Свiтова культура у другiй половинi ХХ столiття
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
а безпредметне мистецтво i являСФ собою колажi, рiзноманiтнi композицiСЧ, часто абстрактнi комбiнацiСЧ з цiлком реальних предметiв побуту, сiльськогосподарських знарядь, шматкiв труб. Його кульмiнацiя - венецiанська бiСФннале 1962 р. Його "винахiдники" - Роберт Раушенберг, Джеспер Джонс. Найвiдомiшi представники - Ендi Уорхол, Рой Лiхтенберг, Джеймс Розенквiст.
У серединi 60-х нову течiю в поворотi вiд абстрактностi до предметностi утворюСФ оп-арт (оптичне мистецтво). Чисельнi геометричнi композицiСЧ являють собою ефект оптичноСЧ iлюзiСЧ руху лiнiй i кольорiв у просторi. Оп-арт, як i поп-арт, мав значний вплив на художню промисловiсть, прикладне мистецтво, рекламу.
70-тi рр.: загальна "криза авангардизму", реалiзм, який десятирiччями зазнавав гонiнь, знову дiстаСФ визнання. В Америцi та РДвропi виникаСФ гiперреалiзм (фотореалiзм, який по сутi СФ сучасним рiзновидом натуралiзму) - живопис, який вiдтворюСФ реальнi iени життя та iмiтуСФ риси фотографiСЧ.
Найвизначнiша фiгура у свiтовому образотворчому мистецтвi ХХ ст. - французький iспанець Пабло Пiкассо (1881 - 1973). Як i Сальвадор Далi, вiн мав надзвичайно довгий життСФвий та творчий шлях, протягом якого створив ряд картин, рiзних за жанрами i стилями. У повоСФннi роки вiн виступаСФ як майстер полiтичного мистецтва, його головна тема - боротьба за мир у всьому свiтi.
Основним напрямом у сучасному мистецтвi багато дослiдникiв називають "постмодернiзм". Взагалi, мистецтво органiчно спорiднене, цей термiн вперше був вжитий в архiтектурi, проте, позначив тенденцiСЧ в живопису, лiтературi, музицi, театрi, фiлософiСЧ. Постмодернiзм постулюСФ: зображення не вiдображуСФ реальнiсть, а створюСФ нову реальнiсть, навiть багато реальностей, часто незалежних одна вiд одноСЧ.
Таким чином, одна з головних рис образотворчого мистецтва другоСЧ половини ХХ ст. - рiзноманiття i взаСФмне переплетiння художнiх стилiв, до яких термiн "реалiзм", "авангардизм" чи "постмодернiзм" може бути вжитий лише умовно.
МУЗИКА
Для музики бiльшою мiрою, нiж для iнших видiв мистецтва, характерний подiл на "елiтарну" та "масову".
"Елiтарна" музика розвивалася в таких напрямках:
- "неокласична" музика (РЖ. Стравинський, Д. Шостакович);
- електронна музика (А. Шнiтке, Вангелiс);
- джаз;
У 50-тих рр. стаСФ популярним жанр мюзiклу ("Звуки музики" Роджерса, "Моя прекрасна ледi" Ф. Лоу, "Вестсайдська iсторiя" Л. Берстайна, "Король та я" з Ю. Брiннером, "Смiшне дiвчисько" з Б. Стрейзанд - усi цi мюзiкли були екранiзованi).
Найбiльш популярний напрямок масовоСЧ музики - рок. Вiдразу вiн порушив два табу помiркованоСЧ Америки: 1) бiлi хлопцi не повиннi спiвати негритянську музику; 2) бiлi дiти не повиннi слухати негритянську музику. Особливо блюз, який вважався еротичним чи навiть не пристойним. А рок-н-ролл безпосередньо походив вiд негритянського ритм-енд-блюзу. Вiн "вибухнув" за 10 рокiв до зародження руху "дiтей квiтiв" хiппi. Молодих людей 50-х рр. обСФднувала з небувалою гостротою пережита ситуацiя вiдчуження вiд старшого поколiння, суспiльноСЧ iдеологiСЧ, традицiйноСЧ суспiльноСЧ культури та насущна потреба знайти вихiд з цiСФСЧ ситуацiСЧ. РЗх гасло - "Секс, наркотики та рок-н-ролл". Початком рок-руху вважають 1956 рiк - саме тодi досяг всесвiтньоСЧ популярностi "король рок-н-роллу" Елвiс Преслi.
1958 - 1962 рр.: на мiiе рок-н-роллу приходить поп-музика. Господарi iндустрiСЧ платiвок зрозумiли, що на тiнейджерах можна заробити великi грошi. РЖ якщо рок-н-ролл був спонтанним та некерованим вибухом, ризикованими аматорами, то поп-музикою зайнявся великий бiзнес: формула успiху, iмiдж, саунд, стиль, промоушн. Музика перетворилась на чисту комерцiю.
1962 - 1967 рр.: другий сплеск рок-культури, повязаний з "The Beatles": вони змiнили роль поп-виконавця, розширили дiапазон рока, "змiнили все, до чого торкалися".
Середина 60-х рр. - пiдйом значення гiтариста до статусу зiрки. Йшов стрiмкий розвиток апаратури, чистота звуку, новi гiтарнi ефекти. Збiльшувалось значення рок-творця. Серед iнших iнновацiй "The Beatles" було те, що члени групи почали створювати пiснi для себе, а не виконувати навязанi продюсером.
1967 р. - почалось масове захоплення ЛСД та роком, позбавленим солощавостi поп-музики. Набули популярностi Janis Joplin, Bob Dylan, "The Doors".
70-тi рр.: поява глем-року. Його засновник Marc Bolan загримував обличчя, виробляв приголомшливi, незвичайнi рухи, екстравагантно одягався, грав одноманiтну музику, проте вiн оживив рок, зробив його блискучим та яскравим i надав нового поштовху розвитку поп-музики. Пiсля Дж. Хендрiкса Marc Bolan був першою великою зiркою, що зробив акцент на сексуальностi та вiзуальному образi виконавця.
Три основнi напрями рок-музики:
- "спокiйний": в текстах - споконвiчна тема "хлопець - дiвчина", солодкi мелодiСЧ; виконавцi, якi подобались батькам. Яскравий представник - Елвiс Преслi.
- полiтизований та соцiально активний рок. Повязаний з iсторiСФю"групи № 1" "Тhe Beatles", учасники якоСЧ протестували проти вiйни у ВСФтнамi, вимагали повернення РЖрландiСЧ iрландцям, збирали кошти для жителiв Бангладеш. Пiзнiше у таких акцiях брали участь всесвiтньовiдомi художники, танцюристи, актори, режисери.
- рiзко аполiтичний, бунтарський, "непристойний напрямок", який символiзуСФ група "The Rolling Stones". РЗх девiз: "Стоунз - це тi, кого ненавидять батьки". Оспiвували усе, що протистоСЧть моралi, загальнiй культурi, порядностi.
Обовязковi елемент