Судебная реформа на Украине (Судова реформа в УкраiнЁ)
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
довiрою. Значний вплив на зiзд свiтових судiв робив А.Р.Шидловский - уособлення працьовитостi, педантизму i коректностi.
Судова реформа 1864 року створила систему загальних судiв. Судами першоi iнстанцii були окружнi суди. Кожний окружний суд засновувався для розгляду цивiльних i кримiнальних справ, що виходили за рамки пiдсудностi свiтового суддi .
Другою iнстанцiСФю в системi загальних судiв була судова палата. У нiй в апеляцiйному порядку розглядалися справи по скаргах на вироки i рiшення окружних судiв, винесенi без присяжних засiдателiв. Крiм того, до ii пiдсудностi були вiднесенi справи про особо небезпечнi злочини - державних i посадових. Цi справи повиннi були розглядатися коронним судом iз становими представниками, по одному вiд кожного стану: губернський (або повiтовий) ватажок дворянства, мiський голова i волосний старшина.
На вiдмiну вiд суду присяжних особлива присутнiсть судовоi палати являла собою СФдину колегiю коронних судiв i народних представникiв, причому права всiх членiв були рiвнi й у процесi судового слiдства, i при винесеннi вироку. Але ця формальна рiвнiсть не призводила до пiдвищення iхньоi ролi в порiвняннi з присяжними засiдателями. Навпроти, як зауважив Г.А.ДжаншиСФв, ця форма нiчим майже не вiдрiзняСФться вiд звичайного коронного суду , а В.РЖ.Ленiн писав, що становi представники представляють iз себе безоких статистiв, грають жалюгiдну роль понятих, що крадуть те, що завгодно буде ухвалити чиновникам судового вiдомства .
Велике значення для незалежностi суду i змiцнення принципу законностi в карному i цивiльному процесах дореволюцiйноi Росii мало створення адвокатури i реорганiзацiя прокуратури. Адвокатура, створена судовою реформою, вiдразу заявила про себе рiшуче i смiло.
В адвокатуру потягнулися виднi юристи-професори, прокурори, обер-прокурори Сенату i кращи юристи, що працювали при комерцiйних судах. Сюди i ввiйшов друг М.Е.Салтикова-Щедрiна вiдомий дiяч руху селянського розкрiпачення А.М.Унковский. На сторiнках газет i часописiв усе частiше стали зустрiчатися iмена адвокатiв: Ф.Н.Плевако, В.Д.Спаговича, К.К.АрсеньСФва, Н.П.Карабчевського, А.М.Унковського, А.РЖ.Урусова, С.А.АндрСФСФвського, П.А.АлСФксандрова, В.М.Пржевальського, А.Я.ПассовСФра й iнших .
Адвокатура по судових статутах була двох категорiй. Адвокатами вищоi категорii були присяжнi повiрники, що обСФднувалися в корпорацii по округах по округах судових палат. Присяжнi повiрники обирали Рад, що вiдав прийомом нових членiв i наглядом за дiяльнiстю окремих адвокатiв.
Другу, нижчу категорiю адвокатури складали приватнi повiрники. Вони займалися незначними справами i могли виступати в тих судах, при яких состояли.
Велике значення для затвердження нових демократичних принципiв судочинства мала i реорганiзацiя прокуратури. Пiсля судовоi реформи прокуратура звiльнилася вiд функцii загального нагляду, ii дiяльнiсть обмежувалася тiльки судовою сферою. Якщо до судовоi реформи прокурор повинен був виступати в судi як стягувач покарання i водночас захисник безвинностi, то тепер головним його завданням ставав нагляд за дiзнанням i слiдством i пiдтримка державного обвинувачення в судi. Нова прокуратура створювалася при судах.
Вiдповiдно до судових статутiв засновувалися посади прокурора судовоi палати i його товаришiв. Органiзацiя прокуратури будувалася на принципах сувороi iСФрархiчностi, СФдиноначальностi i взаСФмозамiнностi в процесi. Прокурорський нагляд здiйснювався пiд вищим керiвництвом мiнiстра юстицii як генерал-прокурор. Обер-прокурори Сенату i прокурори судових палат безпосередньо пiдпорядковувалися генерал-прокурору, прокурори окружних судiв дiяли пiд керiвництвом прокурорiв судових палат. Число товаришiв прокурора i розподiл iхнiх обовязкiв залежали вiд розмiрiв судового округу. Безумовно, прокурори знаходилися в набагато бiльшiй залежностi вiд уряду й у силу iхнього прямого пiдпорядкування мiнiстру юстицii, i тому, що на них не поширювався принцип незмiнюваностi.
Перше поколiння робiтникiв прокуратури дечим поступалося своiм колегам-супротивникам - адвокатам i в дотриманнi норм судовоi етики, i в прагненнi встановити в справi iстину, а не доводити провину подсудимого що б не сталося. Прокуратура нi в першi роки свого iснування, нi в майбутньому не була схильна корупцii. До честi прокуратури варто вiднести виграну справу мiльйонера Овсяннiкова, справу iгуменi Митрофанii, так називанi банкiвськi процеси й iншi.
Мiж обвинуваченням i захистом вiдбувалися привселюднi змагання в правильному розумiннi i застосуваннi закону, в смекалки, у блиску фраз i в розумiннi найтонших зигзагiв людськоi душi. Прокуратура хизувалася безпристраснiстю, захист брала спритнiстю i патетикою. Таким чином, судова реформа створила не тiльки новий суд, але i нову систему правоохоронних органiв, бiльш того, нове розумiння й уявлення про законнiсть i правосуддя.
Заснуванням судових установлень (ст.237 i 239) передбачалося, що основою внутрiшньоi самостiйностi судiв слугують тривалiсть суддiвських посад i рiвнiсть судiв: у них не може бути начальникiв; члени всiх судових iнстанцiй як суддi рiвнi мiж собою, а самi суддi розрiзняються тiльки по ступенi влади - суди першоi i вищих iнстанцiй. Прогресивними були i такi важливi принципи, закрiпленi в Судових статутах, як колегiальнiсть суду, незмiнюванiсть судiв i диiиплiнарноi вiдповiдальностi iх тiльки перед судом, несумiснiсть судовоi служби з