiв Маркiзи, архiпелагу Туамоту i З'СФднаних островiв. В 500 р. до н.е. Полiнезiя iз З'СФднаних островiв подорожувала на Гаваi на вiдстань бiльше 2 тис. миль. Навiгацiя здiйснювалася шляхом спостереження за розташуванням сонця i зiрок, хвилюваннями океану, хмарами i польотами птахiв. Нерозгаданою залишаСФться проблема поповнення запасiв прiсноi води i iжi.
В стародавнiй колиii Захiдноi цивiлiзацii подорожi з метою торгiвлi, комерцii, релiгii, лiкування або навчання були популярними ще за давнiх часiв. У Ветхому Заповiтi iснують численнi згадки про подорожi торговцiв на караванах.
З метою вивчення нових територiй вiдправлялися в далекi подорожi старогрецькi ученi (Геродот, V в. до н.е.) i дослiдники iнших краiн (Пiфей, IV в. до н.е.).
Починаючи з 776 р. до н.е. щорiчно на Олiмпiйськi iгри стiкалися тисячi любителiв спорту i шанувальникiв мистецтв не тiльки з Еллади, але i iнших держав Середземномор'я. До цього перiоду вiдноситься i споруда спецiальних великих будинкiв, в яких могли розмiститися i вiдпочити атлети i глядачi.
Нагромадженi до початку нашоi ери географiчнi данi про рiзнi краiни якнайповнiшi були висловленi стародавнiми географами Страбоном (63 р. до н.е.-20 р. н.е.) i КлавдiСФм ПтоломСФСФм (90-168 рр. н.е.).
Стародавнiй Рим внiс свiй внесок в iсторiю туризму: багатство, достаток i величезнi територii iмперii були першорядними складовими, необхiдними для туризму. Римляни побудували прекрасну мережу дорiг, по яких вони могли подорожувати на конях на вiдстань бiльше 100 миль в день, щоб подивитися знаменитi храми в регiонi Середземномор'я, особливо пiрамiди i пам'ятки РДгипту. В перiод розквiту римськоi iмперii для римлян з багатих сiмей поiздка до Грецii часто була пов'язана з необхiднiстю доповнити свою освiту. Пiзнiше подорож до Грецii стала набувати розважального характеру: краiна привертала туристiв фестивалями, атлетичними змаганнями i iншими видами розваг. Перемiщення багатих мандрiвникiв вимагало вiдповiдноi органiзацii iх вiдпочинку. Особливо охоче вiдвiдувалися мiiя з теплими мiнеральними джерелами.
Ще в 1 в. до н.е. в римськiй iмперii виникли державнi заiжджi двори, що знаходилися один вiд одного на вiдстанi одного дня iзди на конi. Вони розташовувалися в мiстах i на головних дорогах, по яких проiжджали кур'СФри i державнi службовцi з Рима, аж до Малоi Азii i Галii.
В правлiння Олександра Великого (з 334 р. до н.е.) мiсто Ефес в Туреччинi стало важливим торговим центром i одним з головних мiст в античному свiтi, куди стiкалися туристи, щоб помилуватися на акробатiв, жонглерiв, чарiвникiв, якi переповнювали його вулицi.
Проте занепад римськоi iмперii (1 в. н.е.) супроводжувався i занепадом туризму. Потiк багатих мандрiвникiв скоротився, дороги прийшли в непридатнiсть, краiна стала наповнюватися бандитами, злодiями, що зробили подорожi небезпечними. Протягом подальших столiть i до середини XV столiття головним видом подорожей було паломництво СФвропейцiв, якi подорожували по святих мiiях континенту.
Наймасовiше пересування людей в середньовiчнiй РДвропi вiдбувалося за часiв хрестових походiв, якi робилися СФвропейськими лицарями i слiдуючими за ними купцями в цiлях захоплення чужих багатств i територiй. Вслiд за ними рухалися на схiд священики i паломники у супроводi незлiченних натовпiв бродяг i знедолених. Представники привiлейованих класiв в середнi столiття подорожували до цiлющих джерел. Проте, не дивлячись на рiзнi цiлi походiв i подорожей, всi вони об'СФктивно розширювали географiчнi пiзнання людини. Докладнi описи побачених ними рiчок, морiв, материкiв i краiн залишили Афанасiй Никiтiн, Марко Поло, Васко де Гама, Христофор Колумб i iн.
Створювалися передумови для великих географiчних вiдкриттiв кiнця XV - другоi половини XVII столiття, число невiдкритих географiчних мiiь на картi миру неухильно скорочувалося.
В XVI столiттi величезний континент Пiвнiчноi Америки дослiджувався iспанцями, якi для своiх подорожей використовували коней.
Першi подорожi американцiв по краiнi здiйснювалися пiшки або на конях, надалi стали використовуватися маленькi човни i каное. Залежно вiд того як будувалися дороги, стали розповсюджуватися поiздки на поштових каретах. Будiвництво залiзниць по всiй краiнi привело до ще бiльшоi популярностi подорожей. В 1850 р. була заснована компанiя Амерiкен Експрес, яка стала пiонером у використаннi дорожнiх чекiв (1891 р.) i рiзних туристських послуг.
ОднiСФю з найважливiших подiй в iсторii подорожей по Америцi СФ поiздки, вчиненi пiд час другоi свiтовоi вiйни: бiльше 12 млн. американцiв обслуговували озброСФнi сили з 1941 по 1945 р.
РОЗДРЖЛ 2
Рекреацiйнi ресурси як основа туристичного потенцiалу
Природнi рекреацiйнi ресурси це обСФкти i явища природного походження, що можуть бути використанi для туризму, лiкування, вiдпочинку, впливають на територiальну органiзацiю рекреацiйноi дiяльностi, формування рекреацiйних районiв (центрiв), iхню спецiалiзацiю та економiчну ефективнiсть. Вони сприяють вiдновленню фiзичних i духовних сил людини, ii працездатностi, використовуються для прямого й опосередненого споживання та виробництва курортних та туристичних послуг 12, с. 148.
Рекреац