Специальный статус Курдского автономного района в Ираке
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?. Кожний орган надiляСФться на пiдставi закону владними повноваженнями, якi полягають у тому, що орган держави спроможний встановлювати формально обовязковi правила поведiнки (як нормативнi, так i iндивiдуальнi) та домагатися СЧх здiйснення. [12]
В юридичнiй лiтературi розглядають рiзнi пiдстави класифiкацiСЧ державних органiв. Розрiзняють, наприклад, такi види органiв держави:
- за мiiем у системi державного апарату: первиннi (створюються через вибори всiм населенням або його частиною); вториннi (створюються первинними, походять вiд них i пiдзвiтнi СЧм);
- за змiстом або напрямками державноСЧ дiяльностi: органи державноСЧ влади, глава держави, органи державного управлiння чи виконавчо-розпорядчi органи, судовi органи, контрольно-наглядовi органи;
- за способом утворення: виборнi, призначуванi, тi, що можуть успадковуватися;
- за часом функцiонування: постiйнi, тимчасовi;
- за складом: одноособовi, колегiальнi;
- за територiСФю, на яку поширюються СЧхнi повноваження: загальнi, або центральнi; мiiевi або локальнi.
Законнiсть i демократiя. Демократiя (в перекладi з грецькоСЧ народовладдя) означаСФ:
- широку участь громадськостi в управлiннi справами держави й суспiльства;
- пiдвищення активностi полiтичних партiй i громадських органiзацiй, iнших громадських обСФднань;
- змiцнення правовоСЧ основи державного та суспiльного життя;
- утвердження прав i свобод громадян i людини;
- свободу iнформацiСЧ та постiйне врахування громадськоСЧ думки;
- вдосконалення системи державних органiв i органiв мiiевого самоврядування.
Законнiсть СФ невiдСФмним елементом демократiСЧ. Демократiя не може бути над законом чи поза законом, а тiльки в межах закону. Конституцiя УкраСЧни маСФ вищу юридичну силу, СЧСЧ норми прямоСЧ дiСЧ. Решта правових актiв не повиннi суперечити КонституцiСЧ i конституцiйним законам УкраСЧни.
Державнi органи, органи мiiевого самоврядування, СЧхнi посадовi особи мають дiяти в межах СЧхньоСЧ компетенцiСЧ.
Держава на рiзних етапах свого розвитку виконуСФ певнi завдання, здiйснюСФ рiзноманiтнi обовязки. Таке виконання завдань та обовязкiв характеризуСФ сутнiсть i соцiальне призначення держави, а також СЧСЧ змiст.
Дiяльнiсть держави характеризуСФться певними напрямками в економiчнiй, полiтичнiй, екологiчнiй, iдеологiчнiй, гуманiтарнiй та iнших сферах суспiльного розвитку. Це, врештi-решт, маСФ привести до досягнення певноСЧ мети, що СЧСЧ ставить держава на коротку чи довгострокову перспективу.
Звiдси можна зазначити, що до основних ознак, якi характеризують функцiСЧ держави, слiд вiднести: такi, що безпосередньо вiдображають чи конкретизують сутнiсть держави; через якi реалiзуються основнi завдання держави; здiйснення яких веде до досягнення державою поставленоСЧ мети на певному iсторичному вiдтинку часу; що СЧх слiд розглядати як напрямки та аспекти дiяльностi держави. [8]
Отже, функцiСЧ держави основнi напрямки СЧСЧ дiяльностi, в яких вiдображаються й конкретизуються завдання i мета держави, проявляються СЧСЧ сутнiсть, змiст i соцiальне призначення в соцiальне неоднорiдному суспiльствi.
Поряд iз функцiями держави деякi автори виокремлюють i функцiСЧ державних органiв та СЧхнiх посадових осiб. Розрiзняють функцiСЧ законодавчих, виконавчих, судових i контрольно-наглядових органiв держави.
Реалiзуючи державнi функцiСЧ, державнi органiзацiСЧ повиннi:
- зважати на обСФктивнi закони розвитку суспiльства i керуватися цими законами в повсякденнiй дiяльностi;
- стимулювати соцiальну активнiсть людини i громадянина, звертати увагу на виробничо-економiчне i соцiально-культурне самовизначення особистостi;
- брати до уваги iнтереси й потреби рiзних соцiальних спiльнот, груп та обСФднань людей, конкретних особистостей, визнавати СЧхню реальнiсть i сприяти здiйсненню;
- пiдпорядковувати всю свою дiяльнiсть служiнню громадянському суспiльству, не втручатись у приватнi справи людини i суспiльства, якщо це не виходить за межi конституцiйного регулювання суспiльних вiдносин. [11]
Так, примiром, Конституцiя УкраСЧни закрiплюСФ: Кожна людина маСФ право на вiльний розвиток своСФСЧ особистостi, якщо при цьому не порушуються права i свободи iнших людей, та маСФ обовязки перед суспiльством, в якому забезпечуСФться вiльний i всебiчний розвиток СЧСЧ особистостi.
Державнi функцiСЧ та функцiСЧ державних органiв слiд вiдрiзняти вiд форм i методiв СЧх здiйснення. Такими формами СФ законодавство, управлiння правосуддя, контроль i нагляд, правоохоронна та право-реалiзацiйна дiяльнiсть. До методiв здiйснення державних функцiй у найзагальнiшому виглядi вiдносять переконання, заохочення i примус. Кожна державна функцiя та функцiя державних органiв може здiйснюватись у рiзних формах i рiзними методами.
Для характеристики напрямкiв дiяльностi держави та СЧСЧ органiв у громадянському суспiльствi дуже важливе мiiе вiдводиться питанню вiдповiдних меж державного втручання в дiяльнiсть субСФктiв громадянського суспiльства. Обмеження дiяльностi держави та СЧСЧ органiв у громадянському суспiльствi повинно враховувати два критерiСЧ:
- можливостi державного управлiння небезмежнi, а надмiрне перевантаження держави невиправдано великою кiлькiстю завдань веде до зниження ефективностi СЧх виконання;
- збiльшення кiлькостi державного управлiння веде до зменшення самоуправлiння i самоврядноСЧ дiяльностi субСФктiв громадянського суспiльства, що СФ неприпу