Скрипкове мистецтво
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
зi (1950) мав можливiсть багато гастролювати як солiст-виконавець у СРСР i за рубежем, бiльше 10 рокiв грав у трiо з Д.Башкировим i М.Хомiцером.
Серед представник молодоСЧ генераiСЧ скрипалiв-виконацiв М. Савченко. У 1995 роцi вiн виступив на РЖРЖРЖ Мiжнародному конкурсi скрипалiв iменi Леопольда Моцарта в Нiмеччинi, де, крiм звання лауреата, одержав Премiю публiки i прекрасний iнструмент скрипку роботи французького майстра другоСЧ половини ХVРЖРЖРЖ сторiччя. Через три роки ця скрипка звучала на ХРЖ Мiжнародному конкурсi iменi П. РЖ. Чайковського, який принiс йому першу премiю i Золоту медаль. Московська преса тодi вiдзначила його справжнiй талант, сильний характер, справжню виконавську волю. Японська преса написала, що вперше за останнi 8 рокiв на конкурсi iменi П.Чайковського зявився видатний музикант, який звернув на себе увагу яскравим темпераментом, неповторним сприйняттям свiту.
Всесвiтньою популярнiстю користуСФться мистецтво РЖ.Ваймана, Б.Л.Гутнiкова, В.Спiвакова, Г.Жiслiна, та виконавство молодих скрипалiв РЖ.Безродного, С.Кравченка, М.Саченка, якi продовжують справу музикантiв старшого поколiння.
Проведений аналiз виконавських шкiл свiдчить, що кожна з них внесла свiй неповторний вклад у панораму свiтового скрипкового мистетцва i, розвиваючи нацiональнi виконавськi традицiСЧ, творила свiтову музичну культуру.
УкраСЧнське скрипкове мистецтво
Дослiдження iсторiСЧ свiтового скрипкового мистецтва як цiлiсного, взаСФмоповязаного процесу неможливе без детального i всебiчного аналiзу виникнення, становлення та розвитку нацiональних виконавських та педагогiчних шкiл, СЧх традицiй та особливостей. Складовою частиною цього завдання СФ вивчення iсторичноСЧ еволюцiСЧ одного з яскравих та самобутнiх явищ украСЧнськоСЧ музичноСЧ культури скрипкового мистецтва, яке протягом багатьох столiть пройшло великий шлях, збагативши свiтову музичну культуру iменами талановитих виконавцiв, педагогiв та композиторiв. Тiсно повязане з народним музичним виконавством, професiйне скрипкове мистецтво зiграло важливу роль у становлення та розвитку украСЧнськоСЧ нацiональноСЧ культури, мало безпосереднiй вплив на формування нацiонального iнструментального стилю.
Великих внесок у розвиток скрипковоСЧ педагогiки УкраСЧни зробив випускник ВаршавськоСЧ консерваторiСЧ, один iз засновникiв КиСЧвськоСЧ скрипковоСЧ школи РЖван Водольський, який працював викладачем музичного училища протягом 1863 1875 рокiв. З його класу вийшли видатнi скрипалi вiртуози РЖ.Котек, А.Колаковський, А.Чабан, П.Золотаренко та iншi.
Зростання рiвня викладання гри на струнних iнструментах у КиСЧвському музичному училищi спостерiгаСФться в перiод викладання у ньому талановитого педагога О.Шевчика, який пiдготував цiлу плеяду прекрасних скрипалiв. Серед них М.Сикард, М.Ерденко, М.Захаревич, Ю.Лясута, Д.Пекарський. Педагоги старшого поколiння стали фундаторами киСЧвськоСЧ скрипковоСЧ школи, яка здобула великий авторитет у нашiй краСЧнi та за СЧСЧ межами. Пiдтвердженням тому СФ поколiння украСЧнських митцiв лауреатiв мiжнародних конкурсiв, якi починаючи з 50-х рокiв ХХ столiття i до нашого часу примножують кращi традицiСЧ скрипковоСЧ школи та прокладають новi шляхи в розвитку сучасного виконавського мистецтва.
Одним iз фундаторiв КиСЧвськоСЧ професiйноСЧ скрипковоСЧ школи став М.Г.Ерденко, видатний концертний виконавець та педагог. М.Ерденко, як один iз переможцiв Московського конкурсу скрипалiв 1910 року, був запрошений до числа педагогiв КиСЧвського музичного училища, яке у 1913 роцi було реорганiзоване в КиСЧвську консерваторiю. Активна педагогiчна та виконавська робота продовжувалася аж до переСЧзду М.Ерденка до Москви у 1922 роцi. Його педагогiчна дiяльнiсть опиралася на великий досвiд талановитого виконавця, на його широкий репертуар, який включав твори А.Вiвальдi, Д.Тартiнi, В.-А.Моцарта, Г.Венявського, П.Сарасате, П.Чайковського, О.Глазунова.
Видатним киСЧвським педагогом та виконавцем впродовж 1918 1950 рр. був Д.С.БертьСФ. Закiнчивши Петербурзьку консерваторiю по класу скрипки в професора Л.Ауера та ЛейпцiТСську консерваторiю по класу симфонiчного диригування, вiн певний час працював концертмейстером оркестру графа А.ШереметьСФва. ТРрунтовнiсть методичноСЧ системи Д.БертьСФ проявляСФться зокрема, у рекомендованому ним репертуарi, де поряд iз проходженням методичного матерiалу етюдiв Р.Крейцера, каприсiв П.Роде виконувались вiртуознi пСФси Г.Веняв- ського, К.Сен-Санса, росiйська скрипкова класика концерти П.Чайковського, О.Глазунова. Випукниками Д.БертьСФ були О.Пархоменко, А.Штерн, В.Стеценко, О.Кравчук та iншi.
Новий етап розвитку киСЧвських скрипкових класiв у пiслявоСФнний перiод повязаний з творчiстю педагогiв О.Г.Манiлова, П.М.Макаренка. В цей час КиСЧвська скрипкова школа виховала перших лауреатiв i дипломатiв Мiжнародних та Всесоюзних конкурсiв А.Мельникова, А.Винокурова, З.Зелинського, В.Бродського, Т.Печеного та iн.
З 1957 року на кафедрi скрипки КиСЧвськоСЧ консерваторiСЧ почав плiдну педагогiчну та виконавську роботу видатний скрипаль, професор О.Горохов, випускник МосковськоСЧ консерваторiСЧ по класу професорiв Л.Цейтлiна та А.Ямпольського, лауреат мiжнародних конкурсiв у Будапештi, ЛейпцiТСу, Празi, Брюсселi. Працюючи на кафедрi з 1957 по 1998 рр., вiн виховав цiлу плеяду талановитих скрипалiв: В.Козiн, РЖ.АндрiСФвський, Г.Коновалов, Н.Сiваченко та iншi. Педагогiчну працю О.Горохов поСФднував з активною виконавською та