Структура наукових революцiй
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
их передумов. Спостереження завжди вибiркове i цiлеспрямоване: ми виходимо з визначеноi задачi i спостерiгаСФмо тiльки те, що потрiбно для рiшення цiСФi задачi.
До сказаного можна додати, що будь-яка розвита теорiя формулюСФться не для реальних, а для iдеальних обСФктiв. У механiцi, наприклад, це матерiальнi точки, абсолютно твердi тiла, iдеальнi рiдини i т. д. РЖншими словами, теорiя будуСФться на базi передумов, що прямо суперечать досвiду. Як же в такому випадку вона може випливати з досвiду?
Що ж пропонуСФ сам Поппер? Його iдея дуже проста i красива, хоча, як ми побачимо трохи нижче, теж наштовхуСФться на ряд iстотних труднощiв. Суть iдеi зводиться до наступного: "КритерiСФм наукового статусу теорii СФ можливiсть ii фальсифiкувати, спростувати, чи перевiрити". Пiдтвердити фактами можна будь-яку теорiю, якщо ми спецiально шукаСФмо таких пiдтверджень, але гарна теорiя повинна насамперед давати пiдстави для ii спростування. Будь-яка гарна теорiя, вважаСФ Поппер, СФ деякою забороною, тобто забороняСФ визначенi подii. Чим бiльше теорiя забороняСФ, тим вона краща, тому що тим бiльше вона ризикуСФ бути спростованою.
Не важко побачити, що вся концепцiя Поппера маСФ яскраво виражений нормативний характер. Мова йде про те, як повинний працювати вчений, щоб залишатися в рамках науки, яким вимогам повиннi задовольняти тi теорii, що вiн будуСФ.
А що таке наука i чим визначаються ii межi, крiм критерiю самого Поппера, - це питання в даному контекстi просто не виникаСФ.
Але наука живе своiм власним життям, i дуже швидко виявляСФться, що критерiй Поппера не працюСФ. РЖсторiя показуСФ, що теорii живуть, розвиваються i навiть процвiтають, незважаючи на протирiччя з експериментальними даними.
2.2 Концепцiя дослiдницьких програм РЖ. Лакатоса
Очевиднi недолiки фальсификацiонизму Поппера намагався перебороти РЖ. Лакатос у своiй концепцii дослiдницьких програм. При достатнiй спритностi,думаСФ вiн, можна протягом тривалого часу захищати будь-як теорiю, навiть якщо ця теорiя помилкова. Тому варто вiдмовитися вiд попперовскоi моделi, у якiй за висуванням деякоi гiпотези випливаСФ ii спростування. Жоден експеримент не СФ вирiшальним i достатнiм для спростування теорii.
У чому ж суть концепцii Лакатоса? "Картина науковоi гри, - пише вiн, - яку пропонуСФ методологiя дослiдницьких програм, дуже вiдмiнна вiд подiбноi картини методологiчного фальсифiкацiонизму. Вихiдним пунктом тут СФ не установлення фальсифiкованоi. гiпотези, а висування дослiдницькоi програми". Лакатос думаСФ, що теорiя нiколи не фальсифiкуСФться, а тiльки замiщаСФться iншою, кращою теорiСФю. Якщо одна дослiдницька програма прогресивно пояснюСФ бiльше, нiж iнша, з нею конкуруюча, то перша витiсняСФ другу.
Лакатос визнаСФ, що в конкретнiй ситуацii "дуже важко вирiшити. у який саме момент визначена дослiдницька програма безнадiйно регресувала чи одна з двох конкуруючих програм одержала вирiшальну перевагу над iншою". Це в значнiй мiрi позбавляСФ його концепцiю нормативного характеру.
2.3 Нормальна наука Т. Куна
Крутий поворот у пiдходi до вивчення науки зробив Томас Кун. Наука, чи точнiше, нормальна наука, вiдповiдно до Куна, - це спiвтовариство вчених, обСФднаних досить твердою програмою, яку Кун називаСФ парадигмою i яка цiлком визначаСФ, з його погляду, дiяльнiсть кожного вченого. Саме парадигма як деяке над особистiсне утворення виявляСФться в Куна в центрi уваги. Саме зi змiною парадигм звязуСФ вiн корiннi змiни в розвитку науки - науковi революцii.
Нормальна наука, - пише Кун, - це "дослiдження, що мiцно спираСФться на одне чи кiлька минулих досягнень - досягнень, що протягом деякого часу визнаються визначеним науковим спiвтовариством як основа для розвитку його подальшоi практичноi дiяльностi".
Минулi досягнення, в основi яких лежать традицii, виступають як парадигми. Найчастiше пiд цим розумiСФться деяка досить загальноприйнята теоретична концепцiя типу системи Коперника, механiки Ньютона, кисневоi теорii ЛавуазьСФ i т. п. Зi змiною концепцiй такого роду Кун насамперед i звязуСФ науковi революцii. Конкретизуючи своСФ уявлення про парадигму, вiн уводить поняття про диiиплiнарну матрицю, до складу якоi включаСФ наступнi чотири елементи:
1. Символiчнi узагальнення типу другого закону Ньютона, закону Ома, закону Джоуля-Ленца i т. д.
2. Концептуальнi моделi, прикладами яких можуть служити загальнi твердження такого типу: "Теплота являСФ собою кiнетичну енергiю частинок, з яких складаСФться тiло" чи "Усi сприйманi нами явища iснують завдяки взаСФмодii в порожнечi якiсно однорiдних атомiв".
3. Цiннiснi установки, прийнятi в науковому спiвтовариствi i проявляють себе при виборi напрямкiв дослiдження, при оцiнцi отриманих результатiв i стану науки в цiлому.
4. Зразки рiшень конкретних задач i проблем, з якими неминуче зiштовхуСФтьсяв же студент у процесi навчання.
У чому ж складаСФться дiяльнiсть вченого в рамках нормальноi науки? Кунпише: "При ближчому розглядi цiСФi дiяльностi в iсторичному чи контекстi в сучаснiй лабораторii створюСФться враження, нiби-то природу намагаються втиснути в парадигму, як у заздалегiдь збиту i досить тiсну коробку. Мета нормальноi науки нi в якiй мерi не вимагаСФ пророкування нових видiв явищ:явища, що не вмiщаються в цю коробку часто, по сутi, взагалi упускаються з виду. Вченi в руслi нормальноi науки не ставлять собi мети створення нових теорiй, звичайно до того ж вони нетерпимi i до створ