Старовавилонське суспільство за кодексом законів Хаммурапі
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
опечитель Екура, який очистив ритуал Сабзу. У вступі Хаммурапі вказує, що його мета в тому, щоб засяяли в країні істина й справедливість, щоб сильний не утискував слабого, вдову і сироту. Істинне правосуддя можливе лише на основі його указів і настанов. Цар закликає своїх спадкоємців дотримуватися його законника.
Закони Хаммурапі це добре упорядкована збірка звичаєвого права, в центрі уваги якої юридичний захист власності та правове оформлення використання чужої праці. Закони згруповані окремими блоками, які стосуються процесуальних норм і основних принципів вавилонського правосуддя.
У статтях (15), йдеться про охорону державної та приватної власності. Стаття 2 Якщо чоловік вкрав майно бога, тоді ця людина повинна бути покарана, тобто позбавлена життя. У 4: Якщо чоловік скоїв крадіжку і був схоплений, ця людина повинна бути позбавлена життя. Проаналізувавши ці статті можна сказати, що в Стародавньому Вавилоні існували три форми власності на землю: державна, общинна і приватна з помітним переважанням першої. Приватне землеволодіння не існувало в чистому вигляді, воно зберігало елементи общинної власності. Індивідуальний власник ще перебував у певній залежності від общини.
У статтях (625) йдеться про майно одержане від царя за службу. Стаття 9: Якщо син редума, який був захоплений у полон підчас поразки царя, має можливість нести ільк, тоді поле та сад повинні бути віддані йому. Стаття 20: Якщо він зник лише на рік, потім повернувся, тоді йому повинні повернути його ільк. Державі потрібно було сильне військо, тому вона піклувалася про воїнів, надаючи їм привілеї. Закони Хаммурапі оберігали воїнів від лихварів і свавільних командирів. Заборонялося відбирати за борг чи купувати майно у воїна, хіба що це була земля, придбана воїном додатково до царського наділу. Пограбування, продаж у рабство воїна командиром вважалися злочином і каралися смертю. Майно воїна міг успадкувати його старший син, якщо він ішов по стопах батька. Коли у воїна не було повнолітніх синів, третина його майна залишалася вдові, щоб вона могла виростити дітей. Воїнів, які потрапляли в полон, викуповували за кошти державної казни. За все це воїн мав віддячувати державі сумлінною службою. Коли він запізнювався в похід чи присилав замість себе найманця, тобто непрофесіонала, і при цьому продовжував користуватися службовим майном, його страчували. Стаття 25: Якщо редум прийняв для царського походу невмілого найманця, і посилав його замість себе, цей редум повинен бути позбавлений життя. У статтях (2641) йдеться про операції з нерухомим майном і відповідних правопорушень. Стаття 27: Якщо чоловік віддав поле садівнику для насадження дерев, садівник посадив сад, чотири роки він повинен сад ростити, протягом року господар і садівник ділять прибутки порівну. Активно розвивалися орендні відносини. В оренду здавали землю, садки, худобу. Закон, намагаючись устигати за життям, регулював цю сферу суспільних звязків. Він дозволяв орендувати поле строком на 12 роки, цілину на 13 роки, садок на 5 років, регламентував орендну плату за користування полем третиною зібраного врожаю, садком двома третинами. Поле можна було здавати в оренду й на умовах половинщини (за половину врожаю), але в такому випадку землевласник мав допомогти орендареві робочою худобою та посівним матеріалом. Щоб землевласник не боявся за свої прибутки, закон установлював розмір орендної плати у неврожайні роки такий самий, як і в благополучні. Якщо чоловік не закінчив насадження на полі і залишив пустоту, тоді її повинні включити йому в частину його частки. Якщо садівник не опилив сад і скоротив прибуток, тоді садівнику не видадуть розрахунку.
У статтях (4250) йдеться про торгові стосунки. Закон оберігав власника від недобросовісного покупця. Позови щодо угод з нерухомістю під час розгляду в суді, крім показань свідків, мали забезпечуватися письмовими документами, що було вигідно заможним громадянам. У статті 45: Якщо чоловік купив раба, не прийшов місяць, а на нього напала епілепсія, тоді покупець може повернути своєму продавця раба та отримати срібло назад. З часів Хаммурапі у Вавилоні товарно-грошові відносини досягли вищого рівня, ніж у Стародавньому Шумері. Община переживала кризу. Згідно з законом вона мала право вільно розпоряджатися своєю нерухомістю: продавати, віддавати в заставу, міняти, здавати в оренду, передавати у спадок. Аби розпоряджатися майном, общиннику не треба було згоди з боку общини. У статті 48: Якщо чоловік купив із рук сина чоловіка срібло без свідка або договора цей чоловік крадій. У статтях (50126) йде мова про норми сімейного права. Основною ланкою вавилонського суспільства була сімя, яка мала яскраво виражений патріархальний характер. Чоловік платив за наречену калим, тому, хоча розмір посагу й перевищував розмір викупу, вважав її своєю власністю, навіть міг продати її та дітей у рабство. Сімейно майно належало чоловікові і після його смерті діставалося не вдові, а старшому синові.
У статті 60: Якщо чоловік хоче покинути свою дружину, то він повинен віддати їй одну міну срібла. Хоч закон і ставав на захист жінки, тільки для того, що наруга над жінкою сприймалася як образа її чоловіка, опікуна, суспільства. В сімї та суспільстві жінка була заляканою, затурканою істотою, вона навіть не мала права вільно висловлювати свої думки. Відповідне застереження їй фіксувалося у шлюбному контра?/p>