Соціологічний аналіз молодіжної наркоманії в Україні
Курсовой проект - Социология
Другие курсовые по предмету Социология
тизм) як соціальне явище характеризується ступенем поширеності споживання наркотиків або прирівняних до них речовин без медичних показань, куди входити як зловживання наркотиками, так і хворобливе (звичне) їхнє споживання. Конвенція про психотропні речовини 1977 р. як наркотики розглядає речовини, що викликають залежність (звикання) на основі порушення або гноблення центральної нервової системи, порушення моторних функцій, мислення, поведінки, сприйняття, появи галюцинацій або зміни настрою. Усього нараховується близько 240 видів наркотичних речовин рослинного і хімічного походження. [33]
Атмосфера самозаспокоєності в 60 - 70-х рр. виявилася однієї з головних причин того, що в суспільстві не звертали досить уваги на цю гостру соціальну проблему. Це зло охопило різні суспільні групи, вразило представників найбільш дієздатної частини населення.
За даними А.А. Габіані, наркоманія поширена головним чином серед чоловіків у віці до 35 років, що проживають у містах. Особливо тривожить те, що третина з них - молодь до 25 років. Хоча наркоманія являє собою, насамперед міську проблему, однак географія споживання наркотичних засобів розширилася, пагубна пристрасть проникнула навіть в окремі сільські райони.
Середня тривалість життя наркомана 5-7 років. Серед підлітків (до 18 років), що вживає наркотики, смертність вище на 30%. Серед наркоманів до 25років - на 50%, після 25 років - на 70%.
Вище рівень смертності серед чоловіків, найчастіше гинуть від передозування. “Професійна" хвороба наркоманів - гепатит. В останні роки з нею почав конкурувати СНІД. Більшість усіх випадків зараження СНІДом відбувається через шприц.
З погляду рівня освіти наркомани мало чим відрізняються від своїх однолітків: більшість (83,3%) має середнє, незакінчену вищу або вищу освіту, 61,7% працювали, 5,8% училися, не працювали і не училися - 24,8% (але якщо дивитися правді в особу ті за останні кілька років “утворених” наркоманів вусі менше, а останніх вусі більше).
Приблизно кожен другий живе в родині, де хтось зловживає спиртним або наркотиками, має судимість або важко хвора, часто психічними або нервовими захворюваннями.
Досить широко поширена полінаркоманія. Гашиш приймають 83,9%, морфій-46,7, опій - 43,8, кокаїн - 11,7, героїн - 2%. Більшість - зразково 3/4 - почали з гашишеві, що, всупереч існуючій думці про нібито незначну шкідливість, приводити до тяжких наслідків. Викликає заклопотаність і та обставина, що багато хто відносяться до категорії хронічних наркоманів, тобто осіб, давно і систематично приймаючі наркотики.
Більшість опитаних (77,1%) пристрастилися до зілля під впливом інших осіб. До числа спокусників відносяться головним чином друзі і знайомі. Майже 2/3 малі гедоністичні устремління, відчували спрагу гострих відчуттів, четверта частина вступила на цей шлях, наслідуючи іншим, зі снобістських спонукань.
Число тих, хто шукав у наркотиках забуття після перенесеної психічної травми, особистої драми або потягнувся до них через незадоволеність життям, не велике. Приведені дані спростовують спрощене уявлення, начебто головна причина споживання наркотиків - бажання перебороти страждання, придбати щиросердечну рівновагу.
Споживачі наркотиків платять за них чималі гроші. Зрозуміло, що відповідну суму більшість споживачів наркотиків можуть дістати тільки злочинним шляхом, тому що багато хто з них не працюють, а якщо і трудяться, то таких грошів не заробляють. Це дозволяє зробити висновок, що наркоманія ставши такою суспільною проблемою, не бачити якої вже не можна: потрібне глибоке пророблення мір боротьби з цим явищем, у тому числі і за допомогою виявлення глибинних соціальних причин. [40]
2.4 Суїцид
Суїцид - намір позбавити себе життя, підвищений ризик здійснення самогубства. Ця форма поведінки пасивного типу, що відхиляється, є способом відходу від нерозвязних проблем, від самого життя.
У різні епохи й у різних культурах існували свої оцінки цього явища: часто самогубство засуджували (з погляду християнської моралі самогубство вважається тяжким гріхом), іноді ж допускали і вважали у визначених ситуаціях обовязковим. При оцінці конкретних суїцидальних актів багато що залежить від мотивів і обставин, від особливостей особистості. Дослідження свідчать, що фактором, що провокує суїцидну поведінку, виступає специфічна комбінація таких характеристик, як стать, вік, освіта, соціальний і родинний стан. [3]
Світовий досвід дослідження самогубств виявляє основні закономірності суїцидної поведінки. Суїциди в більшому ступені характерні для високорозвинених країн, і сьогодні існує тенденція до збільшення їхнього числа. Суїцидна активність має визначені тимчасові цикли. Факт весняно-літнього піка й осінньо-зимового спаду її був відзначений ще Э. Дюркгеймом. Кількість самогубств зростає у вівторок і знижується в середу-четвер. Кінець тижня більше "небезпечний" для чоловіків. Співвідношення між чоловіками і жінками приблизно таке: 4: 1 при вдалих самогубствах і 4: 2 при спробах, тобто суїцидна поведінка чоловіків частіше приводить до трагічного результату.
Дюркгейм виділив 4 типи самогубств: аномічне, егоїстичне, альтруїстичне і фаталістичне.
Аномічний тип самогубств одержує поширення, коли в суспільстві виникає неузгодженість ціннісного світу. Люди можуть переживати економічні негоди, війни й інші катаклізми без процентного росту самогубств, якщо зберігається високий ступінь їхньої соціальної інтеграції.
Егоїстичне самогубство обумов