Судебная реформа на Украине (Судова реформа в УкраiнЁ)
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
АКАДЕМРЖЯ ПРАЦРЖ РЖ СОЦРЖАЛЬНИХ ВРЖДНОСИН
ФЕДЕРАЦРЖРЗ ПРОФСПРЖЛОК УКРАРЗНИ
Юридичний факультет
Кафедра теорii та iсторii держави i права
КУРСОВА РОБОТА
на тему: СУДОВА РЕФОРМА 1864 р. В УКРАРЗНРЖ
Науковий керiвник:
Кудiн С. В.
Виконав:
студент 11-i групи
юридичного факультету
Зiгель Сергiй Юрiйович
Киiв 2001.
ЗМРЖСТ
- Вступ ................................................................................................тАж.. 3
- Дореформений суд в Украiнi...тАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж4
- Передумови i пiдготовка судовоi реформи 1864 року. ......тАж.....тАж.. 7
- Передумови судовоi реформи 1864 р.;
а) розкладання i криза фортечного ладу;
б) революцiйна боротьба проти царського суду.
- Пiдготовка судовоi реформи 1864 р.
- Судова реформа 1864 року. ...............................................................11
- Судовi статути (20 листопада 1864 року). ...................................тАж...18
- Висновок. .............................................................................................20
- Список лiтератури. ..............................................................................22
1. ВВЕДЕННЯ
Судова реформа XIX столiття в Росii - реформа судовоi системи i судочинства. Викликана капiталiстичними вiдношеннями, що развивавлись у краiнi, судова реформа вiдбила класовi iнтереси буржуазii, проводилася на основi судових статутiв, прийнятих 20 листопада 1864 року Заснування судових установлень, статути карного i цивiльного судочинства, стомившись про покарання, що накладаються свiтовими суддями. На околицях Росiйськоi iмперii статути вводилися зi значними змiнами; остаточно процес був завершений лише до 1896 року.
Судова реформа 1864 року звичайно трактуСФться в лiтературi як найбуржуазнiша з усiх реформ того часу. Дослiдники вважають ii самою послiдовною. Дiйсно, у принципах, на яких побудована реформа, буржуазна iдеологiя вiдбилася найбiльше повно. В жоднiй iншiй реформii цього немаСФ, - там охоронний момент, захист iнтересiв дворянства, царату виявляються зi всiСФю повнотою. Звичайно, треба мати на увазi, що суд та правосуддя - це системи, iз якими громадянин зiштовхуСФться не повсякденно, вiн може прожити життя, жодного разу не побувавши в судi. У цьому значеннi для пiдданних Росiйськоi iмперii судова реформа була менш важлива, нiж iншi. Водночас у судi зiштовхуються не стiльки мiжкласовi, скiльки внутрiшньокласовi вiдносини. Дворяни позиваються з дворянами, купцi з купцями. Отже, усякого роду процесуальнi гарантii важливi для всiх верств суспiльства, у тому числi i для експлуататорськоi верхiвки. Судова реформа торкнула iнтересiв усiх класiв, усiх прошаркiв Росiйського суспiльства.
Судова реформа, як i всi реформи 60-70-х рокiв, була наслiдком визначеноi кризи росiйського товариства, у тому числi i так називаноi кризи верхiв, пiд яким розумiють звичайно усвiдомлення панiвним класом та правлячою верхiвкою необхiдностi тих або iнших змiн. Треба сказати, що судовоi реформи бажали, здаСФться, бiльше, нiж селянськоi. Якщо бiльшiсть помiщикiв усупереч здоровому глузду не хотiло розкрiпачення селян, то в реформi суду були зацiкавленi усе, крiм, хiба що, кондових суддiвських чиновникiв, що мають недурний прибуток вiд неправосуддя i не бажаючих пристосовуватися до нових порядкiв. РЖ, зрозумiло, прихильником судовоi реформи, як i реформи селянськоi, виступав у першу чергу сам iмператор Олександр II, а так само його брат Костянтин Миколайович, що притримувався навiть бiльш радикальних поглядiв.
2. ДОРЕФОРМЕНИЙ СУД В УКРАРЗНРЖ
Рiзноманiтнi важелi державноi машини самодержавства почали виявляти свою нездатнiсть до середини XIX столiття, але, мабуть, жоден з органiв державного апарату не знаходився в настiльки кепському станi, як судова система. Для дореформеного суду характерна множиннiсть судових органiв, складнiсть i заплутанiсть процесуальних вимог, неможливiсть часом визначити коло справ, якi повиннi пiдлягати розгляду тому або iншому судовому органу. Справи нескiнченно перекочовували з одного суду в iнший, найчастiше повертаючись у першу iнстанцiю, вiдкiля знову починали довгий шлях нагору, на що нерiдко iшли десятилiття.
РЖнший порок дореформеного суду - хабарництво. Поряд iз свавiллям i неуцтвом чиновникiв, типове для всiх ланок державного апарату, це явище тут набуло настiльки жахливого всеохоплюючого розмаху, що його змушенi були визнати навiть найзавзятiшi захисники самодержавно-крiпосницьких порядкiв. Переважна бiльшiсть судових чиновникiв розглядали свою посаду як засiб наживи i самим безцеремонним способом вимагали хабарi з усiх, хто звертався до суду. Спроби уряду боротися з хабарництвом не давали нiяких результатiв, тому що цей порок охопив увесь державний апарат. Вкрай низька загальна, освiдченнiсть суддiв, не говорячи вже про освiдченнiсть юридичну, зумовлювала фактичне зосередження усiСФi справи правосуддя в руках канцелярських чиновникiв i секретарiв.
У дореформеному судi панувала iнквiзицiйна (розшукова) форма судочинства. Процес проходив у глибокiй таСФмницi. Принцип писемностi припускав, що суд вирiшуСФ справа не на основi живого, безпосереднього сприйняття доказiв, особистого ознайомлення з усiма матерiалами справи, безпосереднього усного допиту обвинув