Способи збирання доказiв на досудових стадiях кримiнального процесу
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
в стадiСЧ порушення кримiнальних справ [7, с. 328].
Тi фактичнi данi, за допомогою яких встановлюються обставини, якi пiдлягають доказуванню при вирiшеннi питання про порушеннi справи - це i СФ докази, а СЧх збирання, дослiдження i оцiнка - це i СФ доказування в данiй стадiСЧ процесу [3, с. 147].
Таким чином, основний змiст дiяльностi з перевiрки заяв i повiдомлень про злочини полягаСФ у встановленнi наявностi або вiдсутностi в подiСЧ, що дослiджуСФться ознак злочину. Тобто така дiяльнiсть маСФ пiзнавальний характер. Пiзнання в кримiнальному процесу може здiйснюватися не iнакше як у формi доказування. У стадiСЧ, що розглядаСФться, без доказування неможливо вирiшити питання про наявнiсть або вiдсутнiсть пiдстав до порушення кримiнальноСЧ справи або вiдмови в СЧСЧ порушеннi [4, с. 397].
СпробуСФмо дати оцiнку викладеним вище точкам зору науковцiв i зазначити власну позицiю з цього приводу.
Питання прийняття й розгляду заяв i повiдомлень про злочин урегульованi нормами кримiнально-процесуального закону. Отже, дiяльнiсть, повязана з отриманням iнформацiСЧ про вчинений злочин виявляСФться процесуальною, а докази, як вiдомо, органи розслiдування отримують лише в ходi такоСЧ дiяльностi. Такими ж будуть i правовiдносини, якi реалiзуються у структурi названоСЧ дiяльностi. Основними субСФктами цiСФСЧ дiяльностi виступають: слiдчий, особа, яка провадить дiзнання, прокурор, суддя (суд), а також громадяни, установи, пiдприСФмства i органiзацiСЧ, якi повiдомили особам, уповноваженим вести процес, про скоСФний або пiдготовлюваний злочин. У цьому планi питання, яке розглядаСФться являСФться специфiчним за своСЧм субСФктивним складом. Виходячи зi змiсту ст. 65 КПК УкраСЧни доказами являються будь-якi фактичнi данi, на пiдставi яких у визначеному законом порядку орган дiзнання, слiдчий i суд встановлюють наявнiсть або вiдсутнiсть суспiльно небезпечного дiяння, виннiсть особи, яка вчинила це дiяння, та iншi обставини, що мають значення для правильного вирiшення справи. А наявнiсть або вiдсутнiсть суспiльно небезпечного дiяння як раз i встановлюСФться в стадiСЧ порушення кримiнальноСЧ справи.
Було б невiрно думати, що для розвязання слiдчим питання про порушення кримiнальноСЧ справи необхiдно встановити всi обставини предмета доказування. Отже, важливе значення маСФ визначення меж доказування в стадiСЧ порушення кримiнальноСЧ справи, тобто до яких меж необхiдно збирати докази для того, щоб прийняти своСФчасне, законне i обТСрунтоване рiшення про порушення кримiнальноСЧ справи або вiдмови в цьому. Межi доказування передбачають визначення його границь таким чином, щоб всi зiбранi докази у сукупностi з якiсноСЧ сторони забезпечували встановлення кожного елементу предмета доказування. З кiлькiсного боку вони повиннi гарантувати достовiрнiсть встановлення цих обставин. Отже, пiд час перевiрки слiдчим заяви чи повiдомлення про злочин, встановленню пiдлягають тiльки тi обставини, що необхiднi для розвязання питання про порушення кримiнальноСЧ справи i, якi безпосередньо складають предмет доказування першоСЧ стадiСЧ. Такими обставинами, на нашу думку, СФ: 1) законнiсть приводу до порушення кримiнальноСЧ справи (ч. 1 ст. 94 КПК УкраСЧни); 2) наявнiсть чи вiдсутнiсть ознак конкретного злочину, тобто наявнiсть достатнiх даних, якi вказують, що вчинене дiяння пiдпадаСФ пiд ознаки певного складу злочину, передбаченого кримiнальним законом (ч. 2 ст. 94 КПК УкраСЧни); 3) наявнiсть чи вiдсутнiсть обставин, якi виключають порушення кримiнальноСЧ справи (ст. 6 КПК УкраСЧни).
Висловлена думка про те, що при прийняттi рiшення про порушення кримiнальноСЧ справи не вимагаСФться достовiрного встановлення ознак злочину, а достатньо висновку, який лише припускаСФ наявнiсть злочину, а данi, покладенi в основу рiшення про вiдмову в порушеннi кримiнальноСЧ справи, повиннi бути встановленi достовiрно, тому що вiдмова в порушеннi справи виключаСФ подальше провадження i така постанова носить остаточний характер [94, с. 96]. З такою точкою зору можна погодитися лише в частинi необхiдностi встановлення достовiрних даних, якi являються пiдставою для прийняття рiшення про вiдмову в порушеннi кримiнальноСЧ справи. За нашою думкою, повиннi бути достовiрними i данi, вказуючи на ознаки злочину. Не випадково законодавець передбачив, що порушувати справи можна не просто при наявностi даних, вказуючих на ознаки злочину, а при наявностi достатнiх даних. Така вимога закону орiСФнтуСФ правоохороннi органи на достовiрне встановлення обставин вчиненого злочину. Зрозумiло, як вже зазначалося, не всi обставини злочину встановлюються на момент винесення постанови про порушення справи. Але тi данi, якi встановленi i являються пiдставою для прийняття такого рiшення, повиннi бути достовiрними, вiдповiдати реальнiй дiйсностi. У противному випадку рiшення, якi приймаються по недостатньо перевiрених матерiалах, будуть вести до необТСрунтованого порушення кримiнальних справ [2, с. 61].
Вiдповiдно до ч. 4 ст. 97 КПК УкраСЧни в ходi перевiрочних дiй прокурор, слiдчий або орган дiзнання можуть вiдбирати пояснення вiд окремих громадян чи посадових осiб та витребувати необхiднi документи. А згiдно зi ст. 66 КПК УкраСЧни, в якiй викладенi способи збирання доказiв по кримiнальних справах, вказанi органи та посадовi особи вправi по справах, якi знаходяться в СЧх провадженнi вимагати вiд пiдприСФмств, установ, органiзацiй, посадових осiб i громадян предявлення предметiв i документiв, якi можуть встановити необхiднi в справi фактичнi данi. Очевидно, що якщо такi предмети i документ