Радiонуклiднi дослiдження
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
свого максимального значення, який визначаСФться щiльнiстю протонiв у тканинi. Т1 визначаСФться як час, протягом якого (Mz) вiдновиться до 63% вiд свого первiсного максимального значення. Чим коротший час Т1, тим бистрiше iде вiдновлення Mz. Звичайне значення Т1 для паренхiматозних тканин приблизно 500 мс, однак Т1 рiзних тканин дуже вiдрiзняСФться. Величина Т1 в значнiй мiрi залежить вiд розмiру молекул та СЧх мобiльностi. Як правило, Т1 мiнiмально для тканин з молекулами середнього розмiру та середньоСЧ мобiльностi, наприклад, для жировоСЧ тканини. Меншi, бiльш мобiльнi молекули (як в рiдинi) та великi, менш мобiльнi молекули (як в твердих тiлах) мають високе значення Т1.
Регулюючи перiод часу мiж радiочастотними iмпульсами, що передаються, оператор МР-системи може вибирати те, що буде зумовлювати контрастнiсть зображення: щiльнiсть протонiв, час Т1 чи Т2. МР-зображення, в яких контрастнiсть переважно зумовлюСФться вiдмiнностями в Т1, називають Т1-зваженими зображеннями. РЖнтервал часу мiж радiочастотними iмпульсами називають часом повторення (TR); Т1 зваженим зображенням вiдповiдаСФ вiдносно невелике TR (приблизно 500 мсек).
Збiльшуючи TR, можливо досягти альтернативноСЧ контрастностi зображення, таким чином створювати зображення, що зважене по протоннiй щiльностi чи по Т2. На Т2-зважених зображеннях найбiльш iнтенсивний сигнал спостерiгаСФться вiд тканин з максимальним Т2. Таким чином, стаСФ ясно, що в МРТ iснуСФ значно бiльше можливостей для змiнення контрасту на зображеннях, чим в альтернативних методиках, таких як компютерна томографiя та ультрасонографiя. Контрастнiсть зображення обумовлюСФться як параметрами, що регулюються оператором, такими, як TR, так i параметрами, що залежать вiд тканин, такими як щiльнiсть протонiв, Т1 та Т2.
Величезна кiлькiсть протонiв (приблизно 1022 в 1 мл води), що мiстяться в бiльшостi тканин зумовлюСФ той факт, що чистий магнiтний момент достатньо великий, для того щоб iндуцiювати електричний струм у розташованiй поза пацiСФнтом приймаючiй котушцi (рис.2).
Цi iндукованi МР-сигнали використовуються для реконструкцiСЧ МР- зображень.
Система для МРТ складаСФться з магнiту, що створюСФ статичне магнiтне поле. Магнiт порожнистий, в ньому СФ тунель, ув якому розташовуСФться пацiСФнт (рис.3). Стiл для пацiСФнта маСФ автоматичну систему керування рухом. Для радiохвильового збудження ядер водню всерединi магнiта встановлюють додаткову високочастотну котушку, яка приймаСФ сигнали релаксацiСЧ.
МР-томографи бувають будь-яких розмiрiв: дуже малi, малi, середнi, великi i дуже великi. Завдяки технiчнiй природi МРТ СЧх називають томографами з ультраслабким, слабким, середнiм, сильним та надсильним магнитнiм полем. Цi епiтети вiдносяться до напруженостi постiйного магнiтного поля вiдповiдного пристрою.
Значний контраст мяких тканин - одна з основних характеристик МРТ, що зумовила швидкий розвиток цiСФСЧ технiки. Контрастнiсть в основному пояснюСФться релаксацiйними явищами Т1 i Т2. Значний контраст мяких тканин - одна з основних характеристик МРТ, що обумовила швидкий розвиток цiСФСЧ технiки. Контрастнiсть в основному пояснюСФться релаксацiйними явищами Т1 i Т2.
В МР-томографiСЧ iнтенсивнiсть сигналу (його яркiсть) вiд нерухливоСЧ кровi обумовлюСФться щiльнiстью протонiв, Т1 та Т2 кровi, та обраною зваженiстю зображення. З iншого боку, кров, що рухаСФться, через наявнiсть швидкостi кровотоку у бiльшостi випадкiв не буде генерувати МР-сигнал, проявляючись, таким чином, як ефективний негативний контрастний засiб. Просвiт судин та камери серця вiдображаються темними та чiтко вiдмежовуються вiд онавколишних ярких нерухливих тканин.
Однак iснують спецiальнi МР-методики, що дозволяють зобразити циркулюючу кров яркою, а нерухливi тканини - темними. Цi методики використовуються для МРТ-анiографiСЧ (МРА) для отримання двохмiрних проСФкцiйних зображень трьохмiрних судинних структур. Пiсля однократного збору iнформацiСЧ можливо розглядати анатомiю судин пiд рiзними кутами.
Рокiв 5-10 назад контрастнi засоби для МРТ вважалися цiлком непотрiбними. У багатьох клiнiчних ситуацiях це справдi так, але досвiд показав, що контрастнi засоби при певних патологiчних процесах збiльшують обсяг дiагностичноСЧ iнформацiСЧ. Тому за останнi роки була розроблена велика кiлькiсть контрастних препаратiв для МРТ. Усi вони мають магнiтнi властивостi i змiнюють iнтенсивнiсть зображення тканин, у яких вони знаходяться, скорочуючи релаксацiю (Т1 i/або Т2) навколишнiх протонiв. Найчастiше контрастнi препарати мiстять парамагнiтний iон металу гадолiнiю (GdЗ+), який звязаний з молекулою - носiСФм. Контрастнi речовини вводяться внутрiшньовенно i розподiляються по органiзму подiбно водорозчиненим рентгеноконтрастним речовинам.
Показання до застосування МРТ постiйно поширюються. Якщо на перших порах основне клiнiчне застосування метода обмежувалося клiнiкою неврологiчних хвороб, той в теперiшнiй час дослiдження проводяться пацiСФнтам з захворюваннями опорно-рухового апарату, серця i великих судин, органiв малого тазу, молочних залоз, ЛОР- органiв, органiв черевноСЧ порожнини. Апарати з великоСЧ напругою магнiтного поля, починаючи з 1.5 Тл, додатково до МРТ виконують програми спектроскопiСЧ, що дозволяСФ вивчати хiмiчний склад тканин i процеси метаболiзму iп vivo.
Протипоказання i потенцiйнi небезпеки МРТ
Хоч в МРТ не використовуСФться iонiзуюче випромiнювання, при проведеннi дослiджень повиннi строго виконуватися певнi заходи безпеки. До теперiшнього