Співвідношення Я-реального та Я-ідеального у підлітків
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
віці.
Завдання дослідження
Проаналізувати поняття "Я-концепції" в психології.
Провести експериментальне дослідження співвідношення "Я-реального" та "Я-ідеального" в підлітковому віці.
Структура курсової роботи зумовлена логікою дослідження - вступ, два розділи, висновки, список використаної літератури та додатки.
Розділ І. Теоретичний аналіз я-концепції
1.1 Поняття Я-концепції
Самосвідомість - це ставлення індивідуума до самого себе, що виникає в певних умовах, обставини яких підштовхують індивіда за межі самого себе, до самооцінки зі сторони позиції, що приймається за істину, за критерій його суспільного становища і соціальних якостей. Тобто індивід стає на позицію іншого субєкта, відрізняючи себе від нього і разом з тим ототожнює себе з ним ідеально. Ця риса самосвідомості дає змогу для розумної людини не тільки відокремити себе від іншого світу, а й протиставити себе самій. Разом з тим у самосвідомості відбувається усвідомлення самого себе не як чогось абсолютно відокремленого від світу, а у різноманітних відносинах з ним.
Самосвідомість розкриває перед собою цілий спектр можливостей самореалізації та саморозвитку особистості, які неможливі без участі інших людей, без спілкування з ними [30,c.56].
Самосвідомість - це духовний процес, в якому субєкт співвідносить себе з обєктивним світом і знаходить в ньому своє місце і орієнтири для подальшої діяльності. Тобто найглибшою субстанцією суспільства є людина.
Проблема самосвідомості є надзвичайно складною. Існує цілий ряд термінів, які описують ту чи іншу форму самосвідомості ("Я-образ", "Я-концепція" та ін), і велика кількість емпіричних досліджень присвячена цим феноменам.
Як і інші психічні характеристики, тенденція мислити про себе та свої переживання переходить від людини до людини. В звязку з цим існують глобальні ситуаційні детермінанти саморефлексивних тенденцій. Ситуаційні фактори, змушуючи індивіда в більшій чи меншій мірі усвідомлювати самого себе, можуть слугувати зовнішніми детермінантами агресивної поведінки. Наприклад, чим більше людей у групі, тим більша вірогідність того, що людина так і залишиться не ідентифікованою і тим менше його відчуття відповідальності. Самосвідомість відноситься до станів, в яких увага концентрується на власних установках, цінностях та інших характеристиках індивіда. Безліч ситуацій, особливо в яких висока вірогідність залишитися анонімними чи можливість не залучатися до персональної відповідальності можуть погіршувати здатність до усвідомлення самого себе і посилювати агресивність.
Самовизначення, самоствердження, саморозвиток, самореалізація - сутнісні ознаки природи людини. Детермінантою, якою визначається процес життєвого самовизначення особистості, постає специфічна здатність людини до оволодіння техніками самопізнання і самоосмислення, які є важливими для самоусвідомлення життєвих перспектив. Психологічні механізми саморозвитку найтісніше повязані із самосвідомістю особистості. Самосвідомість є важливим чинником формування особистості, що проходить шляхом самоспостереження, самооцінки та самоаналізу. Феномен субєктивності як унікальної властивості людської психіки проявляється як рефлексивне усвідомлення себе самого, по-перше, як фізіологічного індивіда, який має біологічну спільність з іншими індивідами (соматичне "Я"); по-друге, як соціальної істоти, подібної до інших людей - членів соціуму (соціальне "Я"); по-третє, як індивідуальності, що характеризується власним психологічним світом не тотожним психологічному світові будь-якої іншої людини, а також своєю ідентичністю, самістю; по-четверте, як духовної трансцендентальної індивідуальності (трансцендентальне "Я") [18,c.34].
Усвідомлення самого себе містить в собі "Я" як обєкт сприйняття і внутрішнього почуття і рефлексуюче "Я". Особистість може самостійно встановлювати собі цілі, повязані з різними компонентами "Я" і оцінювати успішність життєвих проявів щодо цих цілей. Ціннісні орієнтації, мотиваційна сфера є основою оцінки індивідом власних успіхів чи невдач.
Як відомо, індивід оцінює успішність своїх дій і проявів психологічних властивостей через призму своєї ідентичності. Індивід отримує задоволення не від того, що він просто щось робить добре, а від того, що він обрав певну справу і саме її робить добре.
К. Роджерс стверджує, що "структура власного Я" є організованою конфігурацією перцепцій себе, які допускаються до свідомості, скомпонованої з таких елементів:
сприймання власних рис і здібностей;
сприймання і поняття про самого себе щодо інших та оточення, до вартісних якостей, які сприйняті як нерозривні з переживаннями та обєктами;
цілі та ідеї, які є сприйняті позитивно, або негативно.
Це є організована картина, що існує в свідомості як "фігура", або як "поле" самого себе й себе у відношенні разом з позитивними або з негативними цінностями, які сполучені з тими якостями і відношеннями так, як вони сприймаються, та існують у минулому, теперішньому і майбутньому
Самосвідомість - це перш за все процес, за допомогою якого людина пізнає себе і відноситься до самого собі. Але самосвідомість характеризується також своїм продуктом - уявленням про себе, "Я-образом" або "Я-концепцією". Це розрізнення процесу і продукту в психологічний ужиток було введене У. Джемсом у вигляді розрізнення "чистого