Специальный статус Курдского автономного района в Ираке
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
В·витку. [6]
Для здiйснення своСЧх завдань i функцiй кожна держава створюСФ рiзноманiтнi органiзацiСЧ. Така система всiх державних органiзацiй, що беруть участь у здiйсненнi завдань i функцiй держави, називаСФться СЧСЧ механiзмом. Серед названих органiзацiй СФ державнi органи, що надiленi державно-владними повноваженнями. Систему таких органiв i називають апаратом держави. Звiдси механiзм держави криСФ в собi:
- апарат держави;
- державнi пiдприСФмства;
- державнi установи;
- iншi державнi органiзацiСЧ.
Державнi пiдприСФмства вид державних органiзацiй, якi безпосередньо реалiзують функцiСЧ та завдання держави у сферi матерiального виробництва. Сюди слiд вiднести державнi пiдприСФмства з виробництва товарiв, надання послуг, торгiвлi, громадського харчування та iн.
Державнi установи вид державних органiзацiй, на якi покладено завдання з реалiзацiСЧ функцiй держави у сферi нематерiального виробництва. До них слiд вiднести установи у сферi культури, охорони здоровя тощо. Це, наприклад, державнi дошкiльнi дитячi установи, школи, училища, середнi й вищi навчальнi заклади, система лiкарень, санаторiСЧв та iнших установ охорони здоровя.
Дiяльнiсть держави в умовах сучасного суспiльства повинна враховувати рiвень загальнонародних, групових, iндивiдуальних iнтересiв в органiзацiСЧ життСФдiяльностi суспiльства, що СФ основним показником СЧСЧ ефективностi й навiть необхiдностi. Управлiнськi аспекти дiСЧ полiтики зумовленi не тiльки соцiально-економiчними детермiнантами, а й напрямом державноСЧ полiтики в суспiльствi загалом. Як зауважуСФ американський дослiдник Т. Ловi, практика управлiння визначаСФ полiтику [5].
Звязок державноСЧ полiтики й соцiально-економiчних суспiльних детермiнант в аспектi управлiння виявляСФться в тому, що основними субСФктами управлiння суспiльством СФ державнi iнститути, а тому полiпшення управлiння найважливiший чинник дiяльностi держави. Ось чому державна полiтика, на думку Г.Райта, СФ сферою, яка складаСФться з багатьох диiиплiн, сфокусованих на процесах i функцiях управлiння. Державне управлiння трактуСФться як спiльнi зусилля певноСЧ групи в контекстi держави; охоплення всiх трьох гiлок влади виконавчоСЧ, законодавчоСЧ i судовоСЧ; важливий чинник у формуваннi державноСЧ полiтики, а отже, як один зi складникiв процесу полiтики [6].
Соцiально-економiчнi умови водночас СФ субСФктом i обСФктом впливу полiтики, адже навколишнСФ середовище може лiмiтуватися й реТСулюватися ефективною полiтикою. До поняття середовища можемо вiднести:
- географiчнi характеристики: клiмат, ресурси, топографiю тощо;
- демографiчнi характеристики: чисельнiсть i динамiка населення, розселення, урбанiстичнi умови, вiкова структура населення;
- полiтичну культуру;
- соцiальну структуру суспiльства;
- економiчну систему.
ВзаСФмозалежнiсть суспiльних умов i державноСЧ полiтики зумовлена тим, що, вiдповiдно до конкретно-iсторичних умов, державна полiтика може здiйснюватися у двох режимах: нормальному та надзвичайному.
Перший ТСрунтуСФться на обСФктивних законах i максимально враховуСФ дiСЧ механiзмiв соцiальноСЧ саморегуляцiСЧ, тобто здiйснення полiтичноСЧ та управлiнськоСЧ дiяльностi за допомогою мiнiмально необхiдного владного реТСулювання максимально вiльноСЧ життСФдiяльностi суспiльства.
Другий, надзвичайний, режим виходить iз визнання особливого, вкрай гострого соцiально-полiтичного чи економiчного стану й забезпечуСФться певним (iнколи значним) обмеженням прав i свобод громадян, а також значним звуженням дiСЧ механiзмiв саморегуляцiСЧ.
Отже, враховуючи те, що обСФктом державноСЧ полiтики СФ насамперед соцiальна органiзацiя суспiльства з властивими СЧй соцiальною структурою й соцiальними процесами, можна стверджувати про обСФктивно обумовлену необхiднiсть взаСФмозалежностi суспiльних умов i напрямiв розвитку державноСЧ полiтики. Форми, методи, принципи, характер, перешкоди тощо для прогресивного розвитку ефективноСЧ державноСЧ полiтики зумовлюються потребами суспiльного розвитку, якi виявляються через iнтереси соцiальних верств i груп. ВзаСФмозвязок державноСЧ полiтики й соцiально-економiчних умов суспiльного розвитку СФ предметом для окремого ТСрунтовного дослiдження середовища аналiзу державноСЧ полiтики. Докладнiше розглянемо питання необхiдностi й меж втручання держави в суспiльнi сфери, тобто схарактеризуСФмо пiдстави для державноСЧ полiтики.
Проблеми взаСФмовiдносин вiльного ринку i держави мають досить складну архiтектонiку. Суперечки навколо державно-полiтичного втручання в економiчну сферу мають тривалу iсторiю, а лiберально-демократичнi режими, що стимулюють амплiтудний суспiльний розвиток, сприяють узгоджено-поступальному зростанню добробуту в цих краСЧнах. Як зазначаСФ О. КiлiСФвич, саморегульована ринкова економiка, звичайно, СФ утопiСФю, i це питання на сьогоднi не СФ дискусiйним. Потрiбна певна державна полiтика, яка спрямована на досягнення рiзних цiлей, якi ставить суспiльство перед владою [10].
Найголовнiшим, з нашого погляду, СФ залежнiсть якостi економiчноСЧ полiтики вiд полiтичноСЧ системи. Досить тривалий перiод нарiжним каменем iдеологiчноСЧ доктрини нашого розвитку була абсолютизацiя економiки, але, як показуСФ досвiд, цей пiдхiд виявився хибним. Якщо полiтична система фрагментарна, iнститути не мають ефективноСЧ дiСФздатностi, а парламентська бiльшiсть становить. опозицiю уряду, то про яку якiсть економiчноСЧ полiтики можна говори