Билеты по литературе (Украина)
Вопросы - Разное
Другие вопросы по предмету Разное
?ькому, Поетам-українцям, До українки, До України (Сиджу в неволі та марю тихенько), До Русі-України.
У поезії до Русі-України поет виказує своє найзаповітніше бажання бачити рідний край вільним. І йдеться тут не тільки про класову залежність, але й національну. П. Грабовський висловлює своє переконання в тому, що волю український народ повинен здобувати сам: Бажав би я, мій рідний краю, Щоб ти на волю здобувавсь, Давно сподіваного раю Від себе власне сподівавсь
Мир, злагода, велич простого народу повинні запанувати в Україні, коли вона визволиться з-під віковічного ярма таку думку проводить П. Грабовсь-кий у вірші До Русі-України.
У названих віршах-посланнях поет утверджує ідеї правди, освіти, згоди, любові до України. Запорукою національної свідомості П. Грабовський вважає освіченість народу. До проблеми освіченості він звертався неодноразово у своїх віршах, адресованих землякам. Освоїти лан освіти поет закликає у вірші До українців. Тільки разом, тільки шляхом освіти, яка відкриє очі, допоможе національному прозрінню, можна творити майбутню долю України. Спільна невтомна праця допоможе розвязати руки, дасть наснагу до боротьби за високість духа, допоможе знайти відповідь на запитання: Хто ми?
Болючою проблемою поета було те, що ло нього мало доходило інформації про події в Україні. Лише з листів Б. Грінченка, М. Павлика і І. Франка він дізнавався про деякі новини в культурному й суспільному житті українців. тому є зрозумілим звернення до земляків: Українці, браття милі. Відгукніться, де ви е, Чи жнві ще. чи в могилі Давня слава зогниє.
Турбується поет і тим, чи покраща наша доля„ чи позбудемося ми рабсь-кого ярма. І тут знову звучить висновок поета про те, шо лише разом, шляхом освіти, з палкою любовю у серці до України можна прийти до кращих часів.
Таким чином, і в інтимній, і в пейзажній ліриці П, Грабовського, у його посвятах друзям, знайомим звучить громадянська стурбованість про долю рідної землі. Тема України, її неволі і сподівання на кращу долю обєднує найбільшу кількість поетичних творів П. Грабовського.
2.Трагедія роду Половців у романі Вершники Юрія Яновського.
Роман у новелах Вершники (1935) один із кращих творів української літератури про громадянську війну. Про роботу над романом Ю. Яновський писав: ...я намагався... показати справжніх натхненників... громадянської війни..., вивести на сторінки книги трудящий народ його сталеварів, селян, шахтарів, його інтелігенцію... Я звернув особливу увагу на мову, гідну, на мій погляд, розповісти про героїв.
Такий був задум письменника. І він з ним блискуче впорався, обєктивно розкривши трагедію і героїзм драматичної епохи. Зображені у романі події потрібно розглядати саме у поєднанні героїчного і трагедійно-драматичного. Таке трактування зображуваних подій найбільш очевидне у новелі Подвійне коло. Ця новела вражає жахливою картиною перебігу подій за один день війни, коли у вирі подій гинуть сотні людей і серед них три брати Половці. Головними персонажами тут виступають брати Половці одного роду, та не одного класу, як висловлюється червоноармійський комісар Герт. Сліпа приналежність до класу стала підставою братовбивства.
Одного дня у серпні нечуваного тембру 1919 року доля звела братів під Компаніївкою, що недалеко від рідного села, щоб вони вбили один одного. Батько та мати вчили їх риболовецької праці та жити у злагоді, бо тому роду не буде переводу, в котрому брати милують згоду. Але життя внесло певні корективи, і кожного з них доля повела іншою дорогою. Потрапивши у вир війни, вони опинилися у ворогуючих таборах. Оверко воював у загонах Петлюри, очолюючи там купу кінного козацтва головного отамана Симона Петлюри. Денікінський офіцер Андрій Половець командує загоном добровольчої армії генерала Денікіна, на українській землі воює за матінку-Росію. Панас махновець, в Української держави відвойовує територію матері порядку анархії. Разом з Панасом наймолодший Половець 14-річний Сашко. Згодом його забрав із собою червоиоа-рмієць Іван. Він зявився зі своїм загоном вкінці, розправився з махновцями і завершив братовбивство.
Новела розпочинається надзвичайно динамічним розвитком подій:
Лютували шаблі, І коні бігали без вершників, і Половці не пізнавали один одного.... Висока емоційна напруга після бою відключає розум, осмислен-
ня подій. Переможці жадають помсти і жорстокої розправи над полоненими: Дехто простягав руки і йому рубали руки, підіймав до неба вкрите пилом обличчя, і йому рубали шаблею обличчя, падав до землі і їв землю, захлинаючись передсмертною тугою, і його рубали по чім попало і топтали конем.
Якось холодно і байдуже, ніби не про брата йдеться, подає команду Оверко вбити Андрія: Та рубайте його, козацтво.
Майже так само поводить себе Панас, подолавши Оверкове військо. Він власноручно вбиває Оверка, попередньо винісши цинічний вирок братові.
Іван не вбивав переможеного Панаса, він не встиг цього зробити, тому що Панас сам застрелився. Але з наказу Івана безжально були розстріляні всі полонені, які не захотіли перейти до червоноармійців.
На фоні жорстокого часу Половці стають не менш жорстокими. Вони не стали зрадниками, боягузами, відступниками, а стали лише завзятими непримиренними ворогами.
Біда і трагедія братів Половців у тому, що вони не милували згоду. В імя примарних ідей вони вбивали один одного.
Своїм романом Вершники Ю. Яновський наштовхує на думку про звязок між революцією, бездушним братовби