Психосоматичні особливості перебігу хвороб органів дихання
Курсовой проект - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие курсовые по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 Захворювання органів дихання
1.1 Бронхіальна астма
1.1.1 Психоаналіз
1.1.2 Поведінкова психологія
1.1.3 Системний підхід
1.1.4 Астма й емоції
1.1.5 Астматичний дистрес
1.1.6 Образ власного „я” у дітей з бронхіальною астмою
1.2 Кашель
1.3 Афонія
РОЗДІЛ ІІ Матеріал та методи дослідження
2.1 Характеристика методів дослідження
2.2 Характеристика обстежуваних
РОЗДІЛ ІІІ Результати дослідження
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
За сучасних екологічних умов досить поширеними стали захворювання дихальної системи. Поширення захворювань досить інтенсивно спостерігається в останні роки, як серед дорослих, так і серед дітей. У етіології і патогенезі захворювання органів дихання велику роль відіграють фактори психологічного впливу.
Видатні клініцисти минулого - французький клініцист Арман Труссо (1801-1867) і великий росіянин учений-клініцист Сергій Петрович Боткін висловлювали глибокі думки про психічний фактор у походженні і плин захворювань органів дихання. С.П.Боткін із властивим йому даром сполучити тонку клінічну спостережливість із глибоким науковим аналізом і узагальненням представив ряд випадків, що яскраво демонструють тісний звязок БА з факторами психологічного порядку (Боткін, 1950).
Власне дослідження психологічних факторів органів дихання проводилися головним чином у рамках двох напрямків, або парадигм психологічної науки - психоаналізу і психології поведінки (біхевіоризму).
Предмет дослідження вплив психологічного стану на протікання захворювань дихальної системи.
Об`єкт дослідження захворювання дихальної системи.
Мета дослідження полягає в тому, щоб встановити залежність між психічним станом та протіканням захворювань дихальної системи.
Постановка мети вимагає вирішення певних завдань:
- аналіз захворювань дихальної системи у зв`язку з психічними станами людини;
- провести емпіричне дослідження серед хворих на бронхіальну астму;
- встановити зв`язок між показниками якості життя (ЯЖ) хворих на БА за супутніх психоемоційних станів.
РОЗДІЛ 1 Захворювання органів дихання
1.1 Бронхіальна астма
1.1.1 Психоаналіз
Дослідження, що проводилися в рамках психоаналізу, йшли в руслі історії і логіки розвитку так називаної "психосоматичної медицини". Даний підхід у його класичному варіанті прийнято повязувати з іменами Alexander (1950), French (1941) і Dunbar (1948). Ключові концепції психосоматичної медицини розвивалися від теорії „символічної мови органів” і теорії „специфічного емоційного конфлікту” - і далі, до теорії „профілю особистості”. Дослідження фокусувались переважно на реконструкції подій дитинства в дорослих хворих астмою. БА розглядалася як соматична маніфестація психодинамічного конфлікту, корені якого вбачалися у відносинах дитини з матірю в раннім дитинстві. Дефіцит емоційної експресії в матері хворого БА, недолік у безумовному позитивному прийнятті дитини, амбівалентні і негативні відчуття стосовно хворої дитини - усе це, як думали, сприяє тому, що „стримуваний (або безголосий) плач” трансформується в приступ астми. У руслі концепції „профілю особистості” йшов пошук якогось єдиного особистісного типу, що привертає до психосоматичного захворювання взагалі і до БА зокрема. Досліджувалося питання про те, чи існує звязок особливостей особистості з імовірністю розвитку в людини БА. Пошуки єдиного особистісного типу так і не увінчалися успіхом. Виділені за допомогою опитувальника MMPІ, що займає ведуче місце серед особистісних опитувальників у психодіагностичних дослідженнях, особистісні профілі хворих БА виявилися подібними лише в одному - у наявності „V”-подібної конфігурації так називаної "невротичної тріади" (відповідно шкали 1, 2 і 3). Даний паттерн, як відомо, характерний для популяції хворих хронічними соматичними захворюваннями, розцінюється як обумовлений неспецифічним впливом хронічної хвороби на психіку і, у силу цього, не може вважатися унікальним для хворих астмою.
Гіпотеза „психосоматичної специфічності”, пошуку змістовного, логічного, однозначного звязку між психологічними феноменами і клінічними симптомами також активно висувалася прихильниками психосоматичної медицини. Ставилося питання про те, яким чином феномен, описуваний мовою усередині-особистісного конфлікту, тобто мовою психологічного, трансформується у феномен, описуваний на анатомо-фізіологічній або молекулярно-біологічній мовах. Була виділена сімка „захворювань психосоматичної специфічності”, серед яких БА зайняла центральне місце, на довгий час ставши улюбленим обєктом досліджень лідерів даного напрямку.
Психоаналітичний напрямок справедливо критикувалося з різних сторін хоча б за статистичну невивіреність результатів. Піддавалася сумніву сама ідея специфічності. Методологічна помилка вбачалася в підміні неспецифічними (головним чином психоемоційними) факторами специфічних етіологічних факторів астми. Проте дослідження в руслі ідей про психосоматичну специфічності дотепер не утратили своєї актуальності і в даний час продовжуються. Серед них, наприклад, роботи про психосоматичні взаємини при БА в дітей; психосоматична теорія БА, що стосується ролі емоційних факторів і етіології астми і ролі внутрішніх конфліктів визначеного типу, що передують маніфестації захворювання; п?/p>