Безготiвковi розрахунки
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
шi касовi форми розрахункiв, а також форми розрахункiв за допомогою розрахункових чекiв. Усе бiльшого поширення набувають розрахунки банкiвськими платiжними картками: платiжне доручення, платiжна вимога-доручення, платiжна вимога, меморiальний ордер, розрахунковий чек, банкiвськi платiжнi картки.
Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписуСФться в кiлькостi примiрникiв, потрiбних для всiх учасникiв безготiвкових розрахункiв (але не менше, нiж два). Розрахунковi документи, що надiйшли до банку протягом операцiйного часу (час роботи з клiСФнтами, який встановлюСФться самостiйно з банком та зазначаСФться в його внутрiшнiх правилах), виконують в день СЧх надходження. Розрахунковi документи, що надiйшли пiсля операцiйного часу, банк виконуСФ наступного робочого дня.
Платiжне доручення - Це розрахунковий документ, що мiстить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зi свого рахунка зазначеноСЧ суми коштiв та СЧСЧ перерахування на ринок одержувача.
Розрахунки платiжним дорученням можуть здiйснюватись:
за фактично отриману продукцiю (виконанi роботи, наданi послуги, тощо);
у порядку попередньоСЧ оплати, якщо такий порядок розрахункiв установлено законодавством та обумовлено в договорi;
для завершення розрахункiв за актами звiрки взаСФмноСЧ заборгованостi пiдприСФмств;
для сплати податкiв, зборiв i обов`язкових платежiв до бюджетiв та державних цiльових фондiв;
в iнших випадках - вiдповiдно до укладених договорiв та вимог чинного законодавства.
Платiжна вимога-доручення - розрахунковий документ, який складаСФться з двох частин:
верхньоСЧ - вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату зазначеноСЧ суми коштiв;
нижньоСЧ - доручення платника обслуговуючому банку про списання зi свого рахунку зазначеноСЧ ним суми коштiв та перерахування СЧСЧ на рахунок одержувача.
Платiжна вимога-доручення надходить до пiдприСФмства-платника iз заповненою верхньою частиною вiд банку платника, через банк одержувача. Пiсля заповнення нижньоСЧ частини платником вона вiдправляСФться для виконання до банку платника.
Без згоди юридичних та фiзичних осiб - суб`СФктiв пiдприСФмницькоСЧ дiяльностi - списання (стягнення) коштiв, що перебувають на СЧхнiх рахунках у банках, не допускаСФться, за винятком випадкiв, установлених законами УкраСЧни, а також за рiшеннями судiв, арбiтражних судiв та за виконавчими написами нотарiусiв.
Розрахунковий документ на безспiрне списання (стягнення) коштiв оформлюСФться на бланку платiжноСЧ вимоги i подаСФться стягувачем, державним виконавцем до установи банку, що його обслуговуСФ, у трьох примiрниках.
Платiжнi вимоги приймаСФ банк стягувача протягом десяти календарних днiв з дня виписки. День заповнення платiжноСЧ вимоги не враховуСФться.
Документом, за допомогою якого банк здiйснюСФ списання з поточного рахунка пiдприСФмства плату за розрахунково-касове обслуговування, СФ меморiальний ордер.
Чек - документ, що мiстить розпорядження власника рахунка (чекодавця) установi банку-емiтента (банку, що видаСФ чекову книжку), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателевi (отримувачу коштiв за чеком) зазначену в чеку суму коштiв. Чеки часто використовуються для розрахункiв з юридичними i фiзичними особами за отриманi товари, виконанi роботи, надiйнi послуги з метою скорочення розрахункiв готiвкою. Розрахунки чеками можуть здiйснюватись за допомогою:
а) чекових книжок, зброшурованих по 10, 20, 25 аркушiв, що СФ бланками сувороСЧ звiтностi;
б) розрахункових чекiв, якi використовуються фiзичними особами при здiйсненнi разових операцiй.
Строк дiСЧ чековоСЧ книжки - один рiк, а розрахункового чека 3 мiсяцi.
Невикористанi розрахунковi чеки пiсля закiнчення строку дiСЧ чековоСЧ книжки або використання коштiв чекового рахунка пiдлягають поверненню до банка-емiтента, який СЧх погашаСФ. За бажанням клiСФнта банк може продовжити строк дiСЧ чековоСЧ книжки або поповнити СЧСЧ лiмiт.
При акредитивнiй формi розрахункiв банк, за дорученням свого клiСФнта (заявника акредитива), зобов`язаний:
виконати платiж третiй особi (бенефiцiару) за поставленнi товари, виконаннi роботи, чи наданi послуги;
надати повноваження iншому (виконуючому) банку здiйснити цей платiж.
Загалом при використаннi акредитивноСЧ форми розрахункiв в операцiях беруть участь:
а) заявник акредитива - платник, який звернувся до банку, що його обслуговуСФ, для вiдкриття акредитива;
б) банк-емiтент - банк платника, що вiдкриваСФ акредитив своСФму клiСФнту;
в) бенефiцiару - юридична особа, на користь якоСЧ виставлений акредитив (продавець матерiальних цiнностей, виконавець робiт);
г) виконуючий банк, що здiйснюСФ платiж за акредитивом.
РЖнкасо - вид банкiвськоСЧ операцiСЧ, який полягаСФ в отриманнi банком грошей за рiзними документами (векселями, чеками) вiд iменi своСЧх клiСФнтiв i зарахуваннi СЧх в установленому порядку на рахунок отримувача коштiв (цей вид розрахункiв переважно використовуСФться при розрахунках з iноземними контрагентами).
Поширення набувають розрахунки за допомогою банкiвських платiжних карток. Вони можуть застосовуватись:
для здiйснення безготiвкових розрахункiв;
для отримання готiвки;
для видачi заробiтноСЧ плати працiвникам.
У перших двох випадках використовуються корпоративнi банкiвськi платiжнi картки, якi передбачають перерахування коштiв на окремий банкiвський рахунок юридичноСЧ особи - картрахунок.
.2 Синтетичний та аналiтичний о