Процес становлення та розвитку підприємництва в Україні
Дипломная работа - Экономика
уціональній сфері при чіткому розмежуванні функцій усіх гілок влади на національному, регіональному та місцевому рівнях;
чітке визначення цілей субєктів підприємництва у планах національного розвитку, а також уточнення функцій захисту його інтересів на урядовому, регіональному та місцевому рівнях;
посилення ролі місцевої та регіональної влади у допомозі в розвитку МСП відповідно до потреб і можливостей регіонів;
належний і регулярний аналіз прогресу в розвитку підприємництва і використання висновків для коригування відповідної політики і програм.
В сфері оподаткування субєктів підприємництва:
розробка податкової політики як основи партнерських відносин бізнесу з урядом, враховуючи більше надходження фінансових ресурсів у бюджет при динамічному розвитку сектора;
створення бюджетно-податкового клімату, що сприяє розвитку підприємництва і передбачає спрощення правил, “прозорість” і стабільність режиму оподаткування;
залучення субєктів підприємництва до регулярної участі в консультативному процесі з податкового законодавства;
перегляд податкових пільг у бік скорочення і застосування лише таких, що ефективними, справедливими і адресними;
застосування “презумптивного” оподаткування для мікропідприємств (база виводиться на основі простих показників);
координація податкової політики для субєктів підприємництва з іншими її напрямами з метою забезпечення внутрішньої несперечливості та зменшення податкового пресу на підприємницький сектор.
В сфері фінансових інструментів підтримки субєктів підприємництва:
створення сектора фінансових послуг для підприємницького сектору;
залучення субєктів підприємництва до реалізації проектів, що фінансуються з державних джерел;
створення і розвиток ключових компонентів інфраструктури сектора фінансових послуг (у т. ч. кредитних ліній, венчурного капіталу, лізингу та ін.)
навчання і консалтинг для підприємців з питань підготовки бізнес-планів та економічної оцінки;
створення фінансових інструментів для субєктів підприємництва на місцевому і національному рівнях;
фінансування капіталомістких та інноваційних проектів;
створення організацій, що надають мікро кредити, та розробка програм фінансування.
У сфері консалтингових послуг для підприємництва:
визначення завдань і розробка плану консалтингових послуг;
переведення на комерційну основу менеджменту і виконання консалтингових послуг, адаптованих до мінливих потреб бізнесу;
повне передання консалтингу для субєктів підприємництва приватному сектору;
врахування великої кількості джерел фінансування і місцевих ресурсів при наданні консалтингових послуг для субєктів підприємництва.
У сфері діяльності бізнес-інкубаторів:
визначення ролі бізнес-інкубаторів в розвитку субєктів підприємництва;
створення системи управління бізнес-інкубаторів;
вибір місця і розміщення бізнес-інкубаторів з урахуванням існуючої інфраструктури й устаткування;
вивчення міжнародного досвіду діяльності бізнес-інкубаторів і розвиток через них сучасної культури підприємництва та взаємодії підприємницьких структур.
Вирішення означених питань передусім залежить від забезпечення надійного законодавчого підґрунтя для проведення економічних перетворень та вдосконалень. Йдеться про розуміння самої логіки законодавчого процесу, важливості окремих його складових, послідовності проходження окремих питань (законопроектів) у ході законодавчого процесу.
Прийняття та набрання чинності Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності від 11 вересня 2003 р. дали підстави сподіватися на зміну законодавства у сфері підприємницької діяльності. Однак Закон поставив також чимало запитань не тільки перед органами виконавчої влади, а й перед самими субєктами господарювання, які отримали змогу перетворитись із сторонніх спостерігачів на безпосередніх учасників законотворчого процесу. Так, Указ Президента України Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності від 3 лютого 1998 р. № 79/98, в якому вперше було визначено поняття дерегулювання як сукупність заходів, спрямованих на зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність, усунення правових, адміністративних, економічних та організаційних перешкод у розвитку підприємництва. Починаючи з цього моменту, регуляторна політика в Україні стала безвідривно повязуватися з Держкомпідприємництва України, тому що цим же Указом Президента України на Державний комітет України з питань розвитку підприємництва було покладено забезпечення реалізації заходів щодо дерегулювання і координації діяльності органів виконавчої влади в цій сфері [76]. Указ Президента України, який також мав величезне значення Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності, чітко окреслив поняття планової та позапланової перевірок і дав вичерпний перелік контролюючих органів.
Ще більше ситуація змінилася завдяки Указу Президента України Питання Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 25 травня 2000 р., яким було запроваджено поняття регуляторної політики як різновиду державної політики, повязаної з регуляторними актами проектами нормативно-правових актів і директивних листів, підготовлених органами виконавчої влади, з пита
