Билеты по литературе (Украина)
Вопросы - Разное
Другие вопросы по предмету Разное
°ти власного холопства холопства боярина Стьопки, компромісу із власною совістю, зневаги своєї гідності і честі. Трагізм становища Степана ще й у тому, що навіть таким вірним прислужникам, як він, Москва не вірить, що вони завжди перебувають під пильним наглядом. Степан погоджується з Оксаною у тому, що обох їх доля скарала тяжко чужиною, обох здушила змора, але не вистачило у них сили псремогги цей чужинецький тягар.
2.Собор символ духовної краси людини е однойменному романі
Олеся Гончпра.
Собор Олеся Гончара це твір високої художньої наснаги, великого інтелектуального наповнення. Як писав Є. Сверстюк, своїм романом Собор Олесь Гончар увійшов у саму гущу пекучих питань сучасності і розворушив, розтривожив їх рій.
Коли у другій половині XVIII ст. за наказом Катерини II російське військо підступно зруйнувало Запорозьку Січ, легендарне козацтво задумало лишити по собі світлу памятку. І нею став прекрасний собор у Новомосковську. Образ собору у творі став яскравим метафоричним символом, свідком історії народу, зразком мистецької вправності зодчих-будівників.
Він ще повен далекою музикою, гримить обвалом літургій, перелунює православними месами, піснеспівами, шепоче жагою спокут, він ще повен гріхами, в яких тут каялись, і сповідями, і сльозами, і екстазом людських поривів, надій... Тепер у соборі просто склад комбікорму. Стоїть облуплений собор.
Спрямований у небо силует собору видно здалеку.
Герої роману, повертаючись до рідних країв, першими помічають цей витвір козацького зодчества: Зуміли ж так поставити! Якусь невидиму магічну силу-відчувають у соборі і Баглай-студент, і Вірунька, і козацький професор Яворни-цький. Ось над цим реально існуючим символом безсмертя народу нависла загроза знищення.
Ставлення до собору є виміром людських чеснот і духовності. Як же ставляться персонажі роману до собору?
Начальство зробило із собору пустку. Трудові зачіплянці дуже швидко змирилися з тим, що собор одягли у потьомкінські риштування. Але вони не уявляють своєї Зачіплянки без нього, він щось таке для них, що їм потрібне, хоча висловити вони цього не можуть. Це відверто сказала Вірунька, коли Микола Баглай повідомив її, що собор збираються зруйнувати:
Вперше чую. Мені до нього, правда, байдуже, але дивно, щоб отак, людей не спитавшись... Та це вигадки, мабуть... Носишся ти. Миколо, із своїм собором, як із писаною торбою.
Студент Микола Баглай найвірніший захисник собору. Микола відчуває перед ним дивний смуток. Собор навіває на нього щось велике, він реально чує музику його куполів. Микола не хоче вірити, що святості зникають із життя і на їх місце все більше вдирається цинізм, хоча бачить, як убога антихудожні сть шалено наступає проти всього людяного, прекрасного у житті, проти україн-ського. Він уперто шукає спадщину віків, щоб пізнати корені невмирущої сили народу. Микола зачарований мистецькою красою собору, він для юнака символ душі, духовної краси.
Собори душ своїх бережіть, друзі... Собори душ!.. каже закоханим Миколі і Єльці старий учитель Хома Романович.
Володька Лобода виявив через ставлення до собору всю ницість свого єства: зачіплянський висуванець, що сидить на районній культурі, зауважив на засіданні, що на місці собору доречно увязувалось би будівництво зразкового критого ринку для трудящих.
Олесь Гончар не ставив метою занурюватися в глибини релігійної моралі. Зрозуміло, що у 60-х рр. висвітлення цієї проблеми було б неможливим. Для нього образ храму-собору це символ духовного генія запорозького лицарства і нетлінна памятка козацького зодчества. Наші предки увічнили себе в неповторній красі цієї споруди, яка зачаровувала колись, чарує і тепер кожного, хто заглибить-ся в мудрий задум цієї гордої поеми степового козацького зодчества.
Вдумливий читач Собору мимоволі поставить перед собою запитання, яке так хвилювало Миколу Баглая; А в чому ж твоя душа увічнить себе, де вони, поеми твої?
Білет 14
7.Твори Василя Стефаника шедеври світової новелістики.
Василь Стефаник увійшов в українську літературу як неперевершений майстер новели. Стефаникові шедеври стали яскравим свідченням засвоєння нашим письменством найновіших досягнень європейських літератур. За спостереженням І. Франка, нове покоління, яке з гідністю представляв В. Стефа-ник, намагалося модерним європейським способом зобразити своєрідність життя українського народу. Новелістика Стефаника дала змогу Франкові узагальнити новаторство молодих прозаїків, які ніби засідали в душі своїх героїв і нею, мов магічною лампою, висвітлювали їхнє оточення. Передача найтонших, найсклад-ніших порухів душі людини, майстерність компонування художньої фрази, нерво-ва експресія мовлення усе це дає підстави називати Стефаника експресіоністом у мистецтві слова.
Найяскравішим зразком соціально-психологічної новели стефаниківського типу є Новина. Тема твору вбивство батьком своєї дитини була взята Стефаником із самого життя. Головну увагу в ньому зосереджено на психоло-гічному вмотивуванні дій Гриця Летючого. Письменник порушив тут усталені прийоми композиції: новела починається нібито з розвязки: У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у річці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Причина цього страхітливого злочину голодне бідування сімї після смерті Грицихи. Примара солоду оселилася в хаті.
В експо?/p>