Судебная реформа на Украине (Судова реформа в УкраiнЁ)
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
В°чуваного, пiдсудного, свiдкiв, а спираючись не письмовi матерiали, отриманi пiд час слiдства. Та й докази оцiнювалися по формальнiй системi. РЗхня сила заздалегiдь визначалася законом, що твердо встановлював, що може, а що не може бути доказом. Закон же встановлював i ступiнь достовiрностi доказiв, дiлячи iх на недосконалi i досконалi, тобто такi, що давали пiдставу для остаточного вироку i не могли бути спростованi пiдсудним.
Рiзкiй критицi пiддавали росiйську судову систему революцiйнi демократи (А. Н. Радищев, декабристи, А. И. Герцен, Н. П. Огарьов) i революцiонери-рiзночинцi. РЖ навiть страшеннi реакцiонери не могли не визнати необхiднiсть ii реформи.
Що ж являв собою дореформений суд в Украiнi? У Слобiдсько-Украiнськiй, Херсонськiй, Катеринославськiй (тепер Днiпропетровська обл.) i Таврiйськiй губернiях судову систему привели вiдповiдно до судовоi системи корiнних губернiй Центральноi Росii. Судами першоi iнстанцii були становi суди: у повiтах земськi суди для дворян i селян; у мiстах магiстрати та ратушi для купцiв i мiщан. Другою iнстанцiСФю для них вважалися губернськi суди (палата кримiнального i палата цивiльного суду). Окрiм того, в Одесi створили ще комерцiйний суд, а у губернiях совiснi суди для розгляду справ про злочини божевiльних i неповнолiтнiх та надвiрнi суди, якi розглядали кримiнальнi та цивiльнi справи осiб, станову належнiсть яких нелегко було визначити (рiзночинцi), а також чиновникiв i вiйськовослужбовцiв, котрi тимчасово перебували там у справах служби.
У правобережних (Киiвськiй, Волинськiй i Подiльськiй) губернiях структура судовоi системи була iншою. Судову систему тут очолював головний суд, який став апеляцiйною iнстанцiСФю для судiв повiтових, пiдкоморських, магiстратiв i ратуш. Повiтовий суд вважався становим судом для дворян i селян, магiстрати i ратушi становими судами у мiстах. Пiдкоморський суд це становий суд першоi iнстанцii у межових справах. Совiснi суди у цих губернiях не iснували.
Головний суд складався з двох департаментiв цивiльних i кримiнальних справ. Компетенцiя суду була однотипна з компетенцiСФю палат кримiнального i цивiльного суду iнших губернiй. Окрiм цього, у звязку з вiдсутнiстю у цих губернiях совiсних судiв, головним судам були пiдсуднi також справи про малолiтнiх i божевiльних злочинцiв. Пiсля розгляду в головному судi цi справи поступали в обовязковому порядку в 5-й департамент Сенату. До пiдсудностi головного суду належали також справи, якi становили компетенцiю надвiрних судiв до iх лiквiдацii у Волинськiй i Подiльськiй губернiях 1802 p. На вироки та рiшення головного суду апеляцiя i скарги подавалися до Сенату.
Виконання судових вирокiв вiдповiдно до Литовського статуту проводили у повiтах повiтовi, а в мiстах мiськi суди. У 1812 p. був уведений СФдиний у всiй Росiйськiй iмперii порядок виконання судових вирокiв: воно передавалося у мiстах мiськiй полiцii, повiтах нижнiм земським судам.
Судова система у Лiвобережнiй Украiнi за мiiевими особливостями була подiбна до системи Правобережноi Украiни. Головною судовою iнстанцiСФю вважався генеральний суд, що мав таке ж значення, як палати кримiнального та цивiльного суду в Слобiдсько-Украiнськiй, Херсонськiй, Катеринославськiй, Таврiйськiй губернiях i головний суд у губернiях Правобережноi Украiни. Особливiстю генерального суду було те, що старшому з генеральних суддiв доручалось у випадку вiдсутностi губернатора i вiце-губернатора тимчасове управлiння губернiСФю. Генеральний суд складався з двох департаментiв, кожен з яких укомплектовувався генеральним суддею та двома радниками, призначеними урядом i пятьма засiдателями, котрi обиралися вiд дворянства кожнi три роки. Повiтовий i пiдкоморський суди будь-яких вiдмiнностей порiвняно з судами у Киiвськiй, Волинськiй i Подiльськiй губернiях не мали.
Дiяльнiсть усiх судiв у губернiях була пiдконтрольною губернаторам. Кримiнальнi справи в обовязковому порядку подавалися губернаторам для ознайомлення. У випадку розбiжностi мiж думкою губернатора i вироком суду справа передавалася до Сенату. Останнiй, як правило, пiдтримував думку губернатора, позбавляючи сили вирок кримiнальноi палати, головного або генерального суду.
Деякi особливостi у губернiях Украiни впродовж 30-х рокiв XIX ст. були лiквiдованi. Так, генеральний i головнi суди перетворили на палати кримiнального i цивiльного суду, голови яких призначалися iмператором за поданням мiнiстра юстицii, а радники мiнiстром юстицii. Судова система в Украiнi доповнювалася селянськими судами, що розглядали дрiбнi цивiльнi та кримiнальнi справи на пiдставi звичаСФвого права. У судах була запроваджена росiйська мова.
3. Передумови i пiдготовка судовоi реформи 1864 року.
Кримська вiйна 1853-1856 р., що закiнчилася поразкою Росii, показала економiчну, полiтичну i вiйськову неспроможнiсть царату, виявивши пороки i виразки соцiально-економiчноi системи.
РЖснуючий в краiнi зсув законодавчоi, виконавчоi i судовоi влади сприяСФ розвитку бюрократизму. Нам, росiйським, потрiбно виховати в собi почуття поваги до закону, тому що ми звикли прибiгати до темних i негласних шляхiв повз вiдкритих i законних, коли хочемо покiнчити спiрну справу легко i просто. Ми збилися зi стовповоi дороги законностi i заблудилися по путiвцях. Нас потрiбно вiдтiля вивести, а для цього потрiбно вiдлучити вiд дверей таСФмну полiцiю i губернаторiв, i зазначити на вiдкритi дверi судових мiiь. У сказаному розумiння необ