Репресії проти селян. Розкуркулення
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
ли опір партійній політиці. Те, що вислів куркуль почали вживати в значно ширшому значенні, ніж це передбачала його економічна дефініція (запропонована партією), лише підтверджує такий висновок, як і формальне запровадження категорії підкуркульник, котра навіть за сталінськими стандартами не мала ніякого реального змісту. Згідно з офіційною заявою, під куркулем розуміли носія певних політичних тенденцій, які дуже часто можна вирізнити в підкуркульникові чоловічої та жіночої статі.
На початок 1931 р. почали офіційно визнавати, що колишні куркулі свого часу класифіковані так за якоюсь із численних ознак уже не були такими. Сучасний радянський історик М. Гущин зазначає: Куркулі втратили чимало властивих їм рис: систематичне використання найманої праці, орендування знарядь праці та коней, власні майстерні тощо, а отже, в 1931 р. ставало дедалі важче викривати куркуля, який маскував свою класову суть. Це висловлювання наочно демонструє марксистську концепцію, за якою буття визначає свідомість: якщо людина (в даному випадку куркуль) протягом певного часу за своїм соціально-економічним статусом відповідала вигаданій марксистами категорії, то потім, втративши відповідні ознаки, вона й далі залишалася під підозрою, мовляв, лише маскує свою суть і несла своє тавро мало не до скону.
Наміри партії щодо куркульства
Наміри партії щодо куркульства набули певної форми в постанові, базованій на звіті підкомісії Баумана, яка, нагадаємо, запропонувала поділ куркульства на три категорії (групи) й запровадження смертної кари або увязнення для представників першої категорії чисельністю не більше 63 тис. ОДПУ, проте, включило до цієї категорії набагато більше до 100 тис. чоловік.
Друга група (родини господарів, віднесених до першої) підлягала засланню на Північ, Урал, у Сибір і Казахстан або у віддалені райони місцевості, де проживали до цього покарані. Такий захід мав стосуватися не більш ніж 150 тис. господарств. Секретна інструкція від 12 лютого 1930 р. наказувала здійснювати конфіскації їхнього майна поступово, щоб це в часі збігалося з їхньою депортацією.
Представників третьої категорії (лояльних) належало частково експропріювати й переселити з колгоспів в інші райони місцевості їхнього проживання під урядовий контроль та із залученням до праці, в трудових загонах і колоніях у лісах, на дорогах, для поліпшення якості земель тощо. Переселенцям надавалися погані грунти (не більше одного гектара на душу).
В одному із сіл, де налічувалося 1189 родин, заарештували або заслали 202 й виселили на недалеку відстань 140 чоловік. В іншому (1200 родин) розкуркулили 160 чоловік, у другому31 із 120, а в третьому 90 чоловік із 800. Статистичні дані повідомляли про три села у Вінницькій губернії: з першого (312 господарств) депортували 24 особи, з другого 40 із 283, з третього13 із 128.
Що ж до чисельності кожної з категорій розкуркулюва-них, то ми маємо цифри стосовно Західного району СРСР. Із 3351 господарства, занесеного до списків, 447 потрапили до першої, 1307 до другої й 1297 до третьої категорії. Інакше кажучи, 63 % місцевих куркулів та членів їхніх родин підпадали під розстріл, увязнення чи заслання. Для решти ж (згідно з інструкцією низовим органам влади) відводилися болотисті й заліснені землі із вивітреними грунтами; вони мусили також виконувати лісоочисні й дорожні роботи; в разі невиконання хлібоздачі вони підлягали переслідуванню через суд (тобто постійно перебували під загрозою депортації).
Указ від 3 лютого 1930 р. оголошував ОДПУ відповідальним разом із РНК Російської Федерації за подання пропозицій щодо депортації куркулів та їхніх родин до віддалених місцевостей РСФРР та про їхнє працевлаштування.
Депортація куркулів
Депортація куркулів була подією таких величезних масштабів, що її нерідко відсторонено трактують як масове явище, пересування мільйонів. Але кожна одиниця серед тих мільйонів була живою людиною й мала свою особисту долю. Деякі так і не встигали дістатися місця свого заслання. Один куркуль із хутора Грушка на Київщині сфотографував свою хату, коли залишав її, його заарештували й розстріляли того самого вечора.
Людей похилого віку часто просто залишали на місці жити, хто як зможе. В одному селі активіст так і сказав американцеві: 40 куркульських родин депортовано, та ми залишаємо дуже старих, 90-літніх або старших, тут, бо вони вже не становлять загрози для радянської влади.
Вищезгаданий поділ на категорії недовго зберігав можливості для представників третьої з них уникати найгіршої участі: згідно із сучасними радянськими дослідниками, лояльні куркулі так само опиралися колгоспам, а тому виникла необхідність також пересунути їх у віддалені райони. В перші тижні 1931 р. ще не депортованих українських куркулів, які не виконали свої хлібозаготівельні норми, експропріювали та заслали, й це переросло, як і на Північному Кавказі н на Нижньому Поволжі, в другу хвилю ліквідації куркульства як класу. Один із хуторів у Дніпропетровському окрузі налічував 19 господарств; 10 із них розкуркулили при першій хвилі, а пять при другій. Сільце Грушка 8 Київському окрузі (площа 950 га, 16 маленьких господарств) повністю знищили ще в 1930 р.
Формально рішення про другу хвилю депортації куркулів ухвалили в лютому 1931 р. її підготували ретельніше, ніж першу: склали списки, розіслали на місця анке