Синонимия и антонимия в поэзии
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
й осуду. Обидва слова характеризують поняття у вищій мірі негативно, бо оцінний елемент у них повязаний із сутністю самого явища.
Як бачимо, емоційно-експресивні синоніми несуть у собі якусь оцінку явищ (позитивну чи негативну), що допомагає яскравості, виразності зображення, підвищує стилістичну якість оформлення думки.
Індивідуальну палітру поета збагачують і фразеологічні звороти, що виступають у поета переважно еквівалентами до слів-синонімів з негативним емоційним забарвленням. Фразеологічні звороти зазвичай відрізняються від відповідних їм нейтральних слів віднесеністю до розмовного, рідше до книжного стилю, а також різняться від синонімічних їм слів відтінками значення. Ці відтінки виникають на базі того образу, який лежить в основі фразеологізму. Оскільки питання фразеологічної синоніміки в лінгвістичній науці піднято не так давно, у деяких питаннях думки мовознавців розходяться, зокрема в питанні, до якого типу синонімів слід відносити фразеологічні синоніми. Т.А.Бертагаєв та В.І.Зимін стверджують, що “фразеологічні словосполучення найбільш охоче вступають з окремими словами не в ідеографічну, а стилістичну синонімію” [Бертагаев, Зимин, 1960, №3, 5]. Слушно не погоджується з цим М.Ф.Палевська, до думки якої пристаємо і ми: “Фразеологічний зворот та синонімічне йому слово слід розглядати як семантико-стилістичні синоніми” [Палевская, 1964, 51].
У контексті творів І.Муратова фразеологічні звороти в якості еквівалентів до синонімічних слів сприймаються як щось закономірне, виправдане, увиразнююче думку. Розгляньмо фрагменти, які набули негативного забарвлення завдяки присутності ФО з відтінком згрубілості: "Колись він був людина, Та у душі дрібній плекав єдине: Дожить без мрій, без жертв та без ідей Для себе лиш, аби наївсь від пуза Й натупцювавсь у барі досхочу" (193). Слово досхочу і фразеологізм від пуза мають спільне основне значення: робити щось вволю, вдосталь. Фразеологізм відрізняється від синонімічного йому слова приналежністю до розмовного стилю і відтінком значення: не мати ніяких обмежень. Фразеологізми, що належать до розмовного стилю, виражають авторське негативне ставлення до зображуваного, а згрубіле, навіть брутальне “від пуза” виявляє ще й зневагу, презирство поета.
ФО виступають яскравим виражальним засобом, особливо у поезіях із зростаючою експресивністю, з градацією наростання інтенсивності дії: “Насміхайтеся з мене, глузуйте ви, аматори модних химер! .. Шкірте зуби з інтимних печер” (77). Автор розташовує синоніми у послідовному наростанні їх семантичних якостей: насміхайтесь глузуйте шкірте зуби. Загальне значення цих слів виражає негативну оцінку. У ступені якості спостерігаємо градацію: глузуйте має вищу міру ознаки, ніж насміхайтесь, крім того, воно має додатковий відтінок зневаги, а у фразеологічному звороті шкірте зуби це значення відчувається ще сильніше, бо фразеологізм цей має сему згрубілості і вживається тільки для вираження високої міри негативно-емоційного стану.
Фразеологічні звороти в СР поезій І.Муратова передають авторське ставлення до сказаного. Використані поетом фразеологізми, що вступають у синонімічні звязки з словами, як правило, визначають поняття образно, афористично і за своєю природою є негативно забарвленими.
Як було вже зазначено, до цього типу синонімів, крім позитивно і негативно забарвлених, належать також синоніми нейтральні в синонімічному ряді і в контексті.
Емоційно-експресивні синоніми нейтральні в ряді і в контексті. У цій групі І.Муратов надає перевагу дієслівним синонімічним парам: "...Чую: Це місяць тебе посріблив. Чи ти за хвилину ще дужче посивів?" (96), "Жевріє свічка, Ледве жаріє... Пану Ісусе! Матко Маріє!" (123); та іменниковим синонімічним парам: "І ледве чутні пахощі пустельні, Ще й бездиханність тундри, й джунглів дух" (1969, 62), "Боюсь безлюддя вулиць велелюдних, Самотності в життєвому бою" (1980, 146), "Як нам почуть річкову річ, Коли над ними товща криги... А ти вгадай незримі рухи І ті джерела серцем слухай: Що їм кайдани льодові?" (70). Ці синоніми в мовному узусі емоційно нейтральні. Однак поет включає їх у такі тексти, де вони вживаються метафорично і набувають образного й емоціонального смислу. У поезії такі слова набувають емоціональності завдяки тому, що стоять за смислом поруч і підсилюють одне одного. Наприклад: "І, немовби неждані й непрохані, Вже навідались перші закохані" (161). Самі по собі нейтральні синоніми неждані і непрохані, поєднуючи у поетичному тексті свої значення, набувають емоціональності. Смисл одного слова підсилює смисл іншого, бо синоніми стоять поруч: перші закохані були нежданими тому, що вони непрохані.
Аналогічне явище спостерігаємо і в наступних текстах: "Всім злигодням на злість, наперекір, Я ще тоді любив тебе, повір" (38), "Та коли ж ти, грушо моя дичка, Червоно спахнула, зайнялася" (357), "Колись не знаю, зараз я поет, Бо я люблю, бо я збагнув прекрасне, Й воно вже не потьмариться, не згасне..." (361). СР на злість наперекір, спахнула зайнялася, не потьмариться не згасне завдяки контактному вживанню, нагромадженню семантичних значень переходять із нейтральних слів у експресивно забарвлені пари.
Слід відзначити, що засобом експресивності у нейтральних синонімів, які вживає І.Муратов, є використання експресивних епітетів, що супроводжують