Співпадіння психологічних характеристик членів товариської групи
Дипломная работа - Социология
Другие дипломы по предмету Социология
рита світу через свою діяльність, „вона постійно щось отримує із світу і щось віддає”. У вищих формах мотивів мотивах розвитку - поєднані джерела розвитку особистості, де остання прагне не до зниження, а до підтримання стану напруги, порушення рівноваги. Щоб зрозуміти, чим є особистість, потрібно звертатись до того, чим вона може бути в майбутньому, оскільки кожен стан особистості орієнтується в напрямку майбутніх можливостей. Це положення, певним чином поєднується з положенням Л.С. Виготського про зону найближчого розвитку дитини [7]. Г. Оллпотр визначає особистість не як закінчений продукт, а як процес постійного вдосконалення, розвитку. Цей процес характеризується формуванням нових мотивів, які є самопідтримуючими системи і незалежними. Одним з шляхів формування нових мотивів, які підкоряють собі органічні потреби, є перетворення засобів у мету. Та діяльність, яка виступала для людини як засіб досягнення мети, починає викликати інтерес сама по собі і набуває власну мотивуючу силу. Таким чином, мотиви є продуктом розвитку внутрішньої структури діяльності.
Особливий інтерес у психології мотивації викликає так звана просоціальна поведінка та її мотиви. Під такою поведінкою розуміють будь-які альтруїстичні дії людини, спрямовані на добробут інших людей, надання їм допомоги. Ці форми поведінки різноманітні, мають діапазон від простої любязності до серйозної благодійної допомоги іншим людям, причому іноді зі збитком для себе.
Альтруїстичну, або просоціальну, поведінку можна також визначити як таку, що здійснюється заради блага іншої людини і без надії на винагороду. Альтруїстично мотивована поведінка більшою мірою спрямована на добробут інших людей, ніж на добробут того, хто її реалізує. При альтруїстичній поведінці акти турботи про інших людей і надання їм допомоги здійснюються за власним переконанням людини, без будь-якого тиску на неї з боку або навмисного розрахунку. За змістом така поведінка діаметрально протилежна агресії.
Існує декілька соціальних норм морального порядку, характерних для поведінки людини в сучасному цивілізованому суспільстві. Виходячи з цих норм, можна пояснити альтруїстичну поведінку. Однією з них є норма соціальної відповідальності. Вона спонукає людину до надання допомоги іншим людям в усіх випадках, коли будь-хто потребує її, наприклад, у силу того, що він занадто старий, хворий або бідний і немає іншої людини або соціального інституту, здатного взяти на себе турботу про нього.
Важливу роль у наданні допомоги відіграє здатність людини до співпереживання (емпатії): чим більше вона схильна до нього, тим з більшою готовністю допомагає іншим людям. Деякі вчені вважають, що здатність до емпатії лежить в основі всіх інших форм альтруїстичної поведінки.
На думку Дж. Келлі, людина специфічно інтерпретує дійсність за допомогою особистісних конструктів, які певним чином спрямовують аналіз фактів дійсності, що сприймаються. При цьому люди відрізняються за кількістю конструктів, які вони „будують” протягом життя. Особи, які мають більшу кількість конструктів, є „когнітивно складними”, здатними сприймати світ у багатьох вимірах, в усіх його нюансах і відтінках, на відміну від „когнітивно простих” особистостей [].
О. Леонтьєв указує на те, що психологія побудови образу є конкретно науковим знанням про те, яким чином у процесі своєї діяльності індивіди будують образ світу, світу, у якому вони живуть, діють, який перетворюють; це також знання про особливості функціонування образу світу, що опосередковує людську діяльність в обєктивно реальному світі []. При цьому образ світу виявляється одночасно і в якості вихідного пункту пізнавального процесу (оскільки він визначає пізнавальну активність індивіда, вказуючи, що „взяти” і що „відкинути”), і як результат цього процесу і залежить від взаємодії особистості та соціального середовища [].
У взаїмодії між представниками групи виокремлюють: 1) субєкт сприймання; 2) обєкт сприймання; 3) власне процес сприймання; 4) безпосередній результат цього процесу сенсорний образ чи уявлення про обєкт.
Для субєкта сприймання головне полягає не в тому, як, за допомогою яких засобів відбувається цей процес, а в тому, що одержується в результаті цього процесу. В реальному світі визначеність певної речі виступає через її звязки з іншими речами, тому становлення перцептивного образу припускає спільність його елементів єдність, відповідну цілісність якостей предмета, що презентують його звязки в реальному світі.
У результаті, згідно з теорією Л. Леві, поведінка людини розгортається не тільки у відповідності з зовнішніми, обєктивними, доступними для зовнішнього спостерігача матеріальними умовами, але й залежить від такої реальності, як психологічна картина діяльності, у відповідності з якою і поводиться індивід [].
Специфічною сферою перцепції є сприймання так званих соціальних обєктів (особистостей, груп, ширших спільнот, суспільства в цілому), яке позначають терміном „соціальна перцепція”. У цьому випадку соціальну перцепцію розглядають як сприймання, розуміння і оцінку людьми соціальних обєктів інших людей, самих себе, груп, соціальних спільнот тощо [].
Отже, в процесі сприймання соціального обєкта перцептивне завдання полягає в інтерпретації на основі зовнішніх ознак внутрішніх якостей соціального обєкта. Тому, очевидно, Г. Андреєва й Г. Тажіурі підкреслюють умовність цього терміна, адже закономірності процесу формування образу соціального обєкта виходят?/p>