Теорiя розподiлу влад
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ii судiй з числа своiх однодумцiв, i з ними йому вiдносно не складно знаходити взаСФморозумiння, хоча навiть в цьому випадку мiж ними деколи виникають розходження. Крiм того, президенту часто доводиться мати справу з суддями, назначеними його попередниками i не роздiляючими його погляди на бiльшiсть важливих полiтичних проблем. РЖ в такому випадку створення грунт для зiткнення. Hаприклад, настроСФнi консервативно члени Верховного суду в свiй час в штики зустрiли реформиФ.Рузвельта. Використовуючи своСФ право конституцiйного нагляду, вони об'явили неконституцiйною створену президентом Адмiнiстрацiю по вiдновленню промисловостi, рахуючи, що своiм втручанням в економiку, в трудовi вiдносини вона порушуСФ незламнi принципи вiльного пiдприСФмництва.
По життСФве вибирання забезпечуСФ членам Верховного суду високу степiнь незалежностi. Хоча незалежнiсть ця не абсолютна: Конгрес маСФ право змiщувати iх в порядку iмпiчменту. Крiм того, президент може збiльшити кiлькiсть членiв суду, i, назначивши туди своiх прибiчникiв, укрiпити в ньому свiй вплив. Однак цi можливостi президент i Конгрес практично не використовували.
РЖнодi при розходженнi мiж законодавчою i виконавчою владами i мiж рiзними вiдомствами останньоi суди виступають в ролi арбiтрiв, котрим належить заключне слово.
Щоб зрозумiти, як реально дiСФ державний механiзм, оснований на принципi розподiлу влади, не можна розглядати кожну з ii гiлок як якiйсь абстракцii, взаСФмодiючi мiж собою незмiнно по однiй i тiй самiй схемi. Конкретний характер цих взаСФмовiдносин знаходиться в постiйному процесi змiни. Взначнiй мiрi вiн залежить вiд полiтичних i соцiально-економiчних факторiв, потреб i iнтересiв пануючого i iнших класiв, прошаркiв i груп населення, iх реальних можливостей чинити тиск на прийняття державних рiшень, спiввiдношення сил мiж демократичною i республiканською партiями, мiжнародного положення США.
Яохарактеризував деякi риси дiючого механiзму федеральноi державноi влади. Вякiй степенi модель управлiння краiною, зафiксована в конституцii, зi всiма фактичними модифiкацiями, котрi постiйно вносить в неi життя, виправдала надii i цiлi ii творцiв? ЯквiдмiчаСФ американський iсторик Герберт Аптекер, батьки-засновники виходили з того, що розподiл законодавчоi, виконавчоi i судовоi сфер державного управлiння перешкоджаСФ зосередженню влади i тим самим не допускаСФ росту тиранii. Цюсвою функцiю структура влади виконувала на протязi двох столiть. РЖ весь цей час США залишались демократичною державою.
3.ТЕОРРЖЯПОДРЖЛУ ВЛАДИ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОHАЛЕHHЯ
Яквiдомо, у свiтi склались двi форми, двi моделi республiканського правлiння, якi СФ втiленням у життя системи розподiлу владi: парламентська республiка i президентська республiка, кожна з яких маСФ своi особливостi.
Завдання полягаСФ в тому, щоб обрати кращу, оптимальну форму, найбiльш прийнятну в умовах Украiни. Вбагатьох краiнах (Австралiя, РЖндiя, Канада, ряд краiн захiдноi РДвропи) втiлена модель парламентськоi республiки, найбiльш характерними ознаками якоi СФ слабкий президент i сильний урядi. Президент у такiй республiцi обираСФться не шляхом загальнонародних виборiв, а самим парламентом, або при його активнiй участi. Уряд формуСФться партiСФю, яка маСФ бiльшiсть мiiь у парламентi, а ii лiдер автоматично стаСФ премСФр-мiнiстром i несе полiтичну вiдповiдальнiсть перед парламентом. Втой же час Президент Республiкибезпартiйний, полiтично невiдповiдальний перед парламентом. Таким чином, вищим органом виконавчоi влади в парламентськiй республiцi СФ президент i уряд на чолi з премСФр-мiнiстром.
Центральною фiгурою в парламентськiй республiцi СФ премСФр-мiнiстр, який одночасно СФ лiдером партii бiльшостi в парламентi i очолюСФ не тiльки уряд, але й фактично всю державну адмiнiстрацiю. Вiн надiлений правом розпуску парламенту i призначенням нових виборiв.
СвоСФрiдним антиподом парламентськоi республiки СФ президентська республiка, хоч нерiдко чiткоi межi мiж ними немаСФ.
Якими ж ознаками характеризуСФться президентська республiка? Hа яких засадах вона побудована?
Головнi з нихналежнiсть влади народовi: саме вiн обираСФ i верховний представницький орган i президента, якi йому пiдзвiтнi i пiдконтрольнi;
чiтке розмежування законодавчоi влади, очолюваноi президентом;
пiдконтрольнiсть i пiдзвiтнiсть президентовi уряду (Кабiнету Мiнiстрiв) та державноi адмiнiстрацii;
вiдсутнiсть у президента права розпускати представницький орган, а парламентуделегувати своi повноваження президенту, полiтична невiдповiдальнiсть президента перед парламентом тощо (8,80).
Обраний безпосередньо народом, президент вiдповiдальний перед ним за своi дii i дii виконавчоi влади.
Вiдповiдаючи перед парламентом республiки в порядку iмпiчменту, президент уособлюСФ, таким чином, конституцiйну вiдповiдальнiсть, без якоi демократiя, правова держава з усiма ii iнститутами просто неможлива. Така вiдповiдальнiсть посилюСФться й тим, що дii самого президента, як i дii всiх органiв
iслужбових осiб виконавчоi влади, пiдконтрольнi судам.
Аце вже безпосереднiй крок до реалiзацii принципу розподiлу влад. Президентствоважлива (бiльш того необхiдна) ланка системи влад, хоч верховенство тут належить не президентовi, а Верховнiй Радi.
Значна частина нашоi громадськостi плекаСФ надiю на те, що з появою Президента все миттСФво почне змiнюватися на краще. РЖншими словамиу багатьох iз нас пiдвищенi соцiальнi сподiван