Саморегуляція психічних станів у працівників органів внутрішніх справ
Дипломная работа - Психология
Другие дипломы по предмету Психология
івників ОВД, тим більше деформовані установки й почуття формуються стосовно навколишнім і себе. Знижується значимість власних досягнень, самооцінка професійної мотивації.
Спостерігаються зняття із себе відповідальності або відсторонення (відхід) від обовязків стосовно інших, незадоволеність собою, тривога й депресія, неадекватне виборче емоційне реагування, емоційно-моральна дезорієнтація, розширення сфери економії емоцій, редукція професійних обовязків. Наприклад, у працівника може розвитися негативне або безособове відношення до людей, з якими він працює, або зявляється негативне відношення до себе через почуття, що виникають у нього до правопорушників. Щоб уникнути цих негативних емоцій він уходить в себе, виконує тільки мінімальний обсяг роботи й не хоче ні з ким сваритися. Відбувається знеособлювання відносин між учасниками цього процесу, придушуються прояви гуманних форм поводження між людьми, що створює погрозу для особистісного розвитку представників соціальної професії.
З наведених вище результатів видно, що найбільш повну картину свого прояву має фаза Резистенція.
Для співробітників з високим рівнем субєктивного контролю характерний й менший показник рівня емоційного вигорання він складає 15%.
Так, фаза Напруга у групі, що має високий рівень субєктивного контролю, домінує в процесі розвитку емоційного вигорання у 20% випробуваних. Слід зазначити, що для 25% випробуваних дана фаза перебуває в стадії формування й для 75% випробуваних вона є не сформованою. Розглянемо окремо симптоми даної фази.
Симптом Переживання психотравмуючих обставин для 61% випробуваних не сформований. Для 27% перебуває в стадії формування, і є сформованим для 12% випробуваних.
Симптом Незадоволеність собою для 9,5% випробуваних є сформованим і для 25,5% перебуває в стадії формування та не є сформованим для 65% випробуваних.
Симптом Загнанність у клітку не знайшов свого відображення для 83% випробуваних і для 7% є сформованим.
Симптом Тривога та депресія для 16,5% випробуваних є сформованим і для 17% перебуває в стадії формування та не є сформованим для 66,5% випробуваних.
Домінуючим симптомом по даній фазі в цілому є симптом Тривога та депресія тому що для 16,5% випробуваних є сформованим.
Низькі показники по даній фазі в цілому говорять про те, що для співробітника характерна значимість власних досягнень, він задоволений собою. Подібне відчуття приводить до посилення комфорту, підвищує професійні якості.
Наступною фазою емоційного вигоряння є Резистенція.
Слід зазначити, що дана фаза, за отриманими даними, домінує по своїй виразності серед інших і представлена в даній групі в 42,5% випробуваних.
Симптом Неадекватне виборче емоційне реагування відсутній в 52% випробуваних, для 12,5% він перебуває в стадії формування й для 35,5% є сформованим.
Симптом Емоційно-моральна дезорієнтація не виявлена в 45% випробуваних, в 27% перебуває в стадії формування, і для 28% є сформованим.
Симптом Розширення сфери економії емоцій для 65,5% випробуваних є не сформованим, для 26% перебуває в стадії формування, і для 18,5% є сформованим.
Симптом Редукція професійних обовязків сформований в 26% випробуваних, для 74% перебуває в стадії формування.
Слід зазначити, що чим нижче показники по даній фазі, тим менш деформуються відносини з колегами й потерпілими, відзначається позитивна оцінка своєї професійної діяльності.
Наступна фаза Виснаження. Вона є вираженою для 17,3% випробуваних й в 83% випробуваних вона перебуває в стадії формування.
Розглянемо більш докладно складові її симптоми:
Симптом Емоційний дефіцит є сформованим для 11,5% випробуваних, для 23,5% перебуває в стадії формування, і в 65% не сформований.
Симптом Емоційна відстороненність сформований в 14% випробуваних, в 33% перебуває в стадії формування й для 63% не сформований.
Симптом Особистісна відстороненність (деперсоналізація) не сформована в 50%, перебуває в стадії формування в 32,5%, і для 17,5% випробуваних є сформованим.
Іншими словами, чим нижче показник по даній фазі в працівників ОВС, тим більше адекватні установки й почуття формуються стосовно навколишнім і себе, значимість власних досягнень, самооцінка професійної мотивації.
З наведених вище результатів видно, що найбільш повну картину свого прояву має фаза Резистенція.
При порівнянні результатів, отриманих в процесі вивчення рівня емоційного вигорання в цілому, його фаз між групами, що мають високий (інтернали) та низький (екстернали) рівень субєктивного контролю маємо наступні достовірні відмінності (див. табл. 3.3):
Таблиця 3.3. Домінуючи фази емоційного вигорання в залежності від рівня субєктивного контролю у працівників ОВС (в %)
№Фази емоційного вигоранняГрупицРІнтровертиЕкстраверти1Рівень емоційного вигорання16,738,62,680,012Напруга20,341,21,44-3Резистенція42,575,42,090,054Виснаження17,345,21,900,05
Так, достовірні відмінності маємо стосовно рівня емоційного вигорання. Цей показник складає для групи, що має високий рівень субєктивного контролю(інтернали) та низький (екстернали) 2,68, тобто (р> 0,01). Достовірні відмінності маємо між зазначеними групами й що до фази емоційного вигорання Резистенція. Показник достовірності відмінностей складає 2,09 (р> 0,05). Що до фази емоційного вигорання Виснаження, то показник достовірності відмінностей складає 1,90 (р> 0,05). Достовірних від