Світогляд і філософія
Реферат - Философия
Другие рефераты по предмету Философия
тором, вважаючи, що чувств. сприймані якості предметів самі по собі, т. е обєктивно не існ. Висновки з цього: світова матерія (=простір) безмежна, однорідна, не має порожнеч і нескінченно ділена. Зводить уся якісна розмаїтість прир. явищ до:
1. матерії, тожд. із простором і 2. до її руху. Д ст. виникає в р-те поштовху. першон. поштовх дав бог.
Проблема методу. Д. шукає безумовно достовірна вихідна теза для всього знання і метод, за допомогою якого можна, спираючи на цю тезу, побудувати настільки ж достовірний будинок науки. За висх пункт він приймає сумнів у загальноприйнятому знанні (тому що такої тези він не знах у схоластику). Цей сумнів є тільки прийом. Можна сумніватися у всьому, однак сам сумнів у всякому разі існує. Сумнів є один з актів мислення. Я сумніваюся, оскільки я мислю. Якщо т. про сумніви - достов. факт, то воно ім. лише оскільки існ. мислення, лише поск я сам існ. у якості мислячих. (Я мислю значить я існ.) Це положення і є шукана достовірна опора знання. Цей висновок не тр. логічного док-ва, він є р-т інтуїції розуму.
Ясність і виразність мислення Д помилково повідомляє необх. і достатніми ознаками всякого достовірного знання. Критерій істинності знання т. про не в практиці, а в людст. свідомості.
Ідеалізм Д. збільшився релігійними передумови його системи. У силу цього для док. реального ім. світу необхідно док. ім. бога. У числі інших ідей у розумі існ. ідея бога. Як поняття про ім. усе зроблений, ідея бога має більшу реальність чим усі ін. ідеї. У причині повинне бути принаймні стільки ж реальності скільки неї нах. у наслідку. Т. як ми існ. і тому що ми суть наслідку першопричини, те існ. і сама першопричина тобто бог. Але якщо всесоверш. бог існ., те цим виключається можливість, щоб він нас обманював. Цим обумовлена сама можливість пізнання.
Можл. істини обумовлена ім. уроджених ідей або істин (нахилу розуму до відомих аксіом і положень) до якої він відносить насамперед мат. аксіоми.
У пізнанні головну роль грає розум - раціоналізм. Д. думав, що джерелом вірогідності знання може бути тільки сам розум.
У проц. пізнання виключ. місце відвів дедукції. Вихідні положення - аксіоми. У лог ланцюга дедукції, след. за аксіомами, кожне слід ланка достовірна. Однак для ясного і виразного представлення всього ланцюга потрібна сила памяті. Тому безпосередн. очевидні вихідні положення, або інтуїції, мають перевага порівняно з розсудж. дедукції.
Озбр. інтуїцією і дедукцією розум може досягти достовірного знання у випадку якщо буде збройний методом. Метод Д. складається з 4 вимог:
1. допускати в як. щирі тільки такі положення, яке є розумово ясним і чітким, не можуть викликати ніяких сумнівів в істинності;
2. розчленовувати кожну складну пробл. на складові її частки пробл;
3. методично переходити від відомого і доведеного до невід. і недодо.;
4. не допускати ніяких пропусків в ог. ланках дослідження.
12. Проблема субстанції в навчаннях Спінози і Лейбніца
Бенедикт Спіноза. (матеріаліст) - (1632 - 1677). Народився в Амстердамі в єврейській родині. Знайомство С. з ідеями Декіст. привело до розриву з іудаїзмом. С. був відлучений від громади і змушений був поживати в середовищі сектантів і добувати свій хліб шліфуванням лінз для телескопів. Умер від туберкульозу.
Основна мета філ. - завоювання панування над зовнішньою природою і соверш. людст. природи. Розвиваючи ці ідеї попередників він доповнив їхнім навчанням про волю.
С. учив, що існ. лише одна субстанція - природа, кіт є причиною самої себе. Прир. є з однієї сторони природою що діє, а з ін. - природою створеної. Як природа субстанція, що діє вона є, або, що теж саме - бог. Ототожнюючи прир і бога, С. заперечує ім. надприродного істоти, розчиняє бога в природі і тим самим обґрунтовує матеріаліст. розуміння природи.
Обґрунтовує важливе розходження між сутністю й існуванням. В одиничних, минущих речах існ. не совп. з істот., але у вічній і нескінченній субстанції із сутності з необхідністю випливає її існування. Тому буття бога (або субст) може бути доведено, т. е існування бога м. б. виведено з поняття про сутності бога (природи). Буття субст. одночасно і необхідно і вільно тому що не ім. ніякої причини, яка спонукувала б субст до дії, крім її власної сутності. Одинична річ не випливає із субст як зі своєї ближ. причини. Вона може випливати тільки з ін. кінцевої речі. Тому всяка єд. річ не має волю.
Від субст. варто відрізняти світ кон. речей, або совок. модусів. Модус це те, що ім. не саме по собі, а в іншому. Субст - єдина, її сутність виключає всяка безліч. Модусів же нескінченна безліч. Вони відносяться до субст як незліченні крапки, що лежать на прямій відносяться до самої прямої.
Прир. існ.. сама по собі, незалежно від розуму і поза розумом. Нескінченний розум міг би осягати беск субст. у всіх її видах і аспектах. Але наш розум не нескінченний. Тому він осягає ім. субстанції як нескінченну лише в 2 аспектах: як протяг і як мислення. (атрибути субстанції).
Люд як предмет пізнання, не составл ніякого виключення. Люд. є істота, яка модусові протяжіння - тілу, відп. модус мислення - душу. У будь-якому випадку людини - частина природи.
Готфрід Вільгельм Лейбніц (1646 - 1716) Закінчив Лейпцігський університет як юрист. Працював придворним історіографом і дипломатом.
Намагався зєднати теорію з практикою. Відкрив незалежно від Ньютона диффер. і інтегр. обчислення, винайшов рахункову машину (могла навіть корені обчислювати). Винаходив і будував млина Насоси. Питання техніки і технології він ставив у зв&