Скрипкове мистецтво
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
? половинi XVII столiття провiдна роль серед виконавських мистецтв починаСФ належати скрипковому, що було повязано з розквiтом виконавства на струнних iнструментах та успiшними спробами вдосконалення самих iнструментiв. Для цього етапу становлення скрипкового мистетцва характерним був синкретизм виконавства: талановитi скрипалi-вiртуози були одночасно й композиторами, творчiсть яких розкривала незнанi ранiше технiчнi можливостi iнструментального виконавства й утверджувала новi музичнi форми.
Одним з таких був Арканджелло Кореллi (1653 1713) композитор, виконавець-вiртуоз, який започаткував золоту добу iталiйського скрипкового мистецтва. Грi на скрипцi А.Кореллi навчався у Дж. Бенвенутi в БолоньСЧ, i в 17 рокiв уже став членом БолонськоСЧ фiлармонiчноСЧ академiСЧ. А.Кореллi по праву вважаСФться засновником римськоСЧ скрипковоСЧ школи, серед його найвизначнiших учнiв: Франческо Джемiнiанi (1687 1762) i ПьСФтро Локателлi (1695 1764), який був попередником Н.Паганiнi в галузi скрипковоСЧ вiртуозностi. А.Кореллi-скрипаль зробив значний внесок у розвиток скрипковоСЧ методики, зокрема виконання подвiйних нот, акордiв, арпеджiо.
Впродовж XVIII ст. у скрипковому мистецтвi вiдбуваСФться формування класичного стилю. Значний внесок в цей процес зробила iталiйська скрипкова школа, зокрема СЧСЧ яскравий представник Антонiо Вiвальдi (1677 1741) композитор, скрипаль-вiртуоз та музичний дiяч.
А.Вiвальдi збагатив iнструментальну музику прекрасними зразками скрипкових концертiв, загальним числом 228, якi стали однiСФю з вершин iталiйського мистецтва бароко. Серед значноСЧ кiлькостi рiзноманiтних iнструментальних концертiв (близько 465), 27 написанi для вiолончелi, 16 для флейти, 38 для фагота, 12 для гобоя, 49 кончерто-гроссо для оркестру, 76 сонат для рiзних iнструментiв, бiльша половина з яких для скрипки.
Величезна творча спадщина композитора майже сто рокiв пролежала в бiблiотеках та архiвах. Тiльки з середини XIX ст. в концертних залах знову зазвучали iнструментальнi твори А.Вiвальдi, зокрема чотири програмнi концерти Пори року (виданi ще в 1725 р. в Амстердамi), кожному з яких передував сонет. Навiть через столiття Пори року вражають своСФю витонченою красою та поетичнiстю. Сьогоднi iнструментальнi та вокальнi шедеври Антонiо Вiвальдi виконуються на багатьох концертних iенах свiту.
РЖншим яскравим представником плеяди найвизначнiших iталiйських композиторiв скрипалiв XVIII столiття СФ Джузеппе Тартiнi (1692 1770) основоположник падуанськоСЧ скрипковоСЧ школи. Його методичнi погляди узагальненi в наступних працях: Лист до ученицi, Правила руху смичка, Мистецтво смичка, якi називають енциклопедiю штриховоСЧ технiки XVIII столiття.
Вагомим СФ значення творчостi митця в розвитку класичних жанрiв концерту й сонати. Зокрема, його соната Диявольськi трелi СФ вершиною скрипковоСЧ музики XVIII столiття. У нiй мелодiйна виразнiсть, вiртуознiсть майстерно поСФднуСФться з багатством штриховоСЧ технiки та використанням прикрас. Серед сучасний iталiйських скрипалiв вiдомими СФ У.Угi, Д.Плотiно, Л.Марзадорi.
Серед СФвропейський шкiл вiдомою СФ польська скрипкова школа, яка подарувала свiтовi Генрика Венявського (1835 1880) видатного скрипаля, найяскравiшого представника вiртуозно-романтичного напрямку в скрипковому мистецтвi XIX столiття. Його грi було притаманне мистецтво спiву на скрипцi, виразнiсть фразування та блискуча вiртуозна технiка смичка. Г. Венявский вiдомий також як прекрасний педагог, перший професор по класу скрипки в Петербурзькiй консерваторiСЧ (1862 -1868). Вiдомим скрипалями були також К.Якович, К.Ласонь, М.Урбаняк.
Серед сучасних виконавцiв-скрипалiв Патрiсiя ПСФкутовська, яка закiнчила з вiдзнакою Музичну Академiю iм. Ф. Шопена у Варшавi (2000) у класi Тадеуша ТРадзiни. Потiм упродовж двох рокiв удосконалювала свою майстернiсть у класi РЖгоря Ойстраха у Королiвськiй КонсерваторiСЧ в Брюсселi, пiсля завершення навчання здобула диплом Grand Distinction (2002).
Американська скрипкова школа тiсно повязана з росiйською школою, адже вiдомi американськi скрипалi випускники ПетербурзькоСЧ консерваторiСЧ.
Яша Хейфец (1901 1987) американський скрипаль, один з найбiльших вiртуозiв ХХ ст. Народився 2 лютого 1901р. у Вiльнi (нинi Вiльнюс, Литва). У вiсiм рокiв закiнчив музичну школу й став учнем Л.Ауера в Санкт-Петербурзькiй консерваторiСЧ. Дебютував у Петербурзi (1911), а потiм дав ряд концертiв в Одесi, КиСФвi, Берлiнi й Лейпцизi. В 1917 уперше виступив у Нью-Йорку. З 1960 викладав скрипкову гру в Калiфорнiйському унiверситетi. Блискуча технiка й чудова iнтерпретацiя характернi риси стилю Хейфеца, що зробили його одним з найвiдомiших скрипалiв його поколiння.
РЖСФгудi Менухiн (19161999) видатний американський скрипаль. Народився 22 квiтня 1916 у Нью-Йорку. Першими вчителями по класу скрипки були З.Анкер та Л.Персинджер, пiзнiше, у РДвропi А.Буш i Дж.РДнеску. В 1938 р. пiсля дворiчноСЧ перерви для вдосконалювання майстерностi РЖ.Менухiн повернувся до концертноСЧ дiяльностi уже як зрiлий виконавець-музикант. В 1974 р., у знак високоСЧ оцiнки внеску РЖ.Менухiна в музичне мистецтво, вiн був обраний почесним головою музичного факультету Калiфорнiйського унiверситету (у Лос-Анджелесi). РЖ.Менухiн засновник декiлькох музичних фестивалiв, Школи для обдарованих дiтей в АнглiСЧ. Протягом декiлькох рокiв вiн був головою МiжнародноСЧ музичноСЧ ради при ЮНЕСКО.
РЖсаак Стерн (1920 2001) вiдомий американський скрипа