Способи збирання доказiв на досудових стадiях кримiнального процесу
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
? отриманi в стадiСЧ порушення кримiнальноСЧ справи, то вони будуть являтися доказами в ходi розслiдування i судового розгляду. РЖнакше було б нерозумно, наприклад, довiдку про судимiсть або копiю вироку суду, отриманi при провадженнi перевiрочних дiй, дублювати аналогiчними документами при розслiдуваннi кримiнальноСЧ справи. Таким чином, при недостатностi в заявах i повiдомленнях фактичних даних, якi пiдтверджують наявнiсть або вiдсутнiсть ознак злочину, цi данi можуть бути поповненi за iнiцiативою самого державного органу, уповноваженого вирiшувати питання про порушення справи. А прийняття рiшення про витребування додаткових матерiалiв (документiв) передбачаСФ дослiдження та оцiнку даних, якi вже маються у матерiалах перевiрки, тобто доказову дiяльнiсть.
Повiдомлення про будь-який злочин набувають на цiй стадiСЧ форму приводiв до порушення кримiнальних справ (ст. 94 КПК УкраСЧни). На перший погляд СЧх розгляд не утворюСФ доказування, оскiльки доказування - це цiлеспрямована пiзнавальна дiяльнiсть державного органа, у той час, як у даному випадку активнiсть притаманна заявнику. Однак при бiльш уважному аналiзi таке судження СФ помилковим. Необхiдно мати на увазi, що прийняття повiдомлень про злочин, який вчинений або готуСФться являСФться обовязком органiв, уповноважених на порушення кримiнальних справ. Нi з яких мотивiв заява не може бути повернена заявнику (ст. 109 КПК УкраСЧни). Тому способом збирання доказiв слiд вважати не звернення заявника з повiдомленням, а прийняття повiдомлення уповноваженим державним органом. Обовязковiсть прийняття i вирiшення в короткий строк заяв i повiдомлень про вчинений злочин можна з достатньою пiдставою розглядати як своСФрiдний прояв активностi по збиранню доказiв.
До цього слiд додати, що приймання повiдомлень нерiдко супроводжуСФться перетворенням його форми, що, як зазначалось, складаСФ специфiчну рису збирання доказiв. Так, уснi повiдомлення громадян посадовою особою заносяться до протоколу усноСЧ заяви про злочин з попереднiм розясненням заявнику вiдповiдальностi за неправдивий донос; з приводу явки з повинною також складаСФться протокол, у якому детально викладаСФться зроблена заява. Але i в тих випадках, коли прийняття повiдомлень не супроводжуСФться його перетворенням, законодавець заздалегiдь визначаСФ повiдомленню певну форму з тим, щоб не допустити використання у данiй стадiСЧ недостовiрноСЧ iнформацiСЧ. Так, письмова заява громадянина повинна бути пiдписана, повiдомлення установ, пiдприСФмств, органiзацiй та посадових осiб також робляться лише у письмовiй формi. Вiдомiсть джерела вiдомостей, СЧх достовiрнiсть та письмове закрiплення - найважливiшi умови допустимостi доказiв.
Стадiя порушення кримiнальноСЧ справи маСФ особливу, притаманну лише СЧй структуру, яка складаСФться iз вiдносно самостiйних, але обСФктивно взаСФмоповязаних етапiв, якi послiдовно змiнюють один одний у ходi провадження. До них вiдносяться: прийом, реСФстрацiя, дослiдження, вирiшення та облiк заяв (повiдомлень) про злочини. Кожен з названих етапiв характеризуСФться особливим видом дiяльностi та iснуючими правовими вiдносинами. РЗх якiсна визначенiсть обумовлюСФться не лише дiючою правовою регламентацiСФю, але й iснуючою правовою ситуацiСФю, в якiй названа дiяльнiсть реалiзуСФться. Вiдображаючи сутнiсть дослiдчого кримiнального процесу, названi ситуацiСЧ, на думку В. С. Зеленецького, повиннi називатися дослiдчими [8, с. 63].
Як вже зазначалося, головним питанням стадiСЧ порушення кримiнальноСЧ справи, являСФться питання про наявнiсть або вiдсутнiсть ознак злочину в подiСЧ, про яку стало вiдомо органу дiзнання, слiдчому, прокурору, суду. Для того, щоб вiдповiсти на нього, вiдповiдно до ст. 94 КПК УкраСЧни необхiднi достатнi данi. Для СЧх збирання законодавець встановив певну правову процедуру, мета якоСЧ - прийняти та перевiрити повiдомлення про злочин, отримати достатньо надiйну iнформацiю про ознаки злочину та зберегти СЧСЧ для наступного використання.
Таким чином, i на цiй стадiСЧ процесу здiйснюСФться пiзнавальна дiяльнiсть, в ходi якоСЧ передбаченим законом способом отримуються фактичнi данi, якi використовуються для обТСрунтування прийнятих рiшень. Вказана дiяльнiсть цiлком пiдпадаСФ пiд ознаки доказування як пiзнання, яке здiйснюСФться в особливiй передбаченiй кримiнально-процесуальним законом формi, а СЧСЧ результати - отриманi фактичнi данi мають нормативнi ознаки доказiв. Тому ми вважаСФмо за необхiдне погодитися з висловленою в лiтературi точкою зору про те, що при проведеннi цих процесуальних дiй встановлюються докази. Оцiнюючи СЧх, орган дiзнання чи слiдчий приймають остаточне процесуальне рiшення про порушення кримiнальноСЧ справи або вiдмову в СЧСЧ порушеннi [4, с. 29].
Враховуючи вищевикладене, СФ всi пiдстави для дослiдження специфiки способiв збирання доказiв в стадiСЧ порушення кримiнальноСЧ справи.
Перед кримiнально-процесуальною наукою стоСЧть задача всебiчноСЧ розробки поняття, природи, процесуального порядку провадження дослiдчих процесуальних дiй, уточнення СЧх видiв i структури, визначення специфiки СЧх спiввiдношення з системою слiдчих та судових дiй [8, с. 62].
Способи перевiрки заяв i повiдомлень про злочини, передбаченi ст. 97 КПК УкраСЧни i спрямованi на зясування обставин конкретноСЧ подiСЧ, вiдомостi про яку викладенi в заявi чи повiдомленнi про злочин, пiсля чого приймаСФться по них одне з процесуальних рiшень, передбачених частиною другою статтi 97, статтями 98, 99 КПК УкраСЧни.
Отже, визначимо сутнiсть перевiр