Структура наукових революцiй
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?ше". У цьому змiстi змiна "концептуальних каркасiв" чи фундаментальних теорiй сприяСФ науковому прогресу, якщо вона дозволяСФ одержувати бiльш правдоподiбнi науковi судження i при цьому рятуСФ вiд конфлiктiв з вiдомими фактами. От чому так важливi "науковi революцii" - це тi випадки в iсторii науки, коли змiна фундаментальних основ здатна рiзко збiльшити "запас iстинностi", що мiститься в корпусi наукового знання. Правда, це зовсiм не захищаСФ вiд того, що судження, нинi визнанi iстиними, завтра виявляться помилковими пiд тиском "фактiв". Але в цьому доля науки - вона неспинно йде вперед, вiдкидаючи своi власнi припущення, i висуваючи все новi, будучи упевнена, що таким способом тiльки i можна здiйснювати пiзнання свiту. Це мужнiй (можна сказати, стоiчний) iдеал науки. Звичайно,вiн може бути пiдданий (i багаторазово пiддавався) критицi. У суперечцi iдеалу i реальностi жодна зi сторiн не маСФ вирiшальноi переваги: якщо реальна iсторiя вiдрiзняСФться вiд "рацiонального" ходу подiй, то або дiйснiстьне розумна, або дефектний розум, що претендуСФ на те, щоб диктувати своi закони дiйсностi. Однак iдеал усе-таки бiльш значимий, чим реальнiсть, що вiдхиляСФться вiд нього, тому що вiн виступаСФ як орiСФнтир людського поводження, що вказуСФ убiк духовного росту i, отже, матерiального буття. Якщо люди вибирають цей орiСФнтир, вони здатнi змiнювати дiйснiсть, додаючи iй подiбнiсть з Розумом. Але куновский образ науки i ii iсторii пориваСФ з цим iдеалом. Вирiшальна роль у проголошеннi вердикту - науково чи ненауково,рацiонально чи нерацiонально - придiляСФться "колективному субСФкту". Науковий процес, як його розумiСФ Кун, полягаСФ в тому, що "наукове спiвтовариство" бере участь у конкурентнiй боротьбi з iншими спiвтовариствами за право виступати вiд iменi науковоi рацiональностi, а також зазнаСФ тиску Великого Соцiуму, тобто всього соцiально-культурного життя суспiльства, у якому науковi коллективи складають невелику частину. Ясно, що "за спиною" попперовского i куновского образiв науки i науковоi рацiональностi стоять рiзнi свiтогляднi установки, рiзнi ставлення обох мислителiв до культурного iдеалу. Людська розумнiсть, за Поппером, - це тiльки бiльш-менш "правдоподiбне" вiдображення "iстинноi рацiональностi", що володiСФ самостiйним i самоцiнним буттям. Успiшнiсть людських, у тому числi пiзнавальних, дiй, знаходиться в прямоi залежностi вiд ступеня"правдоподiбностi" цього вiдображення. Людська розумнiсть, по Куну, - це те, що належить людинi i змiнюСФться разом з нею. Для нього це не iдеал, а реалiстична характеристика умов, у яких знаходяться як окремi iндивiди, так i людськi колективи. Цi умови такi, що людина зобовязана, змушена постiйно доводити свою рацiональнiсть не посиланнями на "чистий Розум", а успiхами своСФi дiяльностi. Тому, досягаючи успiху, вiн вправi називати свою дiяльнiсть розумною, вiдстоюючи цей погляд перед обличчям конкуруючих з ним поглядiв i представлень як про розумнiсть, так i про успiшнiсть дiй.
Висновок
Робота Т. Куна стала визначальним, по сутi революцiйним кроком в нашому розумiннi розвитку науки. РЖ хоча книга породила багато дискусiй та поставила i залишила невирiшеними велику кiлькiсть запитань ii значення важко переоцiнити. Автор представляСФ цiлiсну концепцiю розвитку науки, а не обмежуСФться описом тих чи iнших подiй з iсторii науки. Ця концепцiя рiшуче пориваСФ з цiлим рядом старих традицiй в фiлософii науки. Вiн рiшуче вiдкидаСФ позитивiзм - пануючу в з кiнця XРЖX столiття течiю в фiлософii науки. На противагу позитивiстськiй позицii в центрi уваги Куна не аналiз готових структур наукового знання, а розкриття механiзму розвитку науки, тобто,власне кажучи, дослiдження руху наукового знання. На вiдмiну вiд широко розповсюдженого кумулятивiстського погляду на науку, Кун не вважаСФ, що наука розвиваСФться по шляху нарощування знання. У його теорii нагромадження знань допускаСФться лише на стадii нормальноi науки.
Основною метою книги для Куна було: тАЮ добитись змiни в сприйняттi та оцiнцi добре вiдомих усiм фактiвтАЭ i безперечну цю задачу автор виконав з честю. Кожна наукова революцiя змiнюСФ iсторичну перспективу для спiвтовариства, яке переживаСФ цю революцiю i вiдповiдно впливаСФ на структуру i напрямок подальших дослiджень. Праця Т. Куна залишила великий простiр для пошукiв та розвитку не лише в царинi фiлософii науки, дуже цiкаво було б спробувати провести паралелi в iнших галузях iснування людського суспiльства. Вона не СФ остаточною вiдповiддю на усi запитання, а швидше дороговказом нового перспективного напрямку розвитку.
Лiтература
1. Кун Т. Структура научных революций: Сб.: Пер. С англ../ Т. Кун.-М.:ООО тАЮИздательство АСТтАЭ: ЗАО НПП тАЮЕрмактАЭ, 2003.
2. Поппер К. Нищета историцизма. М., тАЮПутьтАЭ, 1995.
3. Поппер К. Логика и рост научного знания. Избранные работы М., Прогресс, 1983.
4. Лакатос И. Доказательства и опровержения. М., Наука, 1967
5. Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология. - М., 1998
6. Философский Энциклопедический Словарь. М., Политиздат, 1987.
7. Введение в философию. Учебник для вузов. М., Политиздат, 1989.
8. Нарский И.С. Современная буржуазная философия: два ведущих течения начала 80-х годов ХХ века. М.: Мысль, 1983.
9. Мельвиль Ю.К. Пути буржуазной философии ХХ века. М.: Мысль, 1983.
10. Современная философия науки: знание, рациональность, ценности в трудах мыслителей запада. М.: Логос, 1996 г.
11. Современная зап