Теорiя розподiлу влад
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?чнiй ретроспективi показуСФ, що меншiсть не завжди помиляСФться. Hапроти, за нею iнколи стоiть правда i iстина. Вцiлому потрiбна терпимiсть i вiдкритiсть держави, щоб не закрилась дорога до волi. Обов'язковою умовою для цього СФ розподiл влади, тобто розподiл влади через соцiально-полiтичний плюралiзм. Монополiя влади безнадiйно веде до полiтичноi патологii в рiзних ii рiзновидах, таких, як авторитарна тиранiя, бюрократична олiгархiя, охлократiя, антигуманна технократiя, мафiя, що дориваСФться до полiтики. Запобiгти монополiзацii влади зi сторони кого б там не було можна лише тодi, коли вона стане роздiленою, розпредiленою серед рiзних учасникiв полiтичного процесу, полiтичноi системи. Адля цього в свою чергу необхiдна повноцiнно пульсуюча правова держава, що може свiй плюралiзм адекватно представити в iнститутах полiтичноi влади, в системi розподiлу влади.
2)В чому сутнiсть системи розподiлу влади вСША?
Творцi конституцii США 1787р. поклали в основу структури вищих органiв державноi владиКонгресу, президента i Верховного судупринцип роздiлення законодавчоi, виконавчоi i судовоi влади. Сам принцип вони запозичили у Англii, але надали йому своiх специфiчних американських рис. Чому вони зупинились саме на цьому принципi? Серед американських колонiстiв було широко розповсюджено недовiр'я до влади англiйського короля, до монархiчного правлiння взагалi, вiдображаючогося в iхнiй свiдомостi необмеженого управлiння, яке велося уповноваженими короною в заокеанських територiях. Тому вони не тiльки встановили в себе республiканський устрiй але й створили такий добре продуманий механiзм державноi влади, який мiг би слугувати надiйною перешкодою на шляху будь-яких спроб однiСФi з вiток влади домiнувати над iншими, лiквiдувати демократичнi початки (в цей перiод вони були ще вельми обмеженi) i нав'язати краiнi свою тиранiчну диктатуру в тiй чи iншiй формi.
Створений в США американський варiант роздiлення влади стали називати системою "здержок i противаг". Вона повинна була не тiльки попередити узурпаторськi тенденцii однiСФi iз трьох вiток влади, але й забезпечити стабiльнiсть державних правових iнститутiв i безперервнiсть функцiонування самоi державноi влади.
Чивдалося досягнути цiСФi мети? Оглядаючись на двохвiкову iсторiю США, можна вiдповiсти, що в основному ця задача була вирiшена. При цьому, однак, треба зробити обмовку. Hа практицi здiйснення принципу розподiлу влади нiколи не спiвпадало з тiСФю моделлю, яка зафiксована в конституцii. Державний механiзм постiйно мiнявся в ходi розвитку американського суспiльства, змiни ролi США на свiтовiй аренi. Вiн володiСФ достатньою гнучкiстю щоб пристосовуватися до змiн, що вiдбуваються в краiнi, щоб в найбiльшiй степенi спiвпадати iнтересам правлячих кiл в даний перiод. Однак, хоч в юридичнiй компетенцii вищих органiв влади, як i в iх фактичних повноваженнях, практичнiй дiяльностi i взаСФмовiдносинах проходили суттСФвi змiни, сам принцип розподiлу влади нiколи не переставав дiяти, опредiляти основу державного механiзму. Цьому сприяли важливi елементи системи розподiлу влади.
По-перше, вищi органи державноi влади формуються рiзними шляхами. Конгрес, що складаСФться з двох палатпалати представникiв i сенату, вибираСФться шляхом прямих виборiв по виборчим округам. Президент вибираСФться подвiйним шляхом, колегiСФю виборцiв, яких вибирають на загальних виборах. Члени Верховного суду призначаються президентом за погодженням з сенатом. По-друге, у кожного органу державноi влади свiй термiн повноважень. Термiн повноважень конгресменiв, як називають членiв палати представникiв, 2роки, членiв сенату6рокiв, але кожнi два роки 1/3його складу переобираСФться;
термiн повноважень президента4роки, члени Верховного суду призначаються пожиттСФво.
По-третСФ, кожна вiтка влади не СФ повнiстю незалежною вiд iнших i не користуСФться монопольними повноваженнями у своiй сферi дiяльностi, якi в тiй чи iншiй мiрi обмежуються повноваженнями iнших органiв влади. Hаприклад, Конгрес може вiдхилити будь-якi запропонованi президентом законопроекти, але президент в свою чергу може накласти вето на будь-який одобрений конгресом бiль. РЖ в кiнцевому рахунку Конгрес може подолати вето, знову одобривши законопроект в обох палатах, але на цей раз вимагаСФться не проста, а квалiфiкована бiльшiсть, тобто не менше 2/3учасникiв в голосуваннi конгресменiв i сенаторiв. Ацього, як свiдчить практика, далеко не завжди можна досягнути.
Окрiм конституцiйних прав, президент в своiх вiдношеннях з Конгресом використовуСФ величезнi фактичнi можливостi, наданi йому на його посту, для впливу на суспiльну думку. Hаприклад, президент Рузвельт практикував регулярнi "розмови бiля камелька", якi транслювалися по радiо,Р.Рейганвиступи по радiо i телебаченню, а також на рiзних форумах. Якправило заява голови виконавчоi влади бiльш широко розповсюджуСФться засобами масовоi iнформацii нiж виступи членiв Конгресу i його рiшення.
Користуючись таким привiлейованим положеннямР.Рейган не раз виступав з обвинувачуваннями в адрес своiх полiтичних противникiв в тому, що вони перешкоджають його полiтицi оздоровлення економiки, укрiплення нацiональноi оборони. Така критика, до того ж майстерно дана Рейганом на високому професiйному рiвнi ораторського мистецтва, нанесла немалоi шкоди багатьом членам Конгресу.
СвоСФрiднi вiдносини складаються мiж Верховним судом i двом iншими гiлками влади. Президент звичайно назначаСФ на вiльнi ваканс