Синонимия и антонимия в поэзии
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
u> поставлене в такі контекстуальні умови, які змушують його вступати у синонімічні відношення з дієсловом пішов. Така синонімічна паралель відтворює багатогранність відтінків у характері здійснення процесу руху: не просто пішов, що означає поважний рух, а поліз, значення якого рух, утруднений тими чи іншими обставинами. Саме тому тут важливе заперечення не. Використовуючи прийом протиставлення синонімів з різним стилістичним забарвленням, поет підкреслює різницю в значеннях слів, що умовно залишалася поза увагою читачів.
Або візьмімо іншу синонімічну пару. Співвідношення між дієсловами пищить, цвірінькає та співає характеризується експресивно-стилістичним забарвленням перших. І на цьому підкреслено специфічному забарвленні будується така антитеза: "Горобчисько і той за вікном не пищить, не цвірінькає, А співає натхненну свою горобецьку осанну" (237). Емоційно-експресивні цвірінькає-пищить служать ніби тим фоном, на якому нейтральне співає в оточенні емоційно-поетичних слів "натхненну", "осанну" набуває додаткових експресивних відтінків значення.
Іноді зустрічається протиставлення іменників-синонімів: легіт ураган (375), гімн ода (79), присвята ода (79). На основі семантичного протиставлення іменникових синонімів у І.Муратова може бути побудована навіть ціла поезія, як це ми бачимо у ліричній мініатюрі “Підлещується легіт до осички”, де протиставлення леготу і урагану з притаманними їм ознаками створюють напружену драматичну колізію: "Підлещується легіт до осички. Прилащується ніби мимохіть.., Аж поки в ньому лють не зареве, І, ставши ураганом, цю осику Він геть із грунту вирве, розірве" (375). Як бачимо, досить чітко зазначена функція проявляється в протиставленні синонімів легіт ураган, яке підкреслюється дієсловами підлещується прилащується в сполученні з словом легіт, вирве розірве при синонімічному слові ураган, а також формами “осички” і “осики”. Такі синоніми можуть повязуватися з різними словами, але при цьому не тільки не втрачати смислових звязків між собою в тексті, а навпаки, звязувати в єдине ціле за значенням весь текст.
Аналогічне явище можна простежити у вірші “Мати й сонце”: "В небі перше встало сонце, На землі ж найперша мати. Сонце небо відкриває, Відчиняє мати вікна Сонце йде понад землею, По землі проходить мати..., Сонце гріє нас безмовно, І без слів кохає мати..." (149-150). Перед нами розгортається поетична картина, побудована на протиставленні двох образів матері і сонця, земного і небесного. Три пари синонімічних слів пронизують увесь текст: відкриває (сонце) відчиняє (мати), йде (сонце) проходить (мати), безмовно (гріє сонце) без слів (кохає мати). Усередині кожної синонімічної пари відбувається протиставлення, однак, протиставляючи синоніми, митець уживає їх для оформлення структури цілого поетичного тексту: синонімічне протиставлення ряду слів підводить до синонімічного зближення слів сонце і мати. Такі ускладнені прийоми характерні для стилю І.Муратова.
Отже, можна констатувати, що І.Муратов семантичним протиставленням синонімів підкреслює експресивно-стилістичні відмінності слів-синонімів, показує своє ставлення до змальованого, а також формує стилістику тексту.
Аналіз стилістичних функцій синонімів переконливо свідчить, що:
1)найбільш характерними для стилю І.Муратова є функції уточнення, заміщення та семантичного протиставлення;
2) найуживанішою серед них є функція уточнення, оскільки саме ця функція зумовлена потребою виразити найтонші семантичні, експресивні і стилістичні відтінки значення синонімічних слів.
Для реалізації функції диференціації поет використовує такі прийоми, як складання значень слів (благаю заклинаю, жадання мрії), протиставлення за додатковими семами (звучи лунай, несподівано зненацька), зіставлення слів з відтінком причини (шулерська підступна, колискова ніжна), поєднання лексичного повтору і лексичних синонімів (погину погину помру), вживання кількох СР в одному фрагменті (смутно тривожно, вічність безвість, гаснуть зникають);
3) синоніми, що виконують функцію заміщення, не тільки дають можливість уникнути повтору в невеликому тексті (путь шлях, посовітаюся спитаю ради), а й допомагають схарактеризувати поняття з різних сторін (пахощі запах, край рубіж);
4) функцію синонімічного протиставлення поет використовує переважно для активного формування семантико-стилістичного контексту. Протиставлення реалізується в основному дієслівними синонімами з різним стилістичним забарвленням (пищить цвірінькає співає).
Характерним для поетичного стилю І.Муратова є протиставлення дієслівних синонімів як присудків при різних підметах (бринить світ лунає всесвіт), при синонімічних підметах (вщухне буря перевіє вітер), як однорідних присудків при одному підметі (я пішов поліз).
На основі синонімічного протиставлення у поета може бути побудована ціла поезія ("Підлещується легіт до осички", "Мати й сонце").
2.3. Роль синонімів в організації тексту в поезіях І.Муратова
При характеристиці стилістичної ролі синонімів у художньому тексті мало визначити їх функцію, а необхідно ще й виявити способи введення синонімів у текст.
У стилістиці звичайно визначають такі способи використовування синонімів: контактне розміщення, дистантне, рамочне, градація.
Як відомо, під контактним розуміють розташ