Синонимия и антонимия в поэзии
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
и, що служать для виявлення ступеня чи міри ознаки, якості або стану. Кількісно поступаються, але не менш оригінальні в творах І.Муратова ідеографічні синоніми другої підгрупи. Це синоніми, що служать для виявлення ступеня чи міри ознаки, якості або стану. Сюди належать слова, що називають ознаку, якість або стан. Згрупуємо синоніми цієї підгрупи за семантичними ознаками:
- прикметникові, прислівникові та іменникові синонімічні слова, що відтворюють психічний стан людини: жагуче пристрасне (53), принадний звабний (85), оманне облудне (365), смутно журно (139), сутужно скрутно (140), гірко сумно (290-291), твердо туго (377), тривогою журбою (1980, 157), горе біда (197);
- прикметникові та дієприкметникові синоніми, що характеризують явища соціального порядку: незнайомих невідомих (56), вічний незмінний (173), покірний слухняний (135), сьогочасний сучасний (251), грізна лиха (1980, 140), пробитих прострелених (289), славетні уславнені (386);
Матеріали показують, що до даної підгрупи належать переважно прикметники та дієприкметники. У такі ж відношення між собою вступають прислівники та іменники, яких значно менше в цій підгрупі, ніж прикметникових синонімів.
Індивідуальна палітра митця засвідчує постійний пошук найпотрібнішого слова в художньому цілому. Як бачимо, у цій підгрупі ідеографічних синонімів поет надає перевагу синонімічним словам на позначення психічного стану людини, серед яких домінує образ тривога журба, горе біда, гірко сумно: "І хоч бувало гірко нам і сумно, Нас не гнітив одвічний давній біль" (290-291), "Перше слово прийшло. Буде й друге... Котресь вляжеться твердо і туго У своїм непорушнім гнізді" (377), "Овіяний тривогою, журбою Чи радістю розбуджений, кажу: Любов до нього в серці збережу, Аж поки серце бється" (1980, 157).
Стилістична виразність більшості прислівників, вжитих І.Муратовим для розкриття психологічної характеристики людини, повязана з відчуттям новизни, що посилюється завдяки можливим асоціативним зіставленням. Читач ніби чекає на звичайне слово, а поет вражає його незвичним: "І смутно так, журно зробилось мені. Сів та сиджу на зогнилому пні, Над іржавим болотом..." (139). Звичніша для читача прикметникова форма засмучений, зажурений поетові здається не досить виразною в цьому динамічному контексті. Даний контекст вимагає вираження ознаки дії або ознаки ознаки, властивих прислівникам, а не просто ознаки, що характерна прикметникам. Спільне значення синонімів смутно журно можна визначити одним словом: сумно. Але поетові замало цього, він розгортає ознаку дії, щоб розкрити перед читачем достовірнку картину: ліричному герою смутно, тобто неспокійно, тривожно, непевно. Та цього не досить для поета, щоб картина психічного стану героя була повною, тому він додає синонім журно, який виражає спільне значення по-іншому, можливо, мякше: герою не так тривожно, як просто тужливо від безвиході його становища в даний момент. Як бачимо, СР смутно журно І.Муратов будує за принципом спадання міри ознаки.
Візьмімо інший приклад прислівникового СР: "Від спогадів на серці завжди смутно: Отут було... І там було... О, хоч би як було сутужно й скрутно, Хай буде з кореня щодня нове стебло" (140). Слова сутужно скрутно означають міру психічного стану людини в критичний момент. Утворені від різних основ, прислівники по-різному передають це спільне значення: слово сутужно, на відміну від слова скрутно має ще й іншу міру якості туго. Ми спостерігаємо спадне розташування слів-синонімів, що говорить про наявність оціночних елементів. Отож сутужно це неймовірно туго і складно, а от у наступному синонімі сема ”дуже-дуже” відсутня: скрутно це просто важко.
Таким чином, обєднуючи лексеми, що викликають переживання або усвідомлення неприємних ситуацій, поет створює СР того самого емоційного наповнення. Смислова функція таких СР, де слова розташовуються у спадному напрямку значень, досить прозора: називаючи явище душевного стану поруч двома синонімічними прислівниками, автор ніби приглушує їх негативне забарвлення.
Серед ідеографічних синонімів, які ми відносимо до першої семантичної групи, вирізняються традиційні синоніми-іменники: кривда ганьба, горе біда, сум туга, що підкреслюють образну й лексичну сконденсованість поезій. Стилістичну вагу таких синонімів-іменників демонструє текст: "Але й тоді на відстані предальній Від наших днів, чи горе, чи біда, Життя б віддав у сутичці тотальній" (197). На перший погляд слова горе і біда називають одне явище, виражають одне поняття. Спільне значення цих слів, обєднання їх смислів посилює, увиразнює негативні емоції, що охоплюють читача, для якого вказані синоніми уособлення лиха, душевного болю. Та якщо уважно подивитися на зіставлення синонімів горе біда, то помітимо відмінності в характеристиці предметно-понятійного ядра слів: крім спільного, вже названого значення, іменник горе має ще додатковий семантичний елемент, що уточнює синонім біда зло.
Поверхнева структура прикметникових ідеографічних синонімів на позначення психічних явищ у І.Муратова, як правило, ускладнена глибинною семантикою і спирається на несподівані метафоричні звязки: "І все ж було мені потрібно: Кавярні, пляжі і причали, Красунь незнаних сміх принадний, Очей вологих заклик звабний" (85). Прикметники принадний звабний обєднані значенням: привабливий. Відрізняються ці слова лише відтінками значень, кот?/p>