Билеты по литературе (Украина)
Вопросы - Разное
Другие вопросы по предмету Разное
их утисків, заборон і рабської покори (у поезії імперію символічно названо довгою темною нічкою невидною) то й справді був сізіфів труд. Тому гора, на яку їй потрібно піднятися, крута, кремяная. Та все ж поетеса сповнена мрій і сподівань на краще. Вона готова на вбогім сухім перелозі сіяти барвисті квітки, що символізують волелюбні визвольні ідеї, доглядати і вирощувати їх. Щирість і глибина переживань за результати своєї праці підкреслено словами: може, квіти зійдуть і настане ще й для мене весела весна. Наведені рядки поезії Contra Spem Spero засвідчують, наскільки воєдино сплелися особисті настрої авторки з усвідомленням свого призначення як митця та загальносуспільними настроями. Цікаво, що свою нелегку працю поетеса бажає виконувати без жодних нарікань на лиху долю, з піснею на устах. Жагучі сльози, що ними вона хоче розтопити кору льодовую міцну, не позбавляють поезію оптимістичного звучання.
Символічним образам, які уособлюють самодержавство (льодова кора, крута, кремяна гора, темна ніч), протиставлені ті, що символізують визволен-ня (барвисті квіти, весела весна, зірка провідна). Дивовижним чином Леся Українка єднає контрастні символи, які спонукають до міркувань про конечну потребу визвольної боротьби. Особливо характерним у цьому плані є образ зірки провідної, ясної владарки темних ночей. Віру в перемогу світла над темрявою, добра над злом підсилює часто вживане слово буду. Віра і надія на кращу долю завжди супроводжували її твори. Саме з цього приводу поетеса писала: Людська недоля будила не розпач в мені, а бажання кращої долі.
Поезія Contra Spem Spero є своєрідною програмою дій, це гімн життю і боротьбі. Треба зауважити, що повставши проти духовної деградації, яку навязувала поетесі її фізична недуга, вона виграла свою весну золоту. А Україна отримала поета, що є національною совістю і національною гордістю.
2.Історична доля української нації в творчості О. Довженка.
Художні твори Олександра Довженка охопили найважливіші віхи історії українського народу. Найбільшу увагу звернув письменник у своїх кінотворах, публіцистичних статтях на події, повязані з першою та другою світовими війнами. Історичну долю української нації у смертельних випробуваннях XX століття змалював він у творах Арсенал, Звенигора, Щорс, Мати, Тарас Бульба, Стій, смерть, зупинись, Воля до життя, Україна в огні, Повість полумяних літ та ін.
Якщо громадянська війна ввійшла у творчість О. Довженка окремими епізодами, то твори про другу світову війну, як відзначають літературознавці, це ніби одна книга про всі страждання й трагедії, про героїчні подвиги і перемоги.
О. Довженко беззастережно любив свій народ, Україну, Тому близько до серця взяв долю українського народу в грізний час війни. На сторінках своїх творів поет з болем говорить про те, що Україну фашисти захопили найпершою з республік тодішнього Радянського Союзу і найбільш її понівечили.
У високохудожній кіноповісті Україна в огні письменник показує пекло подій, які з волі Сталіна та Гітлера розгорнулися в Україні. Тут і початок війни один із найтрагічніших її періодів, коли під тиском ворога війська захисників не просто відступають тікають, залишаючи на поталу непідготовлених беззброй-них людей. Автор показує Україну в цей час у символічному образі Олесі, яка стоїть на роздоріжжі подій із своїм розпачем і горем. Що чекає її? Є щось симво-лічне і в обірваній мирній пісні Запорожців, яку вони вже неповним сімейним складом доспівають лише після війни. Показує письменник і розтерзане фашис-тами село під час окупації, що дає повне уявлення про муки всієї України.
Засуджуючи війну, автор неодноразово виявляв свій великий гнів до загарбників, осмислював дух непокори всього українського народу. У творі утверджується висока ідея невмирущості української нації, високої моралі українців. Особливо мужнім змальовано Лавріна Запорожця. Не з доброї волі ставши старостою у німців, він налагоджує звязок з партизанами, сприяє їм, аж доки сам не потрапляє в концтабір.
Таким чином, письменник показує, що у хвилини найтяжчих випробувань кращі сини українського народу не корилися. Вони мужньо відвойовували свій край і власну волю.
Не обійшов увагою О. Довженко і такої болючої проблеми, як зрадництво. У кіноповісті таким зрадником в першу чергу є Максим Заброда. Непроста у нього доля. Довелося у час так званого розкуркулення побувати в Сибіру. Повернувся Максим озлоблений на владу, на людей, які відправляли його на заслання. Насамперед затаїв зло на Лавріна Запорожця. І даремно намагається Запорожець пояснити Заброді, що то були проблеми внутрішні, а зараз йдеться про загрозу свободи для всієї України. Забродою керує тільки бажання помсти.
Дезертирство, зрадництво хоч і поодинокі явища серед українців, але не випадкові. Адже Україна, як з гіркотою писав О. Довженко, єдина у світі держава, де не вивчалася її історія, де вона вважалася чимсь забороненим... Другої такої країни на земній кулі нема. Звідси виводив О. Довженко корені слабодухості, продажності. Сповідуючи правду. О. Довженко одним із перших в українській літературі піддав сумніву непогрішність сталінського генія. Лаврін Запорожець знімає портрет вождя зі стіни і ставить його додолу зі словами: Не думали ми з вами, що так вийде.
Осмислюючи хід війни, переживаючи великі людські втраги в ній, О. Дов-женко добре розумів провину Сталіна, який напередодні винищив військові кадри, припустився грубих тактичних помилок. Тому на сторінках твору