Специальный статус Курдского автономного района в Ираке
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
В±и регулювання. Вiдомо, що в бiльшостi випадкiв у людини не виникаСФ потреби в спецiальному науковому обТСрунтуваннi своСЧх дiй, тобто апеляцiСЧ до науки. Така потреба зявляСФться тiльки тодi, коли рiшення маСФ багато варiантiв i людинi складно оцiнити наслiдки своСЧх дiй, коли колектив, яким управляють, СФ досить великим, i вiд того, як вiн буде органiзований, значно залежить результат його дiяльностi. Державне управлiння в людському суспiльствi органiзовуСФ, регулюСФ, спрямовуСФ та контролюСФ дiяння субСФкта державного управлiння, спрямоване на обСФкт державного управлiння. Характеризуючи державне управлiння, необхiдно передусiм вiдзначити, що це пiдзаконна дiяльнiсть органiв виконавчоСЧ влади; спрямована на практичну органiзацiю суспiльного життя i забезпечення особистоСЧ безпеки громадян, створення умов для СЧхнього матерiального, культурного та духовного розвитку [6].
Розглядаючи управлiнськi засади формування i впровадження державноСЧ полiтики, зазначимо, що державне управлiння СФ особливим типом соцiального управлiння, за якого державна органiзацiя як iСФрархiзований субСФкт полiтики:
- надiлена унiверсальним комплексом державно-владних повноважень;
- офiцiйно застосовуСФ адмiнiстративнi методи керiвництва та примусовi санкцiСЧ;
- використовуСФ легiтимнi форми соцiального спiлкування й легальнi засоби взаСФмодiСЧ з групами й iндивiдами;
- цiлеспрямовано регулюСФ колективнi ресурси соцiуму.
Загалом державна полiтика повязана з виробленням стратегiчного курсу, основних напрямiв розвитку держави й засобiв досягнення цiлей i завдань. В основу механiзму сучасноСЧ державноСЧ полiтики покладено такi концептуальнi положення:
- формування легiтимного субСФкта й iнституцiональноСЧ iСФрархiСЧ державноСЧ полiтики;
- розробку стратегiчного курсу та прийняття державно-полiтичних рiшень;
- адмiнiстративнi й iншi засоби реалiзацiСЧ рiшень;
- блок державного контролю й арбiтражу, забезпечення самокорекцiСЧ полiтичного режиму та зворотного звязку з обСФктами державного керiвництва.
Наступною ланкою в механiзмi державноСЧ полiтики СФ розробка державноСЧ стратегiСЧ та прийняття рiшень, повязаних iз законодавчим процесом i оперативним управлiнням з боку органiв виконавчоСЧ влади. Активну участь у виробленнi державноСЧ полiтики беруть i законодавчi та виконавчi iнститути влади. Залежно вiд спiввiдношення владних повноважень мiж ними, вирiзняють двi основнi моделi розробки державноСЧ стратегiСЧ та прийняття рiшень: активна i представницька. Для активноСЧ моделi не характерне формування законодавчими iнститутами визначальних принципiв i конституцiйних норм, вироблення стратегiСЧ загальнодержавноСЧ полiтики. Водночас практична реалiзацiя стратегiчних рiшень i сама технологiя оперативного управлiння закрiплена за виконавчими органами.
Згiдно з iншою, представницькою моделлю, законодавчi парламентськi органи обмежуються лише формуванням найзагальнiших орiСФнтирiв i правил гри, а прийняття багатьох важливих оперативно-стратегiчних рiшень делеговано в структури виконавчоСЧ влади.
Третiм складником механiзму здiйснення державноСЧ полiтики СФ процес застосування технологiчних прийомiв i методiв оперативного управлiння, зумовлених необхiднiстю реалiзацiСЧ стратегiчних цiлей i рiшень та орiСФнтованих у першу чергу на практичний управлiнський вплив. Цей етап управлiнського циклу безпосередньо повязаний з полiтичними режимами, що вiдображають особливостi iнституцiональноСЧ взаСФмодiСЧ державних органiв з громадянами, так само як i методи полiтико-правового управлiння (спiввiдношення примусу й переконання, насилля й закону тощо).
Останнiй блок у механiзмi державноСЧ полiтики забезпечуСФ контроль управлiнського процесу й самокорекцiю його режиму, тобто вирiшення конфлiктiв, робота системи нагляду й арбiтражу, забезпечення дiСЧ зворотного звязку, повязаного передусiм з судово-конституцiйним процесом, та функцiонування контрольно-наглядових iнститутiв (прокуратура, омбудсмен тощо).
У звязку з аналiзом управлiнських засад формування i здiйснення державноСЧ полiтики та характеристикою iСФрархiСЧ функцiональних блокiв постаСФ проблема субординацiСЧ мiж носiями державних повноважень, координацiСЧ мiж субСФктами й обСФктами державного управлiння. Розглядаючи державу як систему субiнститутiв, зазначимо, що вони розмежовуються за своСЧми повноваженнями та функцiями на горизонтальнi (галузi влади) й вертикальнi (рiвнi влади) ряди. Процес державного управлiння (за А. Бентлi) подiляСФться на групову активнiсть людей, що дiють у межах трьох гiлок влади на три горизонтальних субпроцеси: законодавчий, адмiнiстративний i судовий. Подiбну iСФрархiзовану структуру маСФ i сам обСФкт державноСЧ полiтики та управлiнськоСЧ взаСФмодiСЧ суспiльство. Структурування громадянського суспiльства як сфери державноСЧ взаСФмодiСЧ розглядаСФться за такими пiдходами.
- Як обСФкт державного реТСулювання, вирiзняють сфери суспiльного життя, окремi види наявних у суспiльствi ресурсiв i вiдповiднi СЧм напрями державноСЧ полiтики: економiчна, соцiальна, культурна, освiтня, iнформацiйна та iншi.
- Пiдставою для класифiкацiСЧ обСФктiв державного управлiння СФ подiл на рiзноманiтнi соцiально-демографiчнi, професiонально-квалiфiкацiйнi чи етнiчнi групи людей. На змiну соцiального стану цих груп спрямований управлiнський вплив, вiдповiдно до якого здiйснюСФться специфiчна жiноча, молодiжна чи етнонацiо