Билеты по литературе (Украина)
Вопросы - Разное
Другие вопросы по предмету Разное
?еска відігравала й певну, сказати б, мобілізаційну підбадьорювали ну роль. В основі композиції гуморески діалог оповідача з її героєм дідом Свиридом, котрий про свій вік говорить: Та хто зна! Чи сімдесят девять, чи вісімдесят девять? Хіба їх полічиш? Цією деталлю підкреслено всенародність війни з окупантами. Складається гумореска з двох частин: соп-рикосновеніє діда Свирида з фашистами і побутові страже-нія з бабою Лукеркою покійною дружиною, в яких дід так напрахтикувався, що ніяка війна мені ані під шапку. У першій частині Остап Вишня застосовує засоби сатири бурлескну лексику, лайливі, принизливі слова, вживання форми середнього роду замість чоловічого, саркастичні інтонації. Вила-трійчата, якими Свирид як щурят подавив гітлерівців, виростають у гіперболізований образ народної зенітки. У другій частині, де йдеться про війну з бабою Лукеркою, панує гумор запальний, вогнистий, що викликав регіт великих аудиторій. Засоби комічного тут військова термінологія у розповіді про бабу Лукерку, русизми тощо.
Природа була для Остапа Вишні джерелом життя і натхнення. Ніжно, усією душею відчував він її красу, любив її чудові створіння. Протягом багатьох післявоєнних літ письменник створював невеличкі за розміром, поетичні за "звучанням, наснажені ласканою лірикою твори. Вони нагадують більше вірші у прозі, ніж жарти гумориста, хоча блискітки сміху раз у раз поблискують на їх поверхні. Лисиця, Відкриття охоти, Заєць, Про мудрого зайця, Бекас. Вовк та інші склали Мисливські усмішки, які посідають значне місце у творчості письменника. У цих маленьких шедеврах особливо яскраво виявилося органічне злиття двох граней незвичайного таланту Остапа Вишні гумору і лірики. У Мисливських усмішках немає закликів любити природу. Як справедливо сказав М. Рильський, в Остапа Вишні в душі поезія цвіла, а справжня поезія не буває прямолінійною, декларативною. Природа в Мисливських усмішках одухотворена. Письменник наділяє її почуттями і мудрістю, глибоким всепроііикаючим розумінням таємниці Всесвіту. Пейзажі Остапа Вишні це ліричні малюнки, сповнені змін, руху, оновлення, настроїв, то радісних, то журливих. Осінь... Ось палає кленовий лист, умер він, одірвався з рідної йому галузки і падає. Він не падає сторч ііа землю ні. Йому так не хочеться йти на вічний спокій, лежати і мліти серед завмерлих собратів своїх... Він кружляє на галявині, то вгору підноситься, то хилиться до землі... Навесні на його місці молодий буде лист, зелений, він з вітром розмовлятиме, хапатиме жилками своїми сонячний промінь, під дощем купатиметься й росою умиватиметься... (Вальдшнеп). Ліричний герой Мисливських усмішок людина дотепна, оптимістична, завжди у життєрадісному настрої.
Мисливські усмішки яскрава сторінка не тільки в багатогранній творчості Остапа Вишні, айв усій українській сатирично-гумористичній літературі.
Білет 7
1.Тематика поетичної творчості Павла Грабовського. Аналіз поезій До Русі-України, До українців.
Із 38 років життя П. Грабовський 20 років провів у неволі тюрмах, таборах, па засланнях. Відірваний від рідиого краго, фізично недужий, часто доведений до відчаю, поет все ж зумів зберегти віру у праве діло борця за кращу прийдешність України. Він ні на хвилину не полишав своєї письменницької праці, яку розумів як обовязок перед українським народом. У снігах далекого Сибіру П. Грабовсь-кий вимріював національну незалежність України, суспільний її поступ. Жагуче бажання бачити Вітчизну оновленою, щасливою, вільною пронизує всю його творчість.
До збірок оригінальної поезії П. Грабовського Пролісок, З Півночі, Кобза увійшли вірші широкого діапазону звучання. Серед них посвяти друзям, в яких щире захоплення справжніми героями, вірші, адресовані школярам (із рівнем освіти він повязував майбутнє України), прекрасні зразки пейзажної лірики, зокрема Веснянки.
Справжніми перлинами творчості поета можна, вважати його вірші Швач-ка, Трудівниця, Робітникові. Вони засвідчують надзвичайно тонку душу, чутливе серце поета, вболівання за долю братів-українців, готовність стати на їх захист.
Характерною прикметою творів П. Грабовського різних тематичних груп є громадянський пафос. Він звучить і в пейзажній, і в інтимній ліриці поета. Своє мистецьке кредо поета-громадянина виголошує П. Грабовський у вірші Я не співець чудовної природи.
Глибоким ліризмом перейнятий вірш До матері, страждання якої у звязку з арештом сина уявляються йому стократ тяжчими, ніж власні. Адже, крім природного материнського болю за сином, їй доводиться захищати його іще від людського неправого суду.
Ряд віршів у творчій спадщині П. Грабовського присвячені Надії Сигиді жінці, яка стала для політичних вязнів полумяним символом нескореності. Це вірші До Н. К. С., Тяжкий завіт, До мучениці. Через усе своє життя І творчість проніс П. Грабовський любов і повагу до Надії Сигиди. У віршах-присвятах автор називає її ангелом, сестронькою, святою та невинною. Мужність та рішучість це ті риси, якими повинен володіти борець. Саме такою була Надія Сигида. Серед творів П. Грабовського вирізняється вірш Уперед, у якому він закликає до рішучих дій за край рідний та волю.
Домінуючим мотивом поетичної спадщини П. Грабовського є мотив неволі України. Звертаючись до України, П. Грабовський найчастіше використовує поетичну форму послання. Це вірш До України (Під небом дальньої чужини...), До українців (Українці, браття милі), До галичан, Народові україн?/p>