Соціологічний аналіз молодіжної наркоманії в Україні
Курсовой проект - Социология
Другие курсовые по предмету Социология
лене розривом соціальних звязків у силу тих або інших причин (смерть близьких, розлучення). Соціальна розєднаність у цих і подібних випадках породжує відчуття нікчемності, самітності, безцілісності існування.
Альтруїстичне самогубство, навпроти, обумовлено дуже сильним поглинанням індивіда соціальною групою. Прикладами подібного типу може бути самогубство дружини після смерті чоловіка.
Фаталістичне самогубство виникає, коли з боку групи виходить надлишковий контроль, що виражається в строгій регламентації в особистому житті. Для деяких індивідів це може стати нестерпним. [6]
Відзначено, що імовірність прояву цієї форми відхилень залежить і від вікової групи. Самогубства відбуваються частіше у віці після 55 і до 20 років, сьогодні самогубцями стають навіть 10-12-літні діти. Світова статистика свідчить, що суїцидна поведінка частіше виявляється в містах, серед самотніх і на крайніх полюсах суспільної ієрархії.
В Україні на початку XX в. суїцидна поведінка не одержала такого поширення, як у ряді європейських країн. До 80 р. р. ситуація істотно змінилася: СРСР по частоті самогубств перевершив деякі з європейських країн (30 на 100 тис. населення), потім спостерігалося зниження числа самогубств до 19 на 100 тис. населення в 1989 р. Однак та глибока соціально-економічна криза, у якої знаходяться сьогодні республіки колишнього СРСР, викликає, як вважають соціологи, нову хвилю самогубств.
Дослідження суїцидної поведінки на території колишнього СРСР виявляє цілий ряд особливостей. Усі колишні республіки Радянського Союзу можна умовно розділити на дві групи: перша - республіки Європейської частини колишнього СРСР, Росія, Грузія, у них рівень самогубств серед міського населення нижче, ніж серед сільського, і складає близько 70%; друга - республіки Середньої Азії, Закавказзя (крім Грузії), Казахстан; тут рівень міських самогубств вище, ніж у сільській місцевості, у середньому у 2 рази. Перше співвідношення можна назвати європейським, а друге - азіатським типом поширення самогубств. Азіатський тип поширення самогубств порозумівається національно-релігійними традиціями, особливостями міжособистісних відносин, великою кількістю багатодітних родин, урбанізацією; європейський - несприятливою соціально-економічною обстановкою на селі, стагнацією сільського життя, відтоком працездатних селян у міста, старінням сільських жителів. По цих же причинах серед міст по числу самогубств лідирують малі і середні.
Нарешті, безсумнівний звязок суїцидної поведінки з іншими формами соціальних відхилень, наприклад, з пияцтвом. Судовою експертизою встановлено: 68% чоловіків і 31% жінок покінчили з життям, знаходячись у стані алкогольного спяніння. На обліку як хронічні алкоголіки знаходились 12% що зробили самогубство чоловіків. Для профілактики самогубств важливе значення має зясування стану емоційно-вольової сфери людини, що намагається покінчити із собою, її психічне відношення до майбутнього суїциду. Оскільки самогубство - діяння навмисне, то, перш ніж говорити про його попередження, необхідно розглянути мотиви і причин самогубств:
1. Особисто-сімейні конфлікти, у тому числі сімейні конфлікти, розвід; хвороба, смерть близьких; самітність; невдала любов; образи з бокові навколишніх; полова неспроможність.
2. Стан здоровя, у тому числі психічні захворювання; соматичні захворювання; каліцтва.
3. Конфлікти, звязані з антисоціальною поведінкою суїцидента, у тому числі побоювання кримінальної відповідальності; страх іншого покарання або ганьби.
4. Матеріально-побутові труднощі.
5. Конфлікти, звязані з роботою або навчанням,
у тому числі конфлікти на роботі; неуспіхи в навчанні.
6. Інші мотиви. [36]
Більшість людей, що планують самогубство, не хоче вмирати. Їх переповняє почуття безнадійності, гніву на оточуючих; вони переконують себе, що їхні проблеми ніколи не будуть вирішені. Це спроба знайти допомогу і підтримку у навколишніх. Така людина може стати жертвою власних дій і, навпроти, орієнтована на лікування, він швидко розуміє, що самогубство - не вихід зі сформованої ситуації. Методами профілактики запобігання самогубств є постійні спостереження за особами із суїцидальними настроями, наявність телефонів довіри й анонімних психологічних консультацій, а у відомій ситуації - негайна допомога психіатра. В Україні сьогодні зявився ряд суїцидологічних центрів і кабінетів соціально-психологічної допомоги, де люди в критичній ситуації можуть одержати професійну допомогу.
Винятково відповідальним етапом профілактики самогубств виступає надання допомоги суїциденту з боку соціального працівника. Як показує практика, існує три основних способи допомоги людині, що думає про суїцид:
- Своєчасне діагностування і відповідне лікування суїцидента.
- Активна емоційна підтримка людини, що знаходиться в стані депресії.
- Заохочення його позитивної спрямованості з метою полегшення негативної ситуації. При цьому важливо дотримувати наступних правил:
будьте упевнені, що ви в стані допомогти;
набирайтеся досвіду від тихнув, хто вже був у такій ситуації;
будьте терплячі;
не намагайтеся шокувати або загрожувати людині, говорячи "Піди і зроби це";
не аналізуйте його поведінкові мотиви, говорячи: "Ви так почуваєте собі, тому що. ";
не сперечайтеся і не кажіть: "Ви не можете убити себе, тому що. ";
робіть усе від вас залежне, але не беріть на себе персональну відповідальність за чуже ж?/p>