Теорiя розподiлу влад
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ня i вкрай не бажано, щоб вони виявились нездiйсненними надiями, своСФрiдними конституцiйними iлюзiями. РЖнколи висловлюють побоювання, що президент може узурпувати владу, стати над представницьким органом, перетворитись в диктатора. Такий варiант, безперечно, аж нiяк не виключений, про що, зокрема, переконливо свiдчить свiтова практика тих краiн, якi лише скинули ярмо деспотii, стали на шлях будiвництва демократii. Хто, наприклад, дасть повну гарантiю, що обраний парламентом президент не перетвориться в слухняне знаряддя його волi? Аз iншого боку, статус колишньоi Президii Верховноi Ради СРСР, Президii Верховноi Ради УРСР як тАЬколегiальних Президiй тАЬне став на завадi втрати ними не тiльки диктаторських, але й звичайних президентських, представницьких та iнших "нормальних" функцiй. Про яку "узурпацiю" влади цими органами могла бути мова, коли ця влада була надiйно привласнена (захоплена) антинародними партiйними структурами.
Справа, виходить, не в тому, який орган узурпуСФ владуодноосiбний (персонiфiкований) чи колегiальний. Головнеякiсть та сутнiсть механiзму здiйснення влади, справжня демократичнiсть державностi.
РЖншими словами, справа не в Президентi, а в Верховнiй Радi, яка виступаСФ вiд iменi всього народу, реалiзуСФ його суверенiтет. Автiм, при певних умовах не виключена можливiсть диктатури, узурпацii влади Верховною "адою.
Щоб запобiгти цьому, треба створити такий механiзм, який би повнiстю виключив можливiсть встановлення необхiдноi диктатури, узурпацii влади президентом, визначив основи його взаСФмовiдносин з представницьким органом, в основi якихпринцип демократii, повновладдя народу. Запорукою цьомуреальне верховенство влади вищого представницького органу республiкиВерховноi Ради, важелi, якими вона володiСФ. Серед них чи не найголовнiшим СФ те, що Верховна Рада через державний бюджет контролюСФ використання всiх ресурсiв держави, саме iй належить матерiальна основа повновладдя.
Крiм цього у розпорядженнi Верховноi Ради СФ й iншi засоби забезпечення необхiдноi "субординацii" влад. Доречi, тут треба зауважити, що в президентськiй республiцi порiвняно з парламентською республiкою механiзм "здержок i противаг" законодавчоi i виконавчоi влад бiльш розвинутий, що перешкоджаСФ узурпацii влади. Президент не маСФ права розпустити парламент, призначити новi вибори, а Верховнiй Радi забороняСФться делегувати своi повноваження президентовi. Вона ж маСФ право вето на укази президента тощо. Втой же час в парламентськiй республiцi глава державноi адмiнiстрацii премСФр-мiнiстрнадiлений правом розпуску парламенту i призначення нових виборiв.
Треба зауважити, що далеко не всi краiни можуть "взяти на озброСФння" президентську форму правлiння. Для деяких краiн без установлених демократичних традицiй, незрiлоi державностi та згубних наслiдкiв тоталiтаризму, така форма просто непридатна. Тут, до речi, можлива модель напiвпрезидентськоi республiки, де президент обираСФться всенародно, але уряд залишаСФться полiтично вiдповiдальним перед парламентом краiни. Увиборi такоi форми грають, природно, традицii iсторичного розвитку краiни, територiально-географiчнi фактори, стан нацiональноi консолiдацii, поСФднання економiчних, полiтичних та iнших факторiв. Втiм, такi фактори мають значення при виборi iнших органiзацiй державного управлiння .
Треба думати, що далеко не випадково президентську форму правлiння обрали бiльш як 100краiн свiту. Цьому, мiж iншим, значною мiрою сприяло також i те, що в цих краiнах iснуСФ розвинена багатопартiйнiсть. Абагатопартiйнiстьце безперечне свiдчення демократii, з ii полiтичним та iдеологiчним плюралiзмом, установленими традицiями полiтичноi боротьби. Саме в цих умовах найбiльш оптимальною моделлю СФ президентська форма правлiння, яка не тiльки не заперечуСФ демократiю, але при умовi належноi органiзацii iнститутiв президентськоi республiки СФ надiйним ii засобом змiцнення i розвитку стабiльностi життя республiки, забезпечення прав i свобод людини.
Цiлком очевидно, що "незрiлiсть" суспiльних вiдносин, вiдсутнiсть демократичних традицiй (зокрема полiтичного та iдеологiчного плюралiзму) призводить до дестабiлiзацii суспiльного життя, до постiйних, затяжних урядових криз, якi не рiдко закiнчуються двiрцевими переворотами i встановленням диктаторських режимiв. Уцих випадках представницький орган або розпускаСФться, або перетворюСФться в кишеньковий парламентi, дiя Конституцii припиняСФться, а права, свободи i безпека громадян не гарантуються.
Таким чином, президентська республiка маСФ ряд переваг перед парламентською. Цi переваги, як було зазначено, обумовлюються наявнiстю такого механiзму функцiонування виконавчоi влади, де президент позбавлений можливостi монополiзувати таку владу, стати над представницьким органом республiки. Причому ефективнiсть обмежень влади президента гарантуються КонституцiСФю, яку вiн зобов'язаний поважати i суворо виконувати, поважати i охороняти права i свободи людини i громадянина.
Азараз я хочу провести аналогiю сучасного законодавства, що закрiпляСФ принцип розподiлу влад iз проектом Конституцii Украiни, схвалений Конституцiйною комiсiСФю Украiни 11березня 1996року. Яхочу спiвставити, якi iстотнi змiни впровадженi в механiзмi взаСФмовiдносини мiж Верховною Радою Украiни i Президентом Украiни.
Стаття 17Конституцiйного договору визначаСФ повноваження Верховноi Ради Украiни:
1)приймаСФ Конституцiю Украiни, закони Укра