Розвиток найдавніших уявлень і вірувань населення України від епохи палеоліту до введення християнства
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
?втого кольорів, які символізували вогонь і сонце, життя і магічну силу. Ці кольори стали початком астральної символіки пізніших часів. Орнаменти та схеми виражали прагнення і здатність людського розуму до впорядкування навколишньої дійсності. Складний світ вірувань найдавнішої людини був пронизаний вірою у вищу силу, яка (за посередництвом обрядів і культів) ставила перед людьми передусім морально-етичні обмеження і стежила (за допомогою духів) за їх дотриманням. Саме в такому ракурсі чуринга (та подібні культові предмети пізнішого часу) сприймалася як найвищий символ єднання людей, суспільства та природи. Людина палеоліту (включаючи мезоліт)починає осягати єдність процесу життя. Дуальна система первісного суспільства характеризується життєво важливою рівновагою між людьми і природою.
Доба протонеоліту і неоліту стає переломним моментом в етногенетичному розвитку людства. Культ чуринги передував моделі організованого розчленованого Всесвіту. Ця модель стала одним з проявів уявлень про універсальні закономірності існування природи і суспільства, відомі під назвою універсального закону, або закону універсального колообігу. Заняття землеробством ґрунтувалося на врахуванні закономірностей руху небесних світил. У цей час зявляються виразні астрально-космічні символи. В часи протонеоліту-неоліту виникають найдавніші космогонічні міфи. Зодіак став першою штучною геоцентричною моделлю, що виникла в протонеоліті. У словян уявлення про закон і зодіак збереглися насамперед в образах дванадцяти сонячних місяців року як хазяїв життя. Можна зробити висновок про еволюційність розвитку вірувань населення України в переднеолітичний час і спадкоємність культурної традиції в пізніший час. Тотожними термінами до давньоруських понять закону і найбільш відповідними їх суті є самоорганізація і впорядкування, що доводить правильність синергетичного підходу до вивчення найдавнішої культури України. Поступово, в протонеоліті, починають утверджуватися уявлення про богів, що стало наслідком змін у соціально-господарській сфері життя населення України (найважливіша з яких і перехід до відтворюючих форм господарства), а також змін у самій тогочасній людині. Дедалі тіснішим і багатоманітнішим стає звязок людини з навколишнім середовищем. Зявляються нові риси у взаємовідносинах з космосом, з яким повязане виникнення нових богів і вірувань. Складається найдавніша система світогляду наших предків. Поряд з богами продовжує існувати розвинута система уявлень про духів. На ґрунті багатьох етнічних складників і культурних традицій будувалася духовна культура населення України епохи неоліту і в післянеолітичний час. Нові риси в цій культурі повязані насамперед з новою соціально-економічною ситуацією, з новими напрямами самоорганізації і розвитку всієї системи чинників неолітичного суспільства.
В орнаментиці посуду неолітичного населення України відображені стародавні міфи, повязані з магічними обрядами і заклинаннями аграрного, рідше скотарського і промислово-мисливського характеру. Антропоморфні і зооморфні сюжети символізували новий етап в розвитку орнаментації посуду, обумовлений прогресом у сфері землеробського виробництва. Все це в цілому відображало значний перелом у духовній культурі того часу і сприяло виникненню нових форм відносин людини з довкіллям. Вдосконалюється і змінюється внутрішній світ людей, вся система їх уявлень і вірувань.
Населення епохи бронзи значною мірою зберегло духовні традиції попередньої епохи, про що свідчать археологічні знахідки та порівняльно-історичний матеріал. Світогляд населення України епохи бронзи ґрунтувався на обожненні природного циклу. Масові могильники і кургани дають підстави вважати, що в цей час все більшого поширення набувають уявлення, повязані з соціально-майновим розшаруванням і зростанням ролі; чоловіка в ранньокласовому суспільстві. У цей час обожнюється душа, що керує тілом, вагомого значення набуває культ предків. Доля душ померлих уявлялась по-різному. Курган виступає як символ Всесвіту. Зберігається звязок з навколишнім середовищем через обожнення природних сил. Астрально-солярна символіка на археологічних знахідках зберігається, але центр ваги дедалі більше переміщується від узгодження своїх дій з природою до соціально-субєктивних чинників.
У скіфську епоху відбувається взаємоасиміляції, господарсько-культурний та певний етномовний симбіоз лісостепового і степового населення України. Поховальні обряди в більшості нагадують традиції епохи бронзи. Велика роль у поховальній практиці належала вогню. Орієнтування померлих у похованнях тісно повязане з уявленнями про потойбічний світ і позаземну долю похованого. Сонце сприймалось як найвища світлоносна сила, яка організовує і оберігає життя людей та їхні душі. Очевидною є віра в можливість самої людини впливати на долю померлих співплемінників. Це свідчить про самоусвідомлення людиною власної значущості, про зростання цінності дієвої особистості, здатної впливати на процеси самоорганізації і самовпорядкування свого внутрішнього світу та зовнішнього соціально-природного середовища. Космічні мотиви також досить поширені в знахідках скіфського часу.
Процеси соціальної диференціації населення України першого тисячоліття до н.е. мали вплив на еволюцію релігійно-міфологічних уявлень. Досить чітко простежуються паралелі між скіфськими і прасловянсь?/p>