Старовавилонське суспільство за кодексом законів Хаммурапі
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
Курсова робота за темою:
Старовавилонське суспільство за кодексом законів Хаммурапі
1. Розбудова Вавилону та його історичний розвиток
На початку ХІХ ст. до н.е. у Месопотамію завітали нові племена амореїв. Вони захопили північні області царства Іссін і заснували там свою державу із столицею у Вавилоні. Засновник І Вавилонської династії Сумуабум спорудив довкола Вавилона захисну стіну. Описові Вавилона Геродот приділив вісім розділів першої книги Історії. У Месопотамії багато великих міст, але найвизначніше й найкраще укріплене Вавилон. Побудований він на рівнині квадратної форми. Оточує його рів, наповнений водою; за ровом височать мури, 50 ліктів завтовшки й 200 ліктів заввишки. Стіни рову обмурували в такий спосіб, що після кожних тридцяти рядів цегли клали шар очерету; за розчин брали розігрітий асфальт. З внутрішнього й зовнішнього боків муру, спорудили по дві двоповерхові вежі, пара проти пари, а між тими вежами залишали місце, щоб міг проїхати віз запряжений четвертнею. Страбон, який відвідав Вавилон на 450 років пізніше від Геродота казав, що: Вавилон лежить на рівнині, довжина мурів довкола міста становить 365 стадій, завтовшки мури 32 стопи, заввишки вони між вежами 50 ліктів. Дорога на мурі така широка, що на ній вільно можуть розминутися два вози, запряжені четвернею. А Діодом стверджував, що ті мури це було щось надзвичайне. Їхня товщина була така, що могло розминутися шість возів.
Усі ці автори, погоджуються на тому, що мури були збудовані з цегли, яку клали на асфальті. Розкопки Вавилона почав Кольдевей 1 березня 1899 року і копав там девятнадцять років лише на скромну платню робітникам, на заступи й тачки витратив два мільйони марок і підняв Вавилон з темряви біблійних легенд у реальний світ. Свої розкопки Кольдевей описав у дотепних листах приятелям, у сухих повідомленнях вельмишановному керівництву берлінських імператорських музеїв, у сотнях статей і в книзі Воскресли вий Вавилон, що вийшла в Лейпцигу 1914 року. За матеріалами цих праць можна повністю реконструювати укріплення Вавилона. Оточували його три пояси мурів: перший завтовшки 7 метрів, другий 7,8 метра, третій 3,3 метра; перед третім муром лежав рів. Перший мур був з невипаленої цегли, два других з випаленої. Вехи, якими була укріплена внутрішня стіна, мали квадратну основу і були віддалені одна від одної на 44 метри. Таких веж Кольдевей викопав пятнадцять. Але одне тут не збігається: всі античні автори пишуть лише про два пояси мурів. Як могло статися, що вони не бачили третього? Очевидно, простір між першими двома був заповнений глиною. Якщо на найвужчому з мурів міг проїхати звичайний віз, запряжений четвернею. Висоти Кольдевей уже не міг виміряти.
Вавилонські мури не були голими мурами. Їхній зовнішній бік був облицьований цеглою з багатими візерунками й рельєфами левів, газелей, драконів, вояків зі зброєю в руках. У перші ж дні розкопок, відкривши метрів десять муру, Кольдевей знайшов десь із тисячу великих і малих уламків стінних прикрас: левячі хвости й зуби, газелі й людські ноги, вістря списів тощо. Найвища будівля міста Вавилонська вежа. Вона відбивається в плесі величезного озера, що захищає місто від нападу на неприступні мури.
Джерела не повідомляють про те, коли і як виник Вавилон. Історики гадають, що він виріс із шумерського поселення Кандігірра, аркадська назва якого Бабілу закріпилася за містом. Уперше Вавилон згадується в легенді про Саргана Древнього та в документах ІІІ династії Ура. Впродовж тривалого часу він нічим не виділявся серед довколишніх месопотамських міст, однак, розташований на перехрещенні прадавніх караванних шляхів, швидко збагачувався на посередницькій торгівлі. Завдяки сприятливій міжнародній обстановці та грамотній багатоходовій політичній комбінації шостого царя І Вавилонської династії Хаммурапі, Вавилон дуже швидко піднісся. Хаммурапі вміло скористався тим, що еламці завоювали аморейську державу Ларса, інше аморейське царство Іссін занепало, а Марі та Ешнуна підпали під владу Шамші-Адада І, якого вважають першим ассирійським царем. Він добровільно визнав себе васалом Шамші-Адада І і за його підтримки завоював міста-держави Урук та Іссін. Щоб місцеве населення сприйняло його не як завойовника, а як миротворця-благодійника, цар Вавилона побудував на завойованій території канал, назвавши його Хаммурапі благословення народу. Спорудженням нового каналу він не лише збільшив площу культурних земель, а й матеріально забезпечив пауперизованих селян, котрих поселив на обводнених царських землях, а теж дістав додаткову соціальну опору своїй владі. Усвідомлюючи, що Шамші-Адад І не буде в захваті від посилення Вавилона, Хаммурапі подбав про безпеку північних кордонів своєї держави. Аби ворог, що задумав лихе, не міг підступити до стін Вавилона, які здіймаються немов хвилі. Але ще дужче, ніж мури, вразила Кольдевея, інша знахідка дорога смерті, яка була присвячена богові Мардуку. Посередині дорога була забрукована великими камяними плитами, а по всій довжині її облямовували червоні смуги з цегли. Щілини між блискучими камінними плитами й матовою цеглою були залиті чорним асфальтом. Зі спіднього боку кожна плита мала напис клинописом: Я Навуходоносор, цар Вавилона, син Набопаласара, царя Вавилона. Я вибр?/p>