Способи збирання доказiв на досудових стадiях кримiнального процесу
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Способи збирання доказiв на досудових стадiях кримiнального процесу
Характерною ознакою доказування СФ те, що обовязок чи право його здiйснення належить тiльки субСФктам кримiнального процесу. Безпосередньо, СЧх дiяльнiсть визначаСФ змiст доказування, робить його живим i персонiфiкованим. Доказування прийнято розумiти й у зобовязуючому значеннi - як обовязок збирання, перевiрки й оцiнки доказiв з метою встановлення iстини та як обовязок обТСрунтувати своСЧ висновки за допомогою доказiв. Природно, що цей обовязок лежить на державних органах, що здiйснюють доказування, - слiдчому, прокуроровi, суду, хоча змiст його для кожного з цих органiв - рiзний [2, с. 60]. Зазначена позицiя знайшла своСФ вiдображення i у кримiнально-процесуальному законi, де у ст. 22 зазначено, що суд, прокурор, слiдчий i особа, яка провадить дiзнання, не вправi перекладати обовязок доказування на обвинуваченого. В дiяльностi прокурора та суду переважними СФ такi елементи доказування як перевiрка, дослiдження та оцiнка зiбраних доказiв у кримiнальнiй справi. Специфiчнiсть дiяльностi слiдчого як субСФкта доказування полягаСФ в тому, що йому, в першу чергу, потрiбно зiбрати (закрiпити) докази, а вже потiм, на пiдставi СЧх перевiрки та оцiнки - сформулювати висновки та прийняти рiшення в справi. Крiм того, результати його дiяльностi з доказування пiдлягають прокурорському нагляду, судовому та вiдомчому контролю, можуть бути оскарженi заiнтересованими субСФктами доказування.
Досудове провадження складаСФться iз двох стадiй - порушення кримiнальноСЧ справи i досудове розслiдування.
Порушення кримiнальноСЧ справи являСФ собою початкову стадiю кримiнального процесу, змiст якоСЧ становить дiяльнiсть з прийняття, реСФстрацiСЧ, розгляду, перевiрки заяв та повiдомлень про злочини, прийняття по них рiшень, зясування наявностi або вiдсутностi пiдстав для порушення кримiнальноСЧ справи.
Донедавна бiльшiсть процесуалiстiв i кримiналiстiв не пiддавали сумнiву назву першоСЧ стадiСЧ кримiнального процесу [4]. Однак з середини 80-х рокiв рiзнi автори звертали увагу на СЧСЧ недосконалiсть. Так, А. Я. Дубинський зазначав, що СЧСЧ доцiльно iменувати стадiСФю вирiшення питання про порушення кримiнальноСЧ справи [6, с. 5]. При цьому наголошуСФться, що по матерiалах, якi надiйшли до органiв внутрiшнiх справ, може бути прийняте рiшення не лише про порушення кримiнальноСЧ справи, але й про вiдмову в порушеннi кримiнальноСЧ справи вiдповiдно до частини другоСЧ статтi 97 КПК УкраСЧни за наявностi обставин, передбачених у статтi 6 КПК УкраСЧни.
Схожою СФ пропозицiя П. П. Пiдюкова. Акцентуючи увагу на невдалiй назвi першоСЧ стадiСЧ кримiнального судочинства, вiн вважаСФ, що для точного виразу сутностi i тих рiшень, якi при цьому приймаються, СЧСЧ доцiльно iменувати стадiСФю вирiшення питання про необхiднiсть розслiдування. Пiдсумковим рiшенням, на думку цього автора, можуть бути не лише рiшення про початок розслiдування кримiнальноСЧ справи, але й про вiдмову в провадженнi розслiдування [15, с. 9].
В. М. Тертишник пропонуСФ iменувати цю стадiю стадiСФю дiзнання [2, с. 51].
Л. М. Лобойко та В. С. Зеленецький пропонують iменувати СЧСЧ дослiдчим провадженням [9, с. 14].
Зокрема, В. С. Зеленецький вказуСФ на те, що даний процес передуСФ слiдчому i тому його необхiдно розглядати як самостiйний процес i називати дослiдчим кримiнальним процесом [8, с. 77].
В. Т. Маляренко висловив точку зору про те, що стадiю порушення кримiнальноСЧ справи необхiдно замiнити стадiСФю перевiрки i вирiшення заяв i повiдомлень про злочини. Свою позицiю вчений пояснюСФ тим, що орган дiзнання, дiзнавач, слiдчий, прокурор i суд повиннi починати кримiнально-процесуальну дiяльнiсть лише на основi достатнiх даних про наявнiсть у дiяннi особи ознак злочину, отриманих або безпосередньо виявлених ними, за вiдсутностi обставин, якi виключають провадження у кримiнальнiй справi [1, с. 25].
Завданнями стадiСЧ порушення кримiнальноСЧ справи СФ: прийняття; реСФстрацiя, розгляд, перевiрка заяв та повiдомлень про злочини, прийняття по них рiшень, виявлення та попередження злочинiв. Засобами вирiшення цих завдань СФ процесуальнi дiСЧ, спрямованi на одержання доказiв i захист прав та законних iнтересiв громадян та юридичних осiб [2, с. 390]. Особливостi пiзнавальноСЧ ситуацiСЧ накладають вiдбиток на способи вирiшення цiСФСЧ задачi. Специфiка СЧх, як уявляСФться, полягаСФ у наступному:
основним способом отримання фактичних даних про вчинення злочину СФ прийняття уповноваженими органами держави повiдомлень вiд громадян, пiдприСФмств, установ, органiзацiй, та посадових осiб. З метою усунення перешкод для отримання цих даних законодавець обмежуСФться мiнiмальними вимогами вiдносно форми повiдомлень. Не можна повернути заяву або повiдомлення про злочин з вказiвкою на необхiднiсть дооформити з мотиву недостатностi вiдомостей, якi в ньому мiстяться або документiв, якi доданi.
вiдзначена особливiсть закономiрно породжуСФ неповноту iнформацiСЧ, яку отримують, в звязку з чим виникаСФ необхiднiсть витребування додаткових фактичних даних. Процесуальнi дiСЧ, якi використовуються для цього повиннi бути максимально вiльнi вiд примусу та, зокрема, вiд вторгнення у сферу особистiсних iнтересiв громадян. Саме тому закон забороняСФ провадження слiдчих дiй у данiй стадiСЧ (виключенням СФ огляд мiiя подiСЧ, зняття iнформацiСЧ з каналiв звязку та накладення арешту на кореспонденцiю).
оск