Судебная реформа на Украине (Судова реформа в УкраiнЁ)

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство

iншими професiями .

Губернатор уже не мiг, як ранiше, заарештувати судью за невiдповiдний його уявленню про закон вирок, а пiдсуднi i потерпiлi, позивачi i вiдповiдачi були урятованi вiд необхiдностi пiддобрювати судових чиновникiв. Мировi суддi, що обираються прийшли на змiну полiцейським чиновникам. Провину пiдсудного потрiбно було доводити гласно, у боротьбi з адвокатурою перед лицем представникiв населення - присяжних засiдателiв. Суд присяжних зробив потужний сприятливий вплив на всю судову систему i навiть, у деякiй мiрi, на полiтичну систему Росii.

Першi кроки нових судiв, i особливо суду присяжних були зустрiнутi схваленням i уряду, i преси .

5. судовi статути (20 листопада 1864 року).

Судовi статути, у Росii законодавчi положення, прийнятi 20 листопада 1864 року склали основу судовоi реформи 1864 року.

Судовi статути - у дореволюцiйноi Росii офiцiйна назва законiв, затверджених 20 листопада 1864 року: Заснування судових установлень, Устав про покарання, що накладаються свiтовими суддями, Устав карного судочинства, Устав цивiльного судочинства. Судовi статути оформили проведення судовоi реформи 1864 року.

Вiдповiдно до Заснування судових установлень (закон про судоустрiй), судова влада належала мировим суддям, зiздам мирових судiв, окружним судам, судовим палатам i Сенату (верховний касацiйний суд). Мировi суддi вирiшували справи одноосiбно. Вони знаходилися при мировому окрузi (повiтовому, мiському), що дiлилися на декiлька дiльниць. У мировому окрузi були також почеснi мировi суддi, що разом iз мировими дiльничними суддями даного округу утворювали вищу iнстанцiю - зiзд мирових судiв. У окружний суд, що засновувався на декiлька повiтiв, входили голова i члени суду.

Судова палата засновувалася в окрузi, що обСФднував декiлька губернiй або областей (по особливому розкладу). Вона дiлилася на департаменти, що складалися з голови i членiв департаменту. Для завiдування судовою частиною в Сенатi були збереженi в якостi верховного касацiйного суду касацiйнi департаменти по карних i цивiльних справах. Прокурорський нагляд здiйснювали обер-прокурори, прокурори i iхнi товаришi i здiйснювався пiд спостереженням мiнiстра юстицii як генерал-прокурора.

Устав про покарання, що накладаються свiтовими суддями являвся кодексом, у який були видiленi з Укладення про покарання карних i виправних менше серйознi злочини (проступки), пiдвiдомчi мировим суддям.

Статут складався з 13 глав. Перша глава мiстила загальнi положення i перелiк покарань за злочини, передбаченi статутами. Глави 2-9 були присвяченi дрiбним злочинам проти суспiльного i полiтичного ладу, проступкам проти порядку управлiння i т.д. У главах 10-13 говорилося про проступки проти особистоi безпеки, проти сiмейноi честi i т.д.

Устав карного судочинства (кримiнально-процесуальний кодекс) визначав компетенцiю судових органiв по розгляду кримiнальних справ, загальнi положення, порядок виробництва у мирових установленнях, порядок виробництва в загальних судових мiiях, вилучення з загального порядку карного судочинства.

Вiдповiдно до статуту, мировий суддя розглядав кримiнальнi справи в межах вiдведеноi йому компетенцii, проте справи деяких осiб (наприклад, духiвництва) пiдлягали вiдомству iнших судiв; iз компетенцii мирового суддi виключалися справи таких осiб, притягнення яких до вiдповiдальностi змiнювало склад злочинного дiяння або спричиняло посилення покарання.

Основними стадiями в карному процесi, вiдповiдно до Статуту, були: попереднСФ розслiдування, передання суду, пiдготовчi розпорядження до суду, розгляд справи, виконання вироку. Розрiзнялися такi вироки: остаточнi (який пiдлягали перегляду тiльки в касацiйному порядку, тобто не по сутi, а лише по питанню про iхню законнiсть або незаконнiсть) i неостаточнi (що допускали можливiсть перегляду справи по сутi, тобто в порядку апеляцii).

Устав цивiльного судочинства (цивiльний процесуальний кодекс) розрiзняв судочинство цивiльних справ у мирових i судово-адмiнiстративних установленнях (у судi земських начальникiв i повiтових зiздiв) i судочинство в загальних судових мiiях. У Статутi, що вiдбив основнi принципи буржуазного права, найбiльш послiдовно здiйсненi початки змагальностi, сторони в ньому повиннi були забезпечувати докази. Нижчою iнстанцiСФю був окружний суд, апеляцiйною - судова палата. Слухання справи вiдбувалося у вiдкритому судовому засiданнi.

Судовi статути ввели суд присяжних i iнститут судових слiдчих, була реорганiзована прокуратура, заснована адвокатура i проголошенi такi буржуазно-демократичнi принципи судочинства, як гласнiсть, уснiсть, змагальнiсть. Деякi судовi органи (мирова юстицiя) стали виборними, була створена бiльш чiтка система судових iнстанцiй.

Проте судовi статути зберегли значною мiрою риси феодалiзму. Селянство i нацiональнi меншини (iнородцi) по маловажних карних i цивiльних справах позивалися в особливих судах, головним чином на основi феодальних звичаiв; iснували особливi суди для духiвництва; склад судових працiвникiв був в основному iз середовища дворянства. Селяни i робiтники не тiльки не могли бути суддями, iх не припускали навiть у якостi присяжних засiдателiв. Зовнiшньо прикритий демократичними принципами дворянсько-буржуазний суд дореволюцiйноi Росii був знаряддям гноблення i придушення трудящих .

6. ВИСНОВОК

Судова реформа