Співпадіння психологічних характеристик членів товариської групи
Дипломная работа - Социология
Другие дипломы по предмету Социология
рмінації психічних процесів, який стверджував наявність соціальних детермінант процесу сприймання, оскільки, як зазначав учений, за всіма вищими функціями генетично містяться соціальні відносини, реальні стосунки між людьми [].
Дж. Брунер увів термін „соціальна перцепція” в межах загальної психології. В цьому випадку перцептивні процеси розуміють як характеристики пізнавальної функції психіки, яка полягає в спеціальних перцептивних діях із створення чуттєвого образу світу []. Такі дії відбуваються в структурі будь-якої внутрішньої або зовнішньої діяльності і є засобом досягнення її мети [].
Перцептивні дії розрізняються за функціями. Ті з них, які відповідають за пошук обєкта, настанову та корекцію позиції аналізатора, є підготовчими, а ті, що забезпечують вимірювання просторових характеристик обєкта і побудову перцептивного образу виконавчими. Уточнюючись, змінюючись, коригуючись, деталі перцептивного образу все більше підпорядковуються властивостям обєкта, відтворюють його істотні характеристики, переводять їх в нову систему координат. Таким є шлях переходу обєктивних, фізичних характеристик обєкта в субєктивні, психічні, коли предмет сприймання переходить у стан самого субєкта.
Такий перехід відбувається за рахунок певних перцептивних дій, зокрема віднайдення, розрізнення, ідентифікації і розпізнавання, що фактично є різними рівнями перцептивної діяльності. При цьому процес віднайдення і розрізнення передбачає порівняння створюваного в такий спосіб перцептивного образу з еталонним, тобто з досвідом сприймання, який зберігається в памяті індивіда. Ідентифікація це порівняння еталонного образу з образом, що будується, та введення його в систему значень, якими володіє індивід.
Розпізнавання означає усвідомлення особистістю сприймання шляхом позначення. Воно спирається на цілісні, інформативні, а не поодинокі елементи сприймання: побудова перцептивного образу є зіставленням предмета сприймання з образами памяті та висновком про ступінь їх відповідності [].
Сприймання може бути і самостійною перцептивною діяльністю, що спонукається певними мотивами. Сприймання передбачає побудову перцептивного образу, який формується не внаслідок прямого впливу фізичного подразника на аналізатори, а в ході активного „зустрічного” процесу з боку індивіда [].
Як зазначає Ж. Піаже, в процесі пізнання дійсності вже сприймання осоьбистістю передбачає розуміння, осмислення, тлумачення того, що сприймається; воно ґрунтується на прийнятті рішень і завжди передбачає вибір, у ході якого людина співставляє отриману інформацію з певними еталонами, записаними в памяті.
Дж. Брунер дійшов аналогічного висновку: сприймання особистості є завжди процесом прийняття рішення, який грунтується на використанні певних ознак субєктом сприймання з метою віднесення сприйнятого до певної категорії.
У. Найссер, стверджуючи, що на повноту сприймання людини впливають її досвід, навички, знання, також вказував на передбачуваність інформації в кожному перцептивному акті. Таке передбачення здійснюється за допомогою схеми посередника між попереднім досвідом і сприйманням. Тим самим, вводячи поняття „схема”, У. Найссер включає у процес сприймання не тільки активність субєкта, але й низку зовнішніх соціальних обставин, адже схема будується не лише завдяки індивідуальному попередньому досвіду перцептора, але й завдяки системі культури [].
Мотиви, - відмічає Є.В. Шорохова,- виступають як стимули, реальні двигуни людської діяльності, як потужні регулятори поведінки”. Поняття мотивація трактується психологами як активність організму до різних видів цілеспрямованої діяльності субєкта. Дослідження мотивації проводяться в психології виходячи із різних теоретико-методологічних основ.
А.Г. Асмолов виділяє три підходи до вивчення мотивації: перший реалізує принцип прагнення до рівноваги, другий прагнення до напруження, третій базується на принципі саморозвитку особистості [].
Принцип прагнення до рівноваги розділяється психоаналізом, необіхевіризму, когнітивної психології.
Для індивідуальної психології А. Адлера характерно визнання в якості рухомої сили розвитку особистості прагнення до компенсації дефекту; необіхевіористичні концепції використовують мету редукції напруги потреб, а джерелом мотивації вважається система внутрішньої напруги. Дослідження, що ґрунтуються на принципі прагнення до напруги мають і елементи персонального підходу, до яких можна віднести концепцію теорії А. Маслоу про самоактуальність особистості як внутрішньому джерелі розвитку та теорію особистості Г. Оллпорта, в якій основною рухомою силою розвитку особистості на думку автора виступає тенденція до самореалізації ].
Для Г. Оллпорта, А. Маслоу, Дж. Гілфорда, Р. Кеттела характерно розгляд проблем мотивації на основі аналізуособистості в цілому. Г. Оллпорт виходить з положення про психологію особистості післяінстиктивної поведінки. А. Маслоу визнає існування потреб ієрархії: в основі яких, лежать органічні потреби, а далі постають пізнавальні та естетичні потреби.
А. Маслоу вводить поняття мотивації до росту отримання того чого не вистачає. Г. Оллпорт вважає мотиви не закінченими, якщо напруга не зникає у разі задоволення інтересів особистості, а навпаки веде до розширення системи інтересів, тим самим підвищує стан напруги, що в свою чергу обумовлений безперервним процесом розвитку особистості як „ відкритої системи” [19].
Особистість відк