Структура наукових революцiй
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Структура наукових революцiй
Змiст
Вступ
1. Книга Т. Куна "Структура наукових революцiй" новий погляд на шляхи розвитку науки
2. Рiзноманiтнiсть поглядiв на проблему розвитку науки
2.1 Карл Поппер i проблема демаркацii
2.2 Концепцiя дослiдницьких програм РЖ. Лакатоса
2.3 Нормальна наука Т. Куна
2.4 Труднощi i проблеми концепцii Т. Куна
3. Суперечка про наукову рацiональнiсть
Висновок
Лiтература
Вступ
При спробi осмислити шлях розвитку науки перед нами постаСФ питання, чому наука наш найкращий приклад повноцiнного пiзнання розвиваСФться так, а не iнакше, i перш за все ми повиннi вияснити, як це фактично вiдбуваСФться.
На диво мало ми знаСФмо про те, як вiдповiдати на це запитання. Потрiбно ще багато продуманих дослiджень. З часом науковi дослiдження стають все бiльше i бiльше розвинутi. ВiдбуваСФться послiдовне збiльшення кiлькостi наукових спецiальностей, частково шляхом розширення меж науки, частково шляхом подiлу iснуючих областей науки. РЖ хоча обсяг наукового знання помiтно зростаСФ з часом, що ми можемо сказати про незнання? Проблеми, якi були вирiшенi за останнi тридцять рокiв, за сторiччя до цього взагалi не iснували. У кожному сторiччi наукове знання, що СФ в наявностi, по сутi вичерпуСФ те, що необхiдно знати, залишаючи очевиднi проблеми лише на горизонтi iснуючого знання. Чи СФ можливим або навiть повнiстю ймовiрним, що сучаснi вченi знають менше з того, що потрiбно знати про свiй свiт, нiж вченi ХVРЖРЖРЖ сторiччя знали про свiй? Поки ми не зможемо вiдповiсти на таке запитання, ми не знаСФмо, що таке науковий прогрес i вiдповiдно не можемо надiятись пояснити науковий прогрес.
РЖсторiя науки нерiдко викладаСФться як простий перелiк фактiв i вiдкриттiв. При такому пiдходi прогрес в науцi зводиться до простого нагромадження i росту наукового знання (кумуляцii), внаслiдок чого не розкриваються внутрiшнi закономiрностi змiн, що вiдбуваються в процесi пiзнання. Цей кумулятивiстський пiдхiд i критикуСФ Кун у своiй книзi, протиставляючи йому свою концепцiю розвитку науки через революцii, якi перiодично вiдбуваються.
Серед дуже корисних i важливих книг по iсторii науки книга Куна займаСФ особливе мiiе. Вона не обмежуСФться описом тих чи iнших подiй, а СФ викладом визначеноi загальноi концепцii розвитку науки. Ця концепцiя недосконала, не вiдповiдаСФ на багато питань, але вона рiшуче порвала з цiлим рядом старих традицiй в аналiзi науки i так яскраво, по-новому i виразно поставила деякi проблеми, потребу в рiшеннi яких усвiдомлювалася багатьма.
1. Книга Т. Куна "Структура наукових революцiй" новий погляд на шляхи розвитку науки.
Наприкiнцi ХРЖХ i в першi десятилiття ХХ столiття пануючим напрямом в захiднiй фiлософii був позитивiзм, що претендував на роль фiлософii науки. Але позитивiзм виявився зовсiм неспроможним i непридатним для зясування найважливiшоi проблеми процесу виникнення нового знання. Весь аналiз науки вiн звiв до аналiзу логiчних форм готового знання (до того ж вихолостивши його змiстовну сторону) i логiчному аналiзу наукових процедур. Як мураха, що обповзавши уздовж i поперек скульптуру, не може скласти собi ii образ, так i позитивiзм при всьому його витонченому апаратi логiчного аналiзу не змогла нiчого дати для розумiння механiзму розвитку науки. Досередини нашого сторiччя це стало очевидним для багатьох, i наступило розчарування в позитивiзмi.
На противагу позитивiстськоi традицii в центрi уваги Куна не аналiз готових структур наукового знання, а розкриття механiзму трансформацii i змiни ведучих представлень у науцi, тобто, власне кажучи, руху наукового знання. Не говорячи про те, якою мiрою Куну вдалося вирiшити цю проблему, що ознаменувала крутий поворот у самiй постановцi дослiдницькоi задачi,вiдзначимо, що Кун виходить не з тiСФi чи iншоi фiлософськоi схеми, а з вивчення iсторii науки, тобто з вивчення реального процесу руху наукового знання. Потрiбно, однак, мати на увазi, що саме по собi звертання до iсторii ще не гарантуСФ того, що в теорii послiдовно проводиться iсторичний принцип.
Позитивiсти розсiкали науку i вивчали окремi ii елементи, як анатоми минулого розсiкали трупи i вивчали окремi органи, тканини i т. д. поза iхнiм звязком з цiлим i iх функцiями в живому органiзмi. Кун же бачить науку як живе цiле, що розвиваСФться та змiнюСФться. Вiн повертаСФться до принципу iсторизму не просто в сенсi звертання до iсторii, а як засобу усвiдомлення дослiджуваних явищ.
В iсторiографii науки широко розповсюджений так званий кумулятивiстський погляд на науку. Вiдповiдно до цього погляду, розвиток науки представляСФться поступовим послiдовним ростом один раз пiзнаного, подiбно тому як цеглинка до цеглинки виростаСФ пряма стiна. Праця вченого в цьому випадку складаСФться в добуваннi цеглинок-актiв, з яких рано чи пiзно зводиться будинок науки, ii теорii. "асне кажучи, такий пiдхiд визнаСФ лише рiст науки, але вiдкидаСФ ii справжнiй розвиток: наукова картина свiту не змiнюСФться, а тiльки розширюСФться.
Кун рiшуче виступаСФ проти такого образу науки i такого розумiння задач ii iсторикiв. Вiдповiдно до точки зору Куна, розвиток науки йде не шляхом плавного нарощування нових знань на старi, а через перiодичну корiнну трансформацiю i змiну ведучих представлень, тобто через науковi революцii,якi перiодично вiдбуваються.
Ключовим поняттям