Скрипкове мистецтво
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Реферат
Скрипкове мистецтво
План
Розвиток скрипкового iнструментарiю
Становлення скрипкових виконавських шкiл та СЧх видатнi представники
УкраСЧнське скрипкове мистецтво
Творча постать Д. Ойстраха
Творчий шлях Ю.Башмета
Молода ТСенерацiя захiдно-украСЧнських виконавцiв скрипалiв
Розвиток скрипкового iнструментарiю
Cмичковi iнструменти належать до найдавнiших видiв музичного iнструментарiю i набули поширення у рiзних народiв усiх континентiв. У цьому контекстi зробимо короткий екскурс в iсторiю розвитку СФвропейського скрипкового iнструментарiю. Ймовiрно, що через персiв та маврiв попередники скрипки потрапили до РДвропи у VIII ст.н.е. Однак, дослiдники свiдчать, що ще до вторгнення в РДвропу арабiв, у мандрiвних поетiв i спiвакiв, якi жили на територiСЧ РЖрландiСЧ та ШотландiСЧ, був триструнний iнструмент кельтського походження пiд назвою кротта. У середньовiчнiй РДвропi серед мандрiвних музик менестрелiв побутували мiнiатюрних розмiрiв смичковi iнструменти фiделi та ребеки.
Струнно-смичковi iнструменти були вiдомi в КиСЧвськiй Русi ще в Х ХРЖ столiттях. Проникнення цих iнструментiв на словянськi землi вiдбулося зi сторони АзiСЧ, де вони побутували ще в РЖ ст. до н.е. Це пiдтверджуСФться зображенням гiтароподiбного смичкового iнструменту на Айртамському фризi (вiдноситься до початку нашоСЧ ери), знайденому на територiСЧ СередньоСЧ АзiСЧ. Шлях смичкових iнструментiв з АзiСЧ в РДвропу пролягав через Вiзантiю, з якою в той час була тiсно повязана КиСЧвська Русь. Тому стаСФ цiлком очевидним припущення, що струнно-смичковi iнструменти були запозиченi саме в них. Це пiдтверджуСФться розписами фресок Софiйського собору в КиСФвi, створеними вiзантiйськими майстрами, на однiй з яких зображений музикант зi смичковим iнструментом, схожим за формою корпусу на примiтивну вiолу. Перша письмова згадка про смичковий iнструмент пiд назвою смик в письмовiй памятцi КиСЧвськоСЧ Русi вiдноситься до ХРЖ столiття. Цi данi пiдтверджуються словами з Патриаршей летописи, датованоСЧ 1068 р.
Улюбленим iнструментом середньовiчних аматорiв-музикантiв, так званих скоморохiв, мистецтво яких набуло найбiльшого розквiту в епоху КиСЧвськоСЧ Русi, був струнний iнструмент гудок. Однак, скоморохи постiйно пiддавалися гонiнням зi сторони православноСЧ церкви, яка вважала гру на iнструментах грiховною. До кiнця ХVРЖРЖРЖ ст. популярнiсть гудка знижуСФться i в першiй половинi ХРЖХ ст. вiн майже повнiстю витiсняСФться з народноСЧ музичноСЧ практики скрипкою.
Прототип сучасноСЧ скрипки зявився в УкраСЧнi наприкiнцi XV початку XVРЖ ст, очевидно завезений в УкраСЧну мандрiвними музикантами, скорiше польськими народними скрипалями, якi подорожували в Середнi вiки всiСФю РДвропою.
Вiдмiтимо, що iнтенсивна робота у iнструментотвореннi проходила в рядi краСЧн у ФранцiСЧ, Польщi, ЧехiСЧ, де утворилися своСЧ школи скрипкових майстрiв. Наприклад, чудовi скрипки кракiвського майстра Mapцина Гроблича-старшого збереглися в досить обмеженiй кiлькостi, здебiльшого тому, що купцi-експортери продавали СЧх, видаючи за роботи майстрiв брешiанськоСЧ школи.
У ХVI XVII столiттях набув популярностi ще один нетрадицiйний струнно-смичковий iнструмент трумшайт, або тромба марина (морська труба). РЖнструмент був вищий за людину, мав СФдину струну, яка створювала дуже сильний звук. Англiйськi моряки грали на ньому, коли треба було подати вiдповiдний сигнал.
Скрипка, як музичний iнструмент з усiма його зовнiшнiми особливостями (форма, величина, кiлькiсть струн, спосiб звуковидобування) i характерними звуковими якостями, виникла на початку чи приблизно у серединi ХVРЖ ст. у Пiвнiчнiй РЖталiСЧ, яка вже в ХV ст. славилася своСЧми майстрами з виробництва лютень, а кiнця ХV початку XVРЖ ст. також вiол. Серед вiдомих майстрiв Дж. Керлiно, П. Дарделлi та iншi. Певнi традицiСЧ iнструментобудування, а також наявнiсть сировинних ресурсiв сприяли тому, що саме в цiй частинi РЖталiСЧ було здiйснено першi спроби створення скрипки, а згодом утвердилися видатнi школи виготовлення скрипок брешiанська i кремонська.
Брешiанська школа в ЛомбардiСЧ була заснована Гаспаро Бертолоттi та Паоло Маджiнi, а СЧСЧ розквiт припадв на РЖРЖ половину XVI початок XVII столiття. Кремонську школу заснувала у XVI столiттi цiла династiя майстрiв Аматi. РЗРЗ патрiархом був Андре Аматi (1500 1577), який разом з своСЧми синами Антонiо (1540 1607) та РЖСФронiмом (1561 1630) надали скрипцi того довершеного вигляду, який майже без змiн дiйшов до наших часiв. РЖнструменти, виготовленi кремонськими майстрами, мають гучний, нiжний, срiблястий голос, який нагадуСФ своСЧм звучанням сопрано. Аматi свiдомо намагалися наблизити звучання скрипки до людського голосу, у СЧх скрипок окрiм нiжного тембру, зявляСФться звучнiсть i сила, необхiднi для музикування у концертних залах. Цi якостi розвинули у подальшому учнi, серед яких легендарнi Антонiо Страдiварi (1644 1737), Андре Гварнерi Дель Джезу (1698 1744). РЖнструменти, створенi майстрами А.Страдiварi та А.Гварнерi, й сьогоднi вважаються неперевершеними.
Антонiо Страдiварi прожив довге життя: вiн помер у 94 роки. Його iмям пiдписано понад 1500 iнструментiв, серед яких не тiльки скрипки, але i альти, вiолончелi, контрабаси, лютнi та гiтари. Його скрипкам з монограмою, в якiй сплетено латинськi лiтери A. i S., давали iмена Роде, Дофiн, Свiтанок. Восени 1996 року одна iз скрипок Страдiвар