Судебная реформа на Украине (Судова реформа в УкраiнЁ)
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
и, коли б це не було усiм вiдомо, що немаСФ справи сполученоi скiльки-небудь iз значним iнтересом, що мала б правильно законне виробництво .
Ще бiльш значною гарантiСФю незалежностi судiв став принцип незмiнюваностi судiв, закрiплений ст.243 заснуванням судових установлень. Вiдповiдно до цiСФi статтi, голови i члени окружних судiв i судових палат не могли бути звiльненi або переведенi з однiСФi посади на другу без iхньоi згоди, крiм як по вироку суду. Всi постiйнi, фаховi члени окружного суду i судовоi палати, так називанi короннi суддi, призначалися iмператором за поданням мiнiстра юстицii. Для призначення на посаду члена окружного суду необхiдно було мати вище юридичне утворення i стаж роботи в судi або прокуратурi не менше трьох рокiв (у званнi присяжного повiреного - 10 рокiв). Для бiльш високих посад стаж збiльшувався.
Окружнi суди складалися з одного або декiлькох вiддiлень та карних i цивiльних справ. Вони розбирали бiльшiсть справ, причому всi цивiльнi i значна частина карних розбиралися коронними суддями. Для розгляду справ про злочини, за якi могло бути призначене покарання у видi позбавлення прав на майно, як особливих, повязаних iз приналежнiстю до привiлейованих станiв, так i всiх прав (майнових, брачно-сiмейних i т.д.), залучалися присяжнi засiдателi. Як правило, позбавлення прав на майно супроводжувалося iншими покараннями: каторжними роботами, посиланням, вязницею. Таким чином, суд присяжних був не самостiйним утвореням, а особливою присутнiстю окружного суду. До його пiдсудностi не були вiднесенi справи про державнi злочини, а також значна частина посадових злочинiв i деякi iншi .
Теорiя вiльного оцiнювання доказiв була пристосована головним чином до дiяльностi суду присяжних, а ii сутнiсть виражена в правилах, що визначали дослiдження доказiв i винесення судового рiшення в цiм судi. Правила вiльного оцiнювання доказiв повиннi були створити iлюзiю неупередженостi судiв, переконання яких формуСФться нiбито винятково пiд впливом тих вражень, що присяжнi одержують в ходi судового розгляду.
Дiйсний характер, напрямок i змiст дiяльностi суду обумовлювалося тим, що суд був органом буржуазноi держави. Це визначало як класовий склад судiв, так i iхнiй буржуазний свiтогляд i правосуддя.
В.РЖ.Ленiн гнiвно викривав буржуазний суд як активного захисника iнтересiв експлуататорiв. Аналiзуючи окремi форми й iнститути карного процесу, вiн показав, що в цьому судi обвинувачуваний позбавлений необхiдних гарантiй для захисту своiх прав i iнтересiв, для доведення своСФi невинностi.
В.РЖ.Ленiн показав, що в умовах буржуазноi держави суд присяжних дiйсно мав певнi переваги в порiвняннi iз судом станових представникiв. Суд вулицi, - писав вiн, - цiнний саме тим, що вiн вносить живий струмiнь у той дух канцелярського формалiзму, яким наскрiзь просоченi нашi урядовi установитАж... Але водночас В.РЖ.Ленiн вiдзначав, що в умовах буржуазноi держави, коли робiтники усунутi вiд участi в судi в якостi присяжних засiдателiв, а серед присяжних переважаСФ реакцiйне мiщанство, суд залишаСФться виразникiв iнтересiв експлуататорських класiв.
Реформою 1864 року була встановлена така система судiв: суди з що обираються суддями - мировi суддi i зiзди мирових судiв - i суди з призначуваними суддями - окружнi суди i судовi палати. Кожний повiт з мiстом, що входило до нього, а в рядi випадкiв i особо важливе мiсто складали мировий округ, що дiлився на декiлька дiльниць. Кожний iз них мав одного дiльничного, мирового суддю й одного почесного. Мировi суддi - дiльничнi i почеснi - обиралися на три роки мiiевими органами мiського i земського самоврядування (повiтовими земськими зборами i мiськими думами) iз числа осiб, що мешкали в данiй мiiевостi i мали визначений вiковий, освiтнiй, службовий i майновий ценз (майновий ценз визначався нерухомою власнiстю не менше нiж у 15 тисяч рублiв або дорiвнювалися подвiйному земському земельному цензу) .
Нова судова система в порiвняннi зi старою вiдрiзнялася певною стрункiстю. Для вирiшеня дрiбних карних, цивiльних справ засновувався iнститут виборних мирових судiв. Мировий суддя одноосiбно розглядав справи за обвинуваченням у злочинах, за вчинення яких могло бути винесене одне з таких покарань: зауваження, догана, грошове стягнення на суму не понад 300 рублiв, арешт на строк не бiльше трьох мiсяцiв, увязння на строк до одного року. Мировi суддi (дiльничнi i почеснi) даного округу збиралися на повiтовi зiзди мирових суддiв або мировий зiзд суддiв, що був остаточною апеляцiйною iнстанцiСФю. Подальший розгляд справ мирових судiв здiйснювався лише в касацiйному порядку в Сенатi.
Сенат у процесi судовоi реформи також зазнав змiни. Вiн перетворився в СФдиний у краiнi касацiйний суд. Основна вiдмiннiсть касацiйного порядку оскарження судових рiшень i вирокiв вiд апеляцiйного порядку оскарження в Росii полягала в тому, що поводом для касацii були процесуальнi правопорушення.
РЖнститут мирових судiв при всiй обмеженостi демократизму в ньому не задовольняв вище чиновництво й у 1889 роцi був скасований скрiзь, крiм Москви, Санкт-Петербурга й Одеси. Мировi суддi були замiненi призначуваними особами.
У першi роки пiсля введення Судових статутiв у складi почесних мирових судiв, за словами А.Ф.Конi, було чимало чуйних, порядних людей. Мировий суддя Н.В.Почтьонов, дуже освiчена людина, вносив у розгляд справ живий струмiнь. У нього правосуддя було поставлено добре, i мiiевi жителi вiдносилися до нього з