Світогляд і філософія
Реферат - Философия
Другие рефераты по предмету Философия
чний) катує ся строго відокремити явища від речей у собі. Останні не можуть бути дані в досвіді. Речі непізнавані. Ми пізн. лише явища або той спосіб, як. ці речі в собі діють на нас. Це навчання - агностицизм. Кант називав його "критикою розуму". Це навчання обмежує розум, оскільки воно відмовляє йому в пізнанні сутності речей. Розвиваючи цю критику Кант намагався
1. зясувати джерела різного виду знань - наукового і філософського
2. зясувати на чому ґрунтується вірогідність знань.
3. досліджувати форми і категорії наукового мислення...
Навчання "Крит філ" сформувалося до початку 80-х рр. Воно викладено в тракт." Критика чистого розуму" - 81, "Критика практичного розуму" - 88 і "Критика здатності судження" - 90. (теор пізнання, етика й естетика (навчання про доцільно у природі) відповідно) Пізнання починається з того, що "речі в собі" возд. на наші органи почуттів і виклик відчуття. Це звичайно матеріалізм. Але далі К. - ідеаліст. Ідеалізм складається в переконанні, що ні відчуття нашої чуттєвості, ні поняття і сужд. нашого розуму, ні поняття розуму не можуть дати нам теорет. знання про "речі в собі" (ввс). Достовірне знання існ. - це математика і природознавство. Істини цих наук загальні і необхідні. Але це не є знання про ввс, а тільки про властивості вещ. до як. застосовні форми нашої свідомості: ощущ, поняття. Ввс принципово непізнавані.
Навчання про знання. Спирається на теорію судження. Знання завжди висл. у формі судження, у кіт мислиться звязок між двома поняттями - субєктами і предикатами судження. Існ. 2 види цього звязку. В одних судженнях предикат не дає нового знання про предм порівняно з тим знанням, кіт уже мислиться в субєкті. Це аналітичні судження. Приклад: усі тіла мають протягу (предикат - мають прот) Якщо предикат не виводиться із субєкта, а зєднується із суб., те це синтетичні судження. Пр: деякі тіла важкі. Є 2 класи синт суджень.
1. звязок предиката із с. мислиться тому, що виявляється в досвіді (недо лебеді чорні) - апостеріорні
2. цей звязок не може основ на досвіді. Вона мислиться як звязок, що передують досвідові і не залежать від нього - апріорні судження. (усе, що трапляється має причину). Апр. судженням К. додає б. значення. Питання про апріорн. синт судження він ставить у слід формі:
1. як мож. такі судження в матем
2. як возм вони в теорет природознавстві
3. чи можливі вони в метафізиці. Рішення цих питань він звязує з исследост. 3 основних здібностей пізнання: чуттєвості, розуму, розуму.
Почуттєве пізнання. Питання про мож. квіт. синт суджень у матем до розгл. у навчанні про форми почуттєвого пізнання. По до ел-ти матем знання - не поняття, а наочні представлення. У судж. матем синтез субєкта з предикий ґрунтується або на почуттів спогляданні простору, або часу. Простір - апріорна форма зовнішнього почуттів споглядання (час - внутрішнього), що і додає созерц. простр. їхню безумовну загальність і необхідність.
Тобто у до простр і час перестають бути формами існ. речей. Вони стають апріорними формами нашої чуттєвості.
Апріорні форми розуму. Умовою мож квіт. синт сужд у теорет природознавстві явл категорії. Це незалежні від змісту, що поставляється досвідом, поняття розуму, під кіт розум підводить усяке содерж, одержуване з досвіду. Тобто категорії не форми буття, а поняття розуму. Це тільки форми, під кіт розум підводить матеріал, що доставляється чуттєвістю. Категорії апріорні. По До ні ощущ ні поняття самі не дають знання. Ощущ без понять - сліпі, а поняття без ощущ - порожні. Знання є синтез ощущ з поняттями. Виникає питання: яким обр розмаїтість почуттів споглядань превр за допомогою апріорних форм у єдність? Умовою такої єдності складається в єдності самосвідомості.
На цих основах розробив відповідь на питання про можливості теорет природознавства. В основі всіх судж єстеств наук лежать загальні і необхідні закони. Науковим знанням предм і явища наук можуть бути за умови, якщо розум мислить предмети і явл як підлеглі 3 законам: 1 збереження субстанції 2. причинності і 3. взаємодії субстанцій. Ці зак. належать не самій природі а тільки нашому розумові. Наша свідомість саме будує предмет не в тім змісті, що воно породжує його або дає йому буття, а в тім, що воно додає пізнаваному предм ту форму, під кіт він тільки і може пізнаватися - форму загального і необхід знання.Т. е. не форми нашого розуму погодяться з вещ прир, а навпроти, речі прир - з формами розуму.
Звідси висновок, що речі самі по собі непізнавані. Ні форми чуттєвості, ні категорії розуму, ні ці 3 закони не составл визначення самих речей у собі. Природа як предмет загального і необх знання будується самою свідомістю.
Етика. Протиріччя необхідності і волі - не сьогодення: люд надходить необхідно в одному відношенні і вільно в іншому. Необхідно, тому що люд є явище серед ін явл прир і в цьому віднош підлеглий необхідності. Але люд також і моральне існ., субєкт моральної свідомості. Як нравств існ. люд належить до світу ввс. І в цій якості він вільний. Нравств. закон До розуміє як безумовне розпорядження або "категоричний імператист." З-н цей вимагає, чобы кожний надходив так, щоб правило його особистого поводження могло стати прав для усіх. Учинок м. б. моральним тільки якщо він соверш з повагою до нравст з-ну.
До прагнув послабити залежність етики від віри. Він затверджує, що не моральність заснована на релігії, а навпаки. Досвід показ, що між мор або амор поводженням люд і його щастям не існ. необхідної відповідн?/p>