Судебная реформа на Украине (Судова реформа в УкраiнЁ)
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?i влади, i притiм словесний i гласний... тому що другого незалежного суду на свiтi немаСФ i не було. Народ гiдний суду присяжних, що безпечний для монархii i може iснувати при всякiй системi державного управлiння.
Про введення буржуазних iнститутiв говорилося й в листах дворянства Олександровi II. Володимирське дворянство переконувало царя в листi вiд 15 сiчня 1860 р. у неможливостi селянськоi реформи без судовоi, тому що звiльненi селяни, позбавленi захисту помiщикiв, при вiдсутностi правосуддя i вiдповiдальностi посадових осiб пiддадуться ще бiльшiй i нестерпнiй залежностi вiд сваволi чиновникiв, i через те можуть зовсiм загубити повагу до справжньоi законностi. Тому для мирного й успiшного результату майбутньоi реформи необхiдно:
- роздiлити влади: адмiнiстративну, судову i полiцейську;
- визначити вiдповiдальнiсть всiх i кожного перед судом;
- ввести гласнiсть цивiльного i карного судочинства;
- запровадити суд присяжних.
Поряд iз лiберальними пропозицiями реформи правосуддя були бажання прерогативи дворянства в судi. Уряд вiдкинув лiберальнi пропозицii, оскiльки реалiзацiя принципiв рiвностi всiх перед судом, гласностi, iнституту присяжних i т.д. суперечила феодальнiй державностi. Поворот уряду у вiдношеннi до судовоi реформи з переоцiнкою ii iнститутiв стався наприкiнцi 1858 - початку 1859 р. пiд впливом рiшення скасувати крiпосне право з надiленням селян землею.
Необхiднiсть нагальноi судовоi реформи диктувалася економiкою краiни, що знаходилася в застоi. Без ii не можна було розраховувати на допомогу iноземного капiталу. Таким чином, судова реформа ставала очевидною для урядових кiл. Проте вони заперечили в той же час iнститути, вiдомi краiнам Заходу, що гарантували недоторканiсть особи, власностi, режим законностi.
4. Судова реформа 1864 року.
Судова реформа 1864 року - лiберально-буржуазне перетворення царським урядом усiСФi судовоi системи i порядку цивiльного i карного процесiв у Росii. Реформа внесла значнi змiни в судоустрiй крiпосницькоi Росii, що вiдрiзнялося вузькостановою системою, прямою залежнiстю суду вiд адмiнiстрацii, рiзноманiттям i численнiстю судових iнстанцiй, iнквiзицiйним характером процесу, заснованого на теорii формальних доказiв.
Реформа вiдбила класовi iнтереси росiянкою буржуазii, що iз метою змiцнення своiх позицiй потребувала в оголошеннi формальноi рiвностi всiх перед судом, у затвердженнi початкiв буржуазноi законностi. Це проявилося у введеннi суду присяжних, адвокатури, реорганiзацii прокуратури, у новiй органiзацii судового процесу i судових заснувань. Характеризуючи економiчну i полiтичну сутнiсть селянськоi реформи 1861 р., В. РЖ. Ленiн пiдкреслив нерозривний звязок усiх реформ 60-х рр. XIX ст.: Якщо кинути загальний погляд на змiну всього устрою росiйськоi держави в 1861 роцi, то необхiдно визнати, що ця змiна була кроком по шляху перетворення феодальноi монархii в буржуазну монархiю. Це вiрно не тiльки з економiчноi, але i з полiтичноi точки зору. Достатньо пригадати характер реформи в областi суду, управлiння, мiiевого самоврядування i т.п. реформ, що пiшли за селянською реформою 1861 року, - щоб переконатися в правильностi цього положення.
Судовими статутами 1864 року створювалася оригiнальна й ефективна система правосуддя. Вона мала двi гiлки, двi пiдсистеми, що обСФднував вищий судовий орган - Сенат: загальнi суди i свiтовi суди. Крiм того, iснували суди особоi пiдсудностi: вiйськовi, волоснi, комерцiйнi та iншi, створення яких передбачалося iншими законодавчими актами.
СлiдуСФ також мати на увазi, що проведення судовоi реформи продовжувалося до кiнця XIX столiття. Першi загальнi суди почали дiяти тiльки в 1866 роцi, вони поширили свою дiяльнiсть лише на десять iз губернiй центральноi Росii. На iншiй же територii краiни продовжували дiяти старi суди, що керувалися iншим процесуальним законодавством.
Адмiнiстративно-територiальний i судово-територiальний подiл iмперii пiсля реформи не збiгалися. Повiти i мiста були роздiленi на дiлянки мирових судiв. Територiя, пiдвiдомча окружним судам, охоплювала декiлька повiтiв, округи судових палат - декiлька губернiй. Окружнi суди були судами першоi iнстанцii загальних судiв, судовi палати - судами другоi iнстанцii. На початку ХХ столiття в iмперii було 106 окружних судiв i 14 судових палат. Батьки судовоi реформи пояснювали таку судово-територiальну структуру сполученням мировоi та загальноi юстицii, а також браком квалiфiкованих юристiв для створення загальних судiв у кожнiм повiтi. Але сьогоднi ми бачимо переваги такоi органiзацii правосуддя в бiльшiй iзоляцii судових i адмiнiстративних органiв. При такiй структурi все повiтове начальство не тiльки по табелi про ранги, але i по реальному статусовi, було позбавлено можливостi чинити на суди будь-який вплив. Вiдповiдно, i суддi другоi iнстанцii рятувалися вiд тиску на них iз боку губернськоi бюрократii.
Записки БСФзобразова (6 травня 1956 року) винуватницею беззаконня в краiнi з неминучим наслiдком - соцiально-полiтичною стагнацiСФю - називаСФ бюрократiю. Бюрократiя, - писав вiн, - робить усе, вона обмiрковуСФ i пише закони, розглядаСФ судовi справи, править церквою, фiнансами, державним господарством... Одне з центральних мiiь вiдвiв БСФзобразов юстицii. Вiн писал: Правосуддя - це перша потреба життя цивiльного майже вiдсутнСФ, тому що суд утворюСФться бiльшою частиною цiною грошей або впливу. Неважко довест