Світогляд і філософія
Реферат - Философия
Другие рефераты по предмету Философия
?сті. Протиріччя междумор повед люд і результатом цього поводження в емпір життя не мириться з нашою моральною свідомістю, кіт вимагає справедливої відповідності. Не знаходячи його у світі явлений, нр свідомість змушена вірити, начебто відп осн. у світі "осяжному розумом". Існ. понять як воля, безсмертя і бог поясн по К. вірою в "осягнення розумом" світ. Їхнє буття не є істина, доказова теоретично, але є необх постулат або вимога "практичного розуму".
16. ФІЛОСОФІЯ ГЕГЕЛЯ (ФІЛ. ПРАВА АБО ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ДУХА)
Видатним представником ньому кл філ є Георг Вільгельм Фрідріх Гегель. Народився в Штутгарті в 1770м у родині великого чиновника. Вивчав філ і телеологію в Тюбінгенському ун. Після його закінчення час працював будинок учителем. У 1801 м захистив докторську і став проф. Йенського ун. Першою видатною працею Г явл "Феноменологія духу" (1806) У 1818 м Г був запрошений у Берлінський ун, де він працював проф і навіть ректором.
Тотожність буття і мислення - вихідний пункт навчання Гегеля.
На обєктивно ідеаліст основі він розвив навчання про задо і категоріях діалектики, вперше в систематизованому виді розробив осн принципи діалект логіки і покритикував метаф спосіб мислення, що панував як у ідеаліс так і мат плинах філ. Кантівської речі "самої по собі" він протиставив діал принцип: сутність виявляється, явище істотне. Гегель затверджував, що категорії суть обєктивні форми дійсності, в основі кіт лежить світовий розум, абс ідея або світ дух. Це - діяльний початок, що дав імпульс до виникнення і розвитку світу. Діяльність абс ідеї полягає в мисленні. Ціль - у самопізнанні. У проц самопізнання розум світу проходить 3 етапи: перебування що самопізнає абс ідеї в її власному лоні, у стихії чистого мислення (логіка, у кіт ідея розкриває свій зміст у системі категорій і законів діалектики); розвиток ідеї у формі інобуття у виді явищ природи (розвивши не сама природа, а лише категорії); розвиток ідеї в мисленні й в історії людства (історія духу). На цьому останньому етапі абс ідея повертається до самої себе й осягає себе у формі люд. свідомості і самосвідомості.
Філ погляди Г. проникнути ідеєю розвитку. Він вважав, що неможливо зрозуміти явище, не усвідомивши всього шляху, кіт воно зробило у своєму розвитку, що розвиток відб. не по замкнутому колу, а поступально від нижчих форм до вищих, що в цьому проц відбувається перехід від кількість змін у якісні, що джерелом розвитку є протиріччя: протир рухає світом, воно є корінь усякого руху і життєвості, складає принцип усякого саморуху. У філ системі Г дійсність представлена як ланцюг діалект переходів.
Однак гег філ перейнята глибоким протиріччям. Що ж це за протиріччя? Метод, розроб Г., спрямований на нескінченність пізнання. Оскільки ж обєктивною основою його явл абс дух, а метою - самопізнання цього абс духу, остільки пізн звичайно, обмежено. Тобто система пізнання, пройшовши цикл пізн ступіней, завершиться останньою ступінню - самопізнання, реалізацією якого явл сама філ Гегеля. Тобто, протир методом і системою Г. є протиріччя між кінцевим і нескінченним. Дане протир у Г. аж ніяк не діалектично, тому що не явл джерелом подальшого розвитку.
17. Антропологічний матеріалізм Л. Феєрбаха
Останнім великим ставши клас ньому філ був Л. Феєрбах (1804 - 1872). Його видатна заслуга в тім, що він покритикував ід. Канта і Гегеля і продовжив традиції матер. Ф. - войовничий матеріаліст.
Ф народився в родині юриста. Надійшов у богословський фак. Гейдельбергського унів. Однак через рік залишає його. Переїж у Берлін, де слухає лекції Гегеля в унів.
З 1828 р. викладає в унів. але його звільняють за заперечення особистого безсмертя в роботі "думки про смерть і безсмертя" З 1830м Ф. веде відокремлене життя в селі і публікує свої роботи. ДО1839р. він вже остаточно пориває з ідеалізмом У 1841м виходить гл. працю - "Сутність християнства". Потім він публікує "Попер. тези до реформи філ", "Основні положення філ. майбутнього".
Засуджуючи ідеаліст тлумачення мислення як позаприродної і над люд. сутності, Ф дійде висновку, що питання про віднош. буття до мисл є питання про сутності людини, тому що мислить лише люд. Слідів філ., оскільки вона ріш питання про відн. мисл. до буття, повинна бути антропологією, тобто навчанням про люд, в існуванні, у діял якого це питання знаходить своє фактичне, реальне рішення.
Науки розкривають нерозривний звязок мислення з мат процесами в люд організмі, з почуттів сприйняттями і т.д. Люд невіддільний від природи; мислення є необхідне вираження властивої йому біол, фізіолог. діяльності . Ф. затверджує: "Новий філ перетворює люд, включаючи і природу, як базис люд, у єдиний, універс і вищий предмет філ, перетворюючи, антропологію, у тому числі і фізіологію, в універс науку." Антропологія Ф вказ на його прагнення розробити матер сист поглядів. Ф заперечував проти характ свого навчання як матер, особливо з за вульгарних матеріалістів (думка - це в, виділюване мозком).
Істотним змістом і назнач. антрополог. принципу є по Ф. наукове тлумачення суспільної свідомості, у кіт він бачить відображення сутності люд. Ця сутність по Ф насамперед почуттєве життя розуму і серця, різноманіття переживши індивіда. Мова йде слідів про те, щоб розгл. різ. форми заг свідомості (і релігію) з погляду закл. у ній життєвого змісту. Тут він йде далі попер. матеріалістів, кіт затверджували, що релігія позбавлена реального змісту. Ф зводить надприр. до природного, нереальне до р?/p>