Світогляд і філософія
Реферат - Философия
Другие рефераты по предмету Философия
- Світогляд: сутність і форми. Світогляд і філософія
Світогляд є система узагальнених відчувань, інтуїтивних представлень і теор. поглядів на навколишній світ і місце людини в ньому, на багатобічні віднош. люд. до світу, до самого себе і до ін. людей, система не завжди усвідомлених основних життєвих установок люд., визначеної соц. групи і суспільства, їхніх переконань ідеалів, ціннісних орієнтацій, соц. политий., моральних, етичних і релігійних принципів пізнання й оцінок. М. - це свого роду каркас структури особистості, класу або суспільства в цілому. Субєкт М. - особистість, соц. група і суспільство в цілому.
Основа М. - знання. Вони составл. інформаційну сторону М. Усяке пізнання формує мировоззр. каркас. Найбільша роль у формуст. цього каркаса належить Ф., тому що Ф. виникла і сформувалася як відповідь на світоглядні питання людства. Будь-яка ф. виконує М. функцію, але не всяке М. філософічно. Ф. - це теорет. ядро М.
У структуру М. входять не тільки знання але і їхня оцінка. Тобто М властива не тільки информ. але і ціннісна (аксіологічна) насиченість.
Знання входять у М. у виді переконань. У. - це та призма через як. бачиться дійсність. У. - не тільки інтелект. позиція, але і емоц. стан, стійка психол. установка; впевненість у правоті своїх ідеалів, принципів ідей поглядів, що підкоряють собі почуття совість волю і вчинки людини.
У структуру М. входять і ідеали. И. можуть бути як науково обґрунтованими так і ілюзорними, як досяжними так і нереальними. Як правило вони звернені в майбутнє. И. - основа духовного життя особистості. Наявність И. у М. характеризує його як випереджаюче відображення, як силу не тільки отраж. дійсність але й орієнтує на її зміну.
"Життя йде до досконалості керуючи ідеалом, - тим, що ще не існ.., але мислиться, уявляється можливим до оісн.. Дійсність завжди суть втілення ідеалу, і, заперечуючи, змінюючи неї, ми робимо це тому, що ідеал утілений нами ж у ній, уже не задовольняє нас, ми маємо - створили в уяві - інший, кращий" - Горький.
М. складається під впливом соц. умов, виховання й утворення. Його форм. починається з дитинства. Воно визначає ж. позицію ч.
Ф. - це система самих загальних теор поглядів на світ, місце в ньому люд., зясування разл форм відносини люд. до світу. Ф. відрізняється від ін. форм М. не стільки предметом, скільки способом його осмислення, ступенем интелект. розробленості проблем і методів підхода до них.
2. Предмет філософії. Основні філ. проблеми і напрямки
Філ. - це така обл. дух. діяльності, як. ґрунтується на особливому, філ. типі мислення, що лежить в основі ф. пізнання, і на самостійності предмета ф.Ф. не має такий же предмет як наприклад естестст. науки, у тім змісті, що предмет ф. не локалізований у межах того або іншого конкретної обл. знання як наприклад біол., геологія... Однак предмет у ф. є, і принцип. неможливість зазначеної його локалізації составл. його специф. особливість.
Ця та область дух. діяльності люд., у підставі як. лежить рефлексія над самою діяльністю і, отже, над її змістом, метою і формами й у кінцевому рахунку над зясуванням сутності самого люд. як субєкта культури, тобто сутнісних відносин люд. до світу.
Ф. виникла з перенесенням основної уваги а люд. у його відношенні до світу, тобто на люд., що пізнає, преобраз. і світ, що діє. З плином історії конкретне наповнення цієї загальної специфіки ф. предмета неодноразово обновлялося, наповнялося новими значеннєвими нюансами, але завжди в основі ф. знання лежала установка на зясування звязку між люд. і світом, тобто на зясування внутрішніх цілей, причин і способів пізнання і перетворення світу людиною.
Ф. - це таким чином не просто н. дисципліна, а ще і специф. тип мислення і навіть свого роду ф. емоційний настрой, система мировоззр. почуттіст.
Чи мається внутрішній розподіл ф. проблематики, у цілому орієнтованої на виявлення відношень люд. зі світом? Ще в античності такий розподіл був намічений, хоча воно і не збігається із соврем. структурою ф. знання, і насамперед тому, що ант. ф. містила в собі той склад знання, як. у наслідку відійшов до ест. наук.
І усе-таки вже в ант. говорилося про ОНТОЛОГІЇ - навчанні про буття і про ГНОСЕОЛОГІЮ або ЕПІСТЕМОЛОГИ - навчанні про пізнання, і про ЛОГІКА - навчанні про форми мислення.
Ф. питання. Чи є насолода обєктивн. властивістю цукру або це лише субєктивне відчуття люд.? Чи належить краса предм. природи, людям... або вона продиктована почуттям прекрасного, людст. здатністю сприймати красу? Питання про люд. волю. Чи звязаний прогрес суспільства лише з обєктивними показниками темпів економ розвитку або ж включає і субєктивні, людст. аспекти? Усі ці питання торкаються одну загальну проблему: співвідношення буття і свідомості, обєктивного і субєктивного, світу і людини.
Бертран Рассел: " чи розділений світ на дух і матерію, а якщо пекло, те що таке дух і що таке матерія? Чи підлеглий дух матерії, або він має незалежні здібності? Чи має всесвіт яке або єдність або ціль? Чи розвивається всесвіт у напрямку до якій або мети? Чи дійсно ім. закони прир., або ми просто віримо в них завдяки лише властивій нам схильності до порядку? Потрібно чи добру бути вічним, щоб заслуговувати вис. оцінки, або ж до добра потрібно прагнути, навіть якщо всесвіт неминуче рухається до загибелі? Досліджувати ці питання, якщо не відповідати на них, - справа філософії." Велика багатопланова проблема "світів-людин", по суті, виступає як універсальна і може розгля?/p>