Репресії проти селян. Розкуркулення
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
ти ОДПУ (нібито присвячені питанням оподаткування) тощо. 18 березня 1931 р. в Західному районі провели таємну операцію, однак про неї стало відомо, і в одному з округів удалося схопити лише 32 родини з 74, а решта втекли.
В цей час утеча була єдиним порятунком для розкуркулюваних, і до неї готові були вдатися мільйон, коли не більше, чоловік. Правда від 25 січня 1930 р. нарікала на куркулів, які почали продавати свою власність, розділяючи виторг серед своїх родичів-середняків і покидаючи свою худобу негодованою, їх звинувачували також у навмисному псуванні власного реманенту, аби лиш він не дістався колгоспам. Інколи втікачі пробували забрати худобу Із собою, такий факт відзначено, наприклад, у Ставропольському краї на Північному Кавказі.
Очищення міст від куркулів
Коли в селах розпочалися масові повстання, провід тут вели хоч і не завжди колишні заможні селяни. Та повстанці майже нічого не могли вдіяти проти влади. Збереглося немало родинних переказів про те, як вони нападали на своїх гнобителів із палицями або сокирами й наражалися на кулі... Ще однією формою протесту виступали руйнування й підпали свого господарства Інколи припускається, що вигнання куркулів з їхньої землі мало принаймні якийсь економічний сенс, бо ж вони, мовляв, поповнювали міську робочу силу й тим самим сприяли виконанню завдань прискореної індустріалізації. Справді, колишніх хліборобів використовували на нових шахтах та інших підприємствах у місцях їхнього заслання, а в Сибіру засланці третьої категорії працювали на будівництві промислових обєктів і на лісозаготівлях. Та коли селянам таланило ще до депортації втекти зі свого села, на шляху до міста їм доводилося долати чимало найжорстокі-ших перешкод із боку влади, що всіляко прагнула покласти край таким міграціям. Надсекретний указ від 12 лютого 1930 р. вимагав особливої пильності щодо куркулів, які покидали село, щоб працювати у промисловості. А запровадження внутрішніх паспортів у грудні 1932 р. відкрито розглядалося як крок, спрямований на очищення міст від куркулів, злочинців та інших антисоціальних елементів.
Розкуркулених не допускали й до військової служби. На місця розсилалася інструкція ретельно перевіряти новобранців із метою виявлення куркульських елементів, котрі старалися проникнути в Червону армію.
Таким чином куркулі були приречені залишатися в селах і там очікувати на вирішення своєї долі. Ще 26 січня 1930 р. Правда попереджала, щоб їм не дозволяли розпродавати майно з торгів і тікати есвіт за очі. Щоправда, цей заклик мало зарадив справі. У тогочасних публікаціях повідомлялося: наприкінці 1930 р. розкуркули-ли 400 тис. господарств, 353,4 тис. залишилося, решта (200250 тис.) була продана, а їхні власники подалися до міст. За сучасними радянськими дослідженнями, десь 20 25 % Із 1 млн господарств, офіційно визнаних куркульськими, протягом 19291932 рр. саморозкуркулилисії (тобто їхні держателі втекли із сіл).
Політбюро ЦК ВКП(б) визначало кількість розкуркулених у 56 мля чоловік, а отже, 11,2 млн втекли (принаймні на деякий час), а 44,8 млн залишилися. Офіційні цифри, нагадаємо, мусили бути завищеними через розширення дефініції куркульської категорії й запровадження категорії підкуркульників, та і в цьому випадку числове співвідношення засланців і втікачів видається нам правильним.
На думку дисидента-ленінця Р. Медведєва, з ряду причин така цифра виглядає значно применшеною. По-перше, масові депортації не завершилися в жовтні 1931 р., а тривали офіційно до травня 1933 р., коли Сталін і Молотов підписали указ, згідно з яким надалі мали засилати лише родини одноосібників (норма 12 тис. на рік). В указі наголошувалося, що за планом на 1933 р. передбачалося депортувати 100 тис. родин, і, мабуть, немає підстав не вірити тому, що ця приблизна цифра означала заслання протягом 18 місяців (між жовтнем 1931 і травнем 1933 р.) загалом 150 тис. родин, або між 0,75 і понад 1 млн душ після другої хвилі.
Можливо, більш вірогідною є цифра, названа Сталіним у його зверненні до Черчілля, розкуркулення торкнулося 10 мільйонів (хоч можна й не йняти віри зауваженню генсека, що куркулі у своїй великій масі були дуже непопулярними, і їх проганяли власні наймити). У 1933 р. Сталін називав 15 % господарств передколективізаційного періоду куркульськими та заможними. Загальна кількість селянських господарств у червні 1929 р. досягала 25 838 080. Отже, 15 % них становило б близько 3 875 000 господарств, або, виходячи із пересічної чисельності родини в пять осіб,19,38 млн чоловік. Від цього слід відняти кількість тих, хто так чи інакше уникнув депортації. За підрахунками радянських авторів, нагадаємо, 2025 % куркулів утекли до міст.
За офіційними повідомленнями, в 19291932 рр. колгоспам передали 15 млн га куркульських грунтів. У 1928 р. розмір куркульського господарства досягав у середньому 4,5 га, отже, на конфіскованих землях мало розташовуватися 3,3 млн господарств із більш ніж 15 млн мешканців, з яких 10 млн заслали, за умови, що третина втекла (наприкінці 1938 р. повідомлялося про 30 млн га конфіскованої землі, однак зрозуміло, що тут слід ураховувати й пізніші розкуркулювальні акції). З огляду на те, ідо на початку 30-х років пересічний розмір куркульського господарства з різних причин (зокрема, з наведених вище) мав бути меншим, 10 млн засланих уявляється абсолютним мінімумом. За словами американського професора М. Левіна, кількість депортованих, яка тепер біл?/p>